Подорож Горганами.

Ну що ж друзі, я виклав фото, які можна переглянути за цим посиланням. Враження неперевершені, слова бідні.. а Чорногора для пенсіонерів!!

Перша подорож Горганами

Отже, моя розповідь про то все. Дістало писати багато(як і тим хто це все читає дістає багато читати) тому коротко.

Весь запланований маршрут пройти не вдалося, чому читайте нижче. Отож встигли пройти такими вершинами/місцинами:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - с.Бистриця - г. Медвежек - повернення

Добралися до початкової точки без проблем і досить швидко. В с.Татарів прикупили печива і хліба та розпочали подорож.

День 1.
До г.Гребня(так на мапі, на сайті Гребля) була одразу під боком. Під час початку руху одразу відчутна різниця між Чорногірським хребтом та Горганами. г. Хом"як проходили три рази. Йдемо, дивимось по мапі, "так, це точно вже Хом"як", пройшли. Трохи далі, "ні це Хом"як, все сходиться". Пройшли гору, пройшли ще урвище, підійшли до підніжжя гори, як ми гадали, Синяк. І от зустрілі подорожні нас радують, що це не Синяк, а Хом"як. Ну скорили його "втретє" і надійно. Доречі підніматися на Хом"як було найгірше(імхо), через те що і підйом крутий, і дертися крізь хащі треба, а наплечник заважає тому.
В той день більше нікуди не ходили, спустилися до підніжжя і розбили намет.

День 2.
Ранок, сніданок, і в подорож до г.Синяк. По дорозі нагору обігнали ще одну делегацію туристів. Любимо із наплечниками обганяти когось хто без них :). Одразу із Синяка направилися до г.Малий Горган. Там також перекинулися словом із хлопаками, що обігнали нас(поки котяра їв чорниці). Розповіли про план нашого маршруту, і вони із нами погодилися, що від Татарова до р.Зубрівка за день ним тільки справжня "коняка" дійде. В післямові, я ще згадаю "публікаторів-провідників" цього маршруту.

І от почалося саме цікаве. На Малому Горгані звернули не в ту сторону(точніше не побачили короткої стежини). Спустилися, розвилка, тут таки повернули правильно. Вийшли на галявину, спитали гуцула куди йти далі, він вказав нам правильний шлях, поглузував "сидів і дивився куди ви звернете, сиділи ви довго(ми просто там перекусити подумали :), відвирнувся а вас вже немає, я цією стежиною(та що коротка) на спір за 3 хв. збігав(от хто дійсно може пройти цей маршрут і вкластися у відведений час)"
Придбали у них(гуцулів) молока, випили кислячку і почимчикували вказаною стежино.

Отож обхід "Бабиного Погару":
Не знаю в який час ми звернули не туди, але нам вже судилося у цій подорожі ходити не туди, і повертатися назад. Прийшли до місця де стежка невнятно розходилася надвоє. Пішли вниз, добре поблукали і вирішили повернутися на початкову позицію. Піщли вже іншою. Знову дійшли до місця де стежина невнятно розходиться(точніше взагалі пропадає). І почався мега спуск градусів на 80(90 це вільне падіння), не дуже чемними хащами. Потім почався досить густенький сосняк, із наплечником не усюди протиснешся. Головне що сонце вже майже зайшло, і вимальовувалася картина ночівлі посеред лісу. На щастя ми таки вийшли на шлях. Вже було зовсім темно. Знайшли доволі гарну місцину для стоянки і спати, доречі поряд річка.

День 3
Вранці сповнені радості визначили приблизне місце положення і пішли швидким кроком далі. Шлях йшов вздовж річки, і по нашим підрахункам яка б то річка не була нам потрібно йти за течією. Повторю, що ми мали вийти в долину річки Зубрівка(Довбушанка по їхньому), і це був лише перший запланований маршрутом день :). По дорозі зустріли двох гуцулів, що шукали коней, спитали їх як вийти до Зубрівки, вони сказали так і йти, як ідемо. Трохи далі спитали ще у одного гуцула, і він нас сильно "радує", ми вже пів дня йдемо долиною тієї самої річки Довбушанка(ми звичийно не повірили). Чухаючи потилиці думаємо куди ж ми все-таки вийшли. Котяра пійшов питати ще одних пастухів, приходить і впевнено каже де ми знаходимося і куди нам треба йти(гордо тицяючи у мапу), далі йде діалог:
- тут то тут, але щось у твоїх планах річка не в ту сторону біжить :)
- Мля!!!
І от ми нарешті доперли куди ми потрапили. В нашу макітру навіть не промайнула думка, що тими хащами ми добралися аж сюди. Йти потрібно було проти течії річки і виходили ми в потрібну точку із протилежної сторони, ніж мали б із нашого початкового маршруту. І от решту половину дня ми поверталися до нашой початкової точки(ночівлі), і корисно пройшли після неї десь пів кілометра. Далі розпочався дощ, і підніматися на г.Довбушанку не стали, та й вечоріло вже. Так довго я мабуть за все життя не спав.

День 4
Далі вже все йшло по плану. Зійшли на г.Довбушанку, далі г.Ведмежик. Спуском знову скінчилася стежина, і знову йшли "просто так". Зійшли в долину і там зночували. Знову біля річки.

День 5
До обіду дійшли до с.Бистриця, що розташувалося вздовж р.Бистриця. Довго мізкували куди ми ще встигнемо сходити, нікуди не виходило піти так щоби вчасно повернутися додому. Тому ми ще піднялися на г.Максимец. Поки піднімалися натрапили на добру галявину ожини. Я таки добре наївся її. Тут таки зустріли змію, RredCat у шортах на неї наступив вважаючи за іржавий провід, а той провід як зашшипить. Пощастило, не вкусила. Спустилися під вечір, і навіть встигли на останню маршрутку на с.Надвірне. Звідтам на Львів і дехто на Рівне.

До відома
Наш шлях проходив через Заповідник Горгани.
"У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичайними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка зустрічаються вовки."

Післямова
Чорногори гарні гори, і по складності подорожі ними, підходять навіть для пенсіонерів. Від Горганів лишилися інші враження. Йти тут досить складніше, але вони того варті. Це "зовсім інші Карпати".

Тепер щодо маршруту і тих хто на тому заробляє. Хотів би запитати у тих хто складав той маршрут, що таке "траверс"? Бо то певно переліт гелікоптером, інакше як то все пройти за назначений термін я не докладу думки. Розмірковуючи, хто може платити за такі подорожі та супровід гіда: ті хто горами ще ніколи не ходив, і боїться почати сам "одразу". Їх фізична підготовка(в загальному) не є такою щоби горами "бігати", а інакше то все в термін не пройти. Якщо його і може хто пройти, то він вже "пошарпаний горами" турист, знає що до чого, і платити за подорожі не збирається. Отож невідомо на кого розраховують ті "туроператори". Люди розраховують на ту подорож, а реально пройти її не зможуть. Потім до мене дійшло. Платити там потрібно за сутки. Отож поводять відведений термін, а далі зсилаються на те що "помало йшли тому не встигли, можемо йти і далі якщо ви не проти проплатити". Але люди ще й на час розраховують, тому йти далі можуть не всі. Непоганий бізнес.
Попередню нашу подорож, що брали із іншого сайту, реально пройти навіть пенсіонеру, гроші там беруть за всю подорож, а не за сутки. Тому перед тим як кудись вирушати у такий спосіб взнавайте усі деталі.

Наступної подорожі думаємо таки добити увесь запланований маршрут.
ЗІЖ коротко знову не вийшло :)

Центральні Горгани.

Алоха народ.
Ми плануєм поїхати наступного тижня в центральні Горагани. Поки двоє людей залізно їдуть, можливо ще +3.. може ще +2..
Маршрут:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - г. Медвежек - г. Поленські - р. Бистриця - г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч

По традиції маршрут сперли, цього разу звідси. (:

Словом нас знову чекає подорож!!

Вершини Карпат. Чорногірський хребет.

От і дошли ручки до фоток з відпустки.
Насолоджуйтесь, фото тут.

Бандерштат.

Матери у Бандерштат їздили (без мене), от тіки гади лінуються звіт написати...

Славське рок фест 2008

Фото тут

І так, розповідь про Славське(і досі цікаво, воно Славське чи Славсько, бо на вокзалі пише Славсько), точніше про нашу подорож по тій місцині.

Із Рівного до місця добиралися потягом Харків-Ужгород(кому цікаво ціна квитка 42 грн). Відправлення із Здолбунова у 02:40 ранку. У Здолбунів прибули десь о 21.30 і від нічого робити байдикували аж до прибуття потягу. Байдикування означає перекладання речей у наплечнику із місця на місце з метою вкласти їх якнайкраще(другорядна мета) та вбити час(головна мета), дуже рекомендую. Сіли у потяг, переспали, прибули.

Потяг запізнився тому коли прибули то була вже десь 9-та година. На місці одразу базарчик, якщо щось забули прикупити то то є спасіння, ми тама придбали набір спецій для глінта. Я був вперше тому походив попитав куди йти та й вирушили.

Із погодою ви думаю знаєте, дощ-дощ-дощ. Отож прибули, старе місце під наметове містечко затопило і організатори виділили інше(потім його також затопило, бо наметів я там не бачив коли ми звідтам вирушали). Отож походили, знайши гарне місце під намета(в нашому баченні гарного місця) і вперед до справи. Зранку прибули не усі, котяра із своїми матерами прибув лише о 17:00, отож поки їх не було, то ми: розклалися, перекусили(ніщо не замінить сала із часничком), погуляли, огледілися, поспали, пораділи, покричали із усіма коли на декілька секунд з"являлося Сонечко(як воно виходило, то були справжні овації на його честь). Увесь час із малими перервами йшов дощ. Ну про погоду знали, отож прихопили плащі, а хто не прикупив то прикупив їх на місцевому ринку. На рахунок плащів, ми ще їх купували по 6 грн, потім чув вони були вже по 18 грн :), спекуляція. Я вам скажу що так можна можна непогано заробити, дивишся найближчі фести, прогноз погоди, і по ходу або з капелюхами туди(якщо сонячно), або із плащами і чоботями(якщо дощ).

Прибув RredCat, глянув оком професіонала(ви знаєте Сусаніна, він носить своє ім"я не по праву), і сказав - "Тут нам не плавати, хвилі малі". Із нашого теперішнього місця було видно горбак на якому вже примостилося декілька наметів, було вирішено податися до них.

Спочатку пішли у розвідку, типу щоби на місці усе вияснити. Дерлися шляхами битими, грязюками в"язкими, аж тут поворот наліво, ну прямо до тих наметів(їх правда не було видно). Ну але я посаду "провідника" у того хто займає її по праву переймати не буду. Тому подерлися вище, пройшли лишніх сотень метрів цілющими ваннами і все-таки спустилися назад із думкою, що ми йшли найкоротшим шляхом(як завжди). Зорієнтувалися, лишили на ніби гарних місцях плащі, щоби не зайняли місця якісь матери, і пішли по речі.

Забрали речі, прибули на облюбоване місце, вже розклали намети і тут виходить "дуже вихована" тітонька із будинку нижче і "дуже чемно" попросила нас забратися звідси геть(ото перебралися), це типу її шмат землі і ми його геть затопчемо. А там як: іде схил, по схилу йде дорога і от то типу її шмат шляху. Була думка домовитися, але так як вона попросла нас "чемно" то бажання платити їй мані у нас відпало. Ну перебралися далі по шляху, де її "влада" вже не діє. Пізніше підійшов її чоловік, обматюкав її і вирішив домовитися із нами. Але він забагато хотів, а хто багато хоче той мало отримає, а точніше взагалі нічого. Отож перенесли намети(дякувати що не радянські, і перенести можна без проблем). Місця ніби зовсім мало, намет немає де ставити, вже й інші збоку стоять, ну все ж якось примостилися. І що б ви думали. "Мало місця? Та ви тут жируєте." Біля нас ще так мостилися люди, що аж дивно було як там можна намет поставити. На ділянці тієї тітоньки було ціле наметове містечко, і дуже сумніваюсь, що вони із них узяли хоч копійку, хіба навпаки.

Отож ляпота, сцена перед нами, музики чути. Я до сцени не ходив тому, що там коїлося можна побачити тут, або запитати про деталі у rredcat-a бо він там трохи борсався у перший день.

Наступного ранку, хоч і негода але все-таки цікаво було сходити на Тростян(гора). Отож розвели багаття(ледь-ледь), зварили каші, попоїли і в путь скоряти іще одну вершину. За багаття доречі нам були дуже вдячні всі наші сусіди(цього разу сухого спирту ми все ж узяли, досвід із карпат). Дорога на вершину була ще більш-менш. Схили просто всипані чорницями, отож ми трохи ними поласували. Десь насередині нас накрила гроза(я то думаю чого звідтам усі спускалися і ніхто не піднімався, місцеві негоду відчувають мабуть). Доки добралися до вершини то за туманом вже майже нічого не було видно. На вершині крім нас признаки життя ще показував величезний собацюра, при чому за туманом не було видно чи він прив"язаний чи ні, отож зробили кислі обличчя і з думкою що він при"вязаний пройшли повз нього. Але сходили ми туди не дарма, біля однієї із хатинок "позичили" оберемок сухих дрів, бо наші місцеві, що біля наметів геть мокрі.

Посиділи біля хатин, потеревенили, поки йти то вже й розвиднілося, отож краєвидом із Тростяна ми все ж насолодилися, та й доки піднімаєшся на гору то краєвиди огого, дивився б і дивився. Назад спускалися стежкою яку по дорозі нагору не знайшли.



Так, гроза добре налила доки ми були нагорі, тому назад тим самим шляхом повернутися не вдалося, і ми йшли рейками. Одного із наших згубили, чи він сам десі дременув, мабуть дався в знаки його псевдоплащ-накидка, тільки голову і прикривала і він увесь промок. Потім стало зрозуміло чому він так дременув, він же узяв 2л вина, то поки ми дійшли то 1-шу літру він вже кінчав. Ну добре хоч літру лишив нам. Дощ розійшовся зовсім, думки піти до сцени навіть не виникало, хоча так прогулятися ми все ж ходили. Із літри вина, що лишилася зварили глінт(ось де він пригодився по справжньому, той сухий спирт). Дві таблетки сухого спирту і глінт готовий. Зігрілися, тепле вино і без спецій добре, але коли воно ще й зі спеціями, ммм, ляпота. Дехто залігся спати, а дехто подався ще по вино на глінт(і я в тому числі). Народу у другу ніч біля сцени було мабуть найбільше, враховуючи скільки грязних опецьків ходило зранку до струмка відпирати своє добро(себто одяг). Ну прогулятися вночі було і цікаво і корисно. Отож взяли ще вина, трохи міцнішого, та й приготували ще літру глінта. Спати було просто чудово. Ви ж знаєте що у дощ добре спиться, але коли той дощ іде усі три дні підряд, то просто як колискова, та ще й після тепленького винця.

Зранку все те ж. Пригодилися дрівця, що прихопили на Тростяні проте згоріли вони досить швидко, а якщо врахувати що весь час ми стояли над багаттям із плащами, щоби дощ не замочив, то вогню майже і не було, ну хоч жар лишився і із горем пополам багаття таки розвели і каші з чаєм зварили. Пізніше біля багаття знову грілося багато вдячних обличь(ну дехто не грівся а прямо біля нашого чаю сушив намоклі коноплі). На потяг на 12:00 якраз устигли.

Вже перед вокзалом прикупили сувенірчиків, змійки, чашки, липучки на холодильник(із написом славське рок). Настрій тільки позитивний.

Сайт фесту
Фотки багнюки
Обговорення, враження, зауваження
Можна і прямо тут обмінятися враженнями :)

ЗІЖ Реєстрація коштувала 25 грн на три дні, і 10 грн на день. При реєстрації видавали диск(маю диск і маю ріпи із нього, кому цікаво, звертайтесь).

На диску наступне:
01. Віктор Морозов - Oh, my dear Ukraine
02. Farben Lehre - Miasto konca wieku
03. The Ukrainians - Хай живе
04. Мертвий півень - Старенький харлей
05. Mamasweed - Make me feel alive
06. 100 C - Sun against panic
07. Giri - Shadow of a doubt
08. Файно - Сонце в калюжах
09. La Skarnemurta - Adresso non so
10. Green Silence - Rio-de-Janeiro
11. Koniec Swiata - Kabaret przy glownej ulicy
12. Гурт Каті Гапочки - Крила
13. Direc-T - Yaretik
14. Пропала грамота - Місяць
15. PoliКарп - Ой заграли скріпки і цимбали
16. Очеретяний Кіт - 10 років
17. Chiliбомберс - Чики-пики
18. Animals'Session - Girl named Sun
19. Outstars - Friend
20. Чече - Журба

Славськ, Рок, Дощ!

Повренулись з Славська, звіт на підході.. така класно погода була, що нікого нікуди і водити не довелось.. і так настрій був на межі ;)

Отож обіцяні фото - тут.
Немає часу підписи добавити, но переглядати можна :). З'явиться час - будуть підписи, що там і як.

Попереду Славськ!

Готуємось до вилазки в Славськ! Хто не знає як добратись - сюди!! Фото з минулорічного свята можна поглянути тут і тут.
Буде весело ;)

Похід у Карпати, "Вершини України"

[ Фото тут ]

Як писали раніше, шукали людей для походу у Карпати. Крім того, що нікого не вдалося знайти так ще одна людина відмовилася їхати(прочитавши, що потрібно із собою мати для походу тут) і нас лишилося троє. А тому вирішили їхати самі по собі, без усіляких гідів. Отож коротко про все по-порядку.

План походу узяли із того ж сайту через який мали їхати:
Дземброня – гора “Вухатий камінь” - гора Чорногора – озеро Бребенескул - озеро Несамовите - гора Говерла - гора Петрос - Ясіня(замість Козьмещик). (щиро дякуємо за маршрут :)
На карті це виглядає приблизно так.

Перші кроки давалися важко, але потім знайшли свій темп і усе пішло "як по горах"(масло ми з"їли ще на підході до гір :), або майже так. За перший день добралися до підніжжя Чорногори, вона ж Піп Іван, та підніматися вже не стали. На підході є чудова місцина для намету поруч із струмком. Одразу пожалкували, що не взяли сухого спирту для розпалу, дрова були не зовсім сухі і горіти не хотіли. Врятував нас поліетиленовий пакет(згадалося дитинство і те як ходили із запаленими пакетами і капали палаючими краплями на лопухи, досвід дитинства згодився у скрутний час :). Зварили їсти, виспалися і зранку із новими силами збігали на Чорногору. Усі речі лишили в наметі щоби було швидше. Коли повернулися із гори і склали намет буле вже перша година дня.

Далі цього дня скорили г.Дземброня, та г.Бребенескул(із тих, назви яких запам"ятали). Помилувалися озером Бребенескул. Постояли подумали чи варто ставати на ночівлю біля озера Бребенескул чи йти далі до озера Несамовите. Час був не дуже пізній отож пішли далі. По ходу мали ще вийти на гору Ребра, але сили були вже не ті і стали сперечатися чи піти підніжжям чи все-таки піднятися на гору. Двоє було за обхід гори підніжжям, а один за те щоби зійти на гору. Саме кумедне було те що за г.Ребру ми прийняли г.Говерлу і потім коли ми все-таки зрозуміли що то не Ребра, а Говерла, то довго сміялися зі слів того хто хотів на неї дертися: "ви мене біля підніжжя зачекайте, а я хутко зганяю нагору і назад і підемо далі до Говерли". Отож того дня ми таки сходили на г.Ребру(дякувати вона була не така висока) і вийшли до мальовничого озера Несамовите. Нас запевняли, що дров біля Несамовитого немає але RredCat їх усе-таки знайшов, вистачило їх і на вечерю і сніданок зварити, та ще й для наших сусідів у яких були негаразди із примусом.



Ранок. Сил немає, але є чудодійне озеро Несамовите. Вода льодяна(майже) але скупатися таки наважилися. Скажу чесно після купання у тому озері я немов знову народився, всю втому наче рукою знаяло, такий собі карпатський редбул(некарпатського я правда не куштував). Того дня на Говерлу підніматися не думали, розповіді знайомих про те що підніматися на неї довго і важко трохи лякали. Але не так сталося як гадалося. На горі Брескул, що перед Говерлою пообідали і вирішили таки піднятися на найвищу вершину України. Вкрутили банку енерджайзеру у вигляді згущеного молока і пішли підкоряти високий камінь. Всі також казали, що ні в якому разі не піднімайтесь на гору із наплечниками, може і не варто але все таки цікаво чому? Вирішили дізнатися скільки часу все-таки займає підйом на говерлу із наплечниками за спиною(підйом зі сторони г.Брескул). Під час підняття запитувалися у тих хто сходив скільки часу підніматися: "ну десь годину якщо із перепочинками без наплечника". Скажу так, слухайтесь своїх сил, а не чужих слів. Ми туди піднялися із наплечниками за спиною за 24 хвилини(останній). В середньому ще менше. Так що не треба лякати людей. Мабуть коли б ми на неї піднімалися як на Ребру то вийшло б ще швидше :). Перепочили, помилувалися краєвидами, поспілкувалися із іншими туристами та стали спускатися до підніжжя. Спуск зі сторони Петроса пологіший тому проблем не було.

Далі знову кумедна історія. Стежку було явно видно, туристи по ній ходили, але "комусь" стрельнуло у макітру, що то зовсім не наша стежка(ну у котяри якщо він когось кудись не заведе, то це невдалий день). Вибиралися ми на стежку такими хащами що (цензура)... Тарас як завжди у своєму репертуарі. Отож до Петроса через цю "заминку" ми дійти не встигли, а тому заночували між Говерлою та Петросом. Місцина для ночівля було просто супер, певно якась туристична стоянка. Вогнище до нас вже хтось палив і воно не встигло згаснути, місце для намету було вже обкопане від дощу, лишилося тільки зварити їсти і виспатися :). Тієї ночі спали ми не довго, чай "Мате" виправдовує своє ім"я. Після того як ми його напилися, то пів ночі у наметі теревенили(діє він не на всіх тому наші теревені декого дістали :), спати зовсім не хотілося, ми вже подумали може то зганяти на Петрос.

Ранок. Дивно але роси не було, намет сухий(він свою мокроту потім наверстав), ляпота. Поснідали і рушили на Петрос. Дертися на Петрос зі сторони Говерли було найтяжче із усіх(наплечники то у нас із собою, ми без наплечників не піднімаємся, майже :). Apollon(Костя) все-таки лишив наплечник знизу і видерся нагору без нього. Я і RredCat дерлися із наплечниками. На нашій мапі вихід на Петрос лише один і ми не думали що із іншої сторони є спуск. Видерлися, сидимо, добирається до нас Костя і хвалиться, що він собі без лишніх проблем легко видерся, а ви такі сякі дерлися із наплечниками. Але тут із іншої сторони з"являються люди, і виявляється спуск із іншої сторони таки є, і на багато пологіший. Спускатися було вирішено саме тудою, а наплечник його знизу, прийшов наш час сміятися :)(там вийшла ціла історія але я її пропущу).

Спустилися із Петроса і подалися до залізничної станції(дорогу нам розповіли якісь хлопаки, бо наша мапа далі Петроса нічого не показувала). По дорозі спускалися величезним схилом із травою подібною на чорниці. Коли зійшли нижче то таки виявились чорниці(я ще ніколи не бачив стільки чорниць одразу). Знизу вони вже достигли, а зверху ще ні, отака дивина. В селі купили молока, 1.5 літра випили одразу махом. Потім на вечерю придбали ще і зварили молочне, просто смакота. Вночі почалася сильна гроза, дехто навіть кричав "нас топить, усі назовні", типу там сухіше :).

Зранку відновили сили "кислячком". Складалися в дощ, йшли до станції також в дощ. Прийшли абсолютно мокрі. Перевдяглися у сухе і подалися додому. Тут і казці кінець, а хто слухав той поїде у Карпати.

Із погодою нам пощастило, на протязі усієї подорожі світило сонце, і лише в останню ніч пішов дощ, навіть дощисько, гриміло так що аж земля тряслася. Потім по дорозі додому(у потязі) люди казали, що навіть дахи у селах позривало, така була негода. Тому ми радісно пораділи, що вже від"їздимо і поспівчували тим хто лишень приїхав.

Для тих хто вагається, їхати чи ні, скажу, на протязі усієї подорожі понад стежкою є позначення для туристів, тому заблукати доволі складно, хіба у вас талант, як у нас :). Туристів також багато, дорогу спитати є у кого. Поки ми подорожували то зустріли і поляків, і білорусів, і навіть чехів. Враження переповнюють. Не вагайтесь :).

Моє бачення того свята

Точніш те, що частково бачив мій об'єктив, насолоджуйтесь (:

Ми популярні ;)

Як можна було прочитати з попереднього посту - ми шукаємо "поповнення" :). Крім того я запостив подібне повідомлення на одному з форумів і активно діставав адміна сайту організації, що організовує подорож, на тему - до кого можна приєднатись, чи кого можна приєднати :). Він сказав, що десь бачив, оголошення про бажання поподорожувати... і в них також не вистачало людей! Я вже бачив як ми скооперуємся і відчував чисте повітря Карпат, що розриває груди.. та адмін дав нам лінк на наш же блог :(, конфуз.

Хочем в піший похід!

От така чудова можливість відкривається перед нами:

КАРТА ТУРИСТСЬКОЇ ПОДОРОЖІ “Вершини України”.

Все супер! Але нас поки 4, а потрібно як мінімум 7. Шукаємо бадьорих людей!

Зашків 2008

Загалом що то є(було):

"13–15 червня 2008 року Львівська обласна державна адміністрація, управління усправах сім’ї та молоді проводять Молодіжний фестиваль "Зашків–2008", який відбудеться в селі Зашків Жовківського району Львівської області. Даний захід проходить в рамках святкування Дня молоді та приурочений до 117-ї річниці від дня народження полковника Євгена Коновальця.

Фестиваль, який вже став традиційним, має на меті виховання молоді в дусі національних традицій та патріотизму, формування свідомої громадянської позиції, сприяє налагодженню дружніх відносин між лідерами та представниками молодіжних громадських організацій обласного та всеукраїнського рівня, створює умови для розвитку молодіжного руху."

"...загалом програма налічує цілу купу фестивальних заходів, як у день, так і вночі. Завершиться Зашків-2008 ґала-концертом, у якому візьмуть участь відомі барди та лауреати конкурсів авторської пісні. Особливим гостей на дійстві буде гурт Гайдамаки з Києва, на який покладена місія поставити забаві яскраву крапку. "

Підбірку фото можна глянути тут

Коротко враження. По прибутті ми б одразу як "організовані" вибрали собі найкраще місце для намету але організатори направили нас у сектор нумер одинадцять. "Передостанній отуди" :). Ми його одразу знайшли тільки потім він виявився 9-им. Тільки прийшли на місце одразу почався дощ, так що намет розкладали у пришвидшеному режимі і якщо враховувати, що його ще ні разу не розкладали(тільки придбали) всі деталі одразу ставали на свої місця.

Наперед знали, що вживання алкогольних напоїв заборонено, і як же я зрадів побачивши намет "першої приватної броварні". Слина текла поперед мене і яке було моє розчарування коли виявилося, що перша приватна варить не лише пиво, а ще й квас. Ну квас то й квас. Як сказав хлопака, що стояв біля нас, після 5-ти келихів квасу у туалет хочеться так само як і від пива :)(потім ми таки знайшли його, хоча казали під пазухами продавців воно і так було).

По приходу прочитали програму виступів на фест. Зрадів коли побачив "ВОДУ" але рано. Програму абсолютно зірвали, замість того щоби пустити на сцену заплановані гурти, на сцені у другий день були ті ж що і в перший: учасники срібної підкови та барди. Гурти пустили лише зовсім під вечір, а тому багато хто виступити не зміг. Шкода та що поробиш, чия то вина не знаю, можливо самі виконавці не змогли виступити. Із тих хто виступав дехто таки сподобався, але всі таки чекали феєрію під назвою "Гайдамаки"

Готувалися вони досить довго, але скажу чесно воно було того варте. Вони таки зробили яскраву крапку у цьому фесті, а як на мене то просто усіх порвали. По приїзді під впливом фесту витягнув усю їхню дискографію.

Тепер час очікування "Славське" та "Підкамінь" і надія, що підкамінь таки перенесуть інакше вони будуть справжніми підрахуями(по іншому не назвеш)