Матери

Свидовець

2011-10-15T14:02:00.005+03:00

Похід Свидовцем, літо 2011. Лише маленький шматочок того що там було :), насолоджуйтесь.

Рафтинг на Черемоші

2011-05-22T23:21:00.006+03:00

Фотозвіт - тут

Ну щож. Прийшла весна річки наповнились водою і прийшов час здійснити мою мрію - сплавитись по гірському потоці. Нажаль ніхто з матер не захотів долучитись до сповнення моєї мрії. Тож звіт пишу, аби їм було заздрісно :).

Де?
Знайти екстрималів які допомогли б з тим - було зовсім не складно (- екстримали). На сайті зразу деталі пише (а ля ціни і що тра мати). Там же знайшов собі бажаючих в намет (щоб не було зимно) і попутників у поїзд (щоб не було нудно).

Добирання
Шлях вже став класичним, поїзд Франківськ + автобус Верховина. Не доїжджаючи до Верховини вийшли і пропиляли 8км бадьорим кроком (гордо відмовившись від послуг перевізників, які брали не дорого доречі). Я був щиро кажучи враженим тими натовпами народу що сплавлялись.. Були групи зі всієї України, Росії і прибалтики.. навіть живого негра можна було там зустріти! Крім того там проводились якісь змагання.

Перший сплав
Скажу відверто, якщо йти попід пороги і розглядати їх - видаються дрібними. А коли вже їхати в бусику сплавлятись.. якісь вони набагато страшніші.. і ще навколо дівчат купа з тобою сплавляється - буде кому полахати, якщо за борт вилетиш.
Я трішки не вгадав з спорядженням, одяг берци, запасні штани.. то все дарма. Бо сплав почався з того, що залізли вище колін у воду :). Але змерзнути я не встиг - весь час потрібно гребти.
Конструкція катамарану така - що, якщо все робити правильно, випасти можеш лиш в середину. Тож гребти бажано перевісившись за борт. Відчуття при тому просто супер. Першого ж сплаву ми мали "плавця" - от кому було весело. Так як команда не професійна то часто сідали на каміння, пливли боком, то задом.. іноді доводилось зістрибувати у воду щоб зіпхнути катамаран з мілини (на щастя вище ніж по груди не траплялось). Тож наш інструктор був дуже задоволений, що катамаран немає розпізнавальних знаків клубу :).
Після сплаву зкинув з себе курточку і побачив, що футболка мокра до нитки (не халявив я на греблі). Тож запам'ятати на майбутнє - одяг рафтера: плавки і сандалі + бандана під шолом.

Другий день
На другий день купу народу пішли на Піп Іван. По розповідях там купу снігу (народ катався на попі) і дуже гарно (ех, мені не вийшло - в мене були ще плани на рафт). Того дня я спустився ще двічі. При тому покатався на різних позиціях. Сидіти спереду мені зовсім не видалось страшніш, навпаки розслаблений - гребеш собі і думати не потрібно (керують задні гребці). Того дня на моїх сплавах ніхто не падав за борт.. але хлопака згубив весло - тож довелось у воду лізти з власної ініціативи.

Повернення додому
Повертаючись до дому - наслухався багато веселих історій. + екстримали виявились веселими гуляками, вночі було мега паті.. а на ранок купа історій :). Але я зануда і заучка - тож у тому всьому участь не приймав ;).

Відеозвіт Крим шляхом легіонера

2011-03-20T23:07:00.002+02:00

Нарешті дійшли руки зліпити докупи відзняте в Криму відео. Насолоджуйтесь :)

Японська мініатюра.. мініатюри замків - і хороша старовинна музика

2010-10-24T22:27:00.004+03:00

Саме так, як у заголовку, можна описати мій культурний вікенд. Нарешті знайшов час побачити виставку японської мініатюри. Раджу сходити - мало, але дуже цікаво. Проходить вона у Палаці Потоцьких - який знову відкрили для відвідин. Заодно там виставленні експонати самого музею. Нажаль не можу показати жодного фото - там забороняють фотографувати. На мою думку це подурному - отрак різати безкоштовну рекламу. Але то їх справа.. Зробив лиш кілька фото - як підбігли з криками.. Місцева виставка цікава, не зважаючи що багато картин на релігійні теми (а я такі не дуже полюбляю).

А якщо зайти за Палац - там якась партія в чесьть виборів проспонсурувала парк мініатюрних замків.. Не відомо як то простоїть зиму - але зараз виглядає дуже гарно. Тепер я знаю як виглядав Високий Замок :)

А під кінець тижня у Львові відбувся концерт на підтримку акції "Врятувати Меркурія". Особливо хочу відзначити виступ гурту Run. Хлопаки (і дівчина) грали настільки круто - що не було можливості їх сфоткати - руки були заняті :)). Народ їх не хотів відпускати зі сцени.. Крім того перед сцену вибігали періодично дівчата які танцювали :) - виходило в них справді гарно. Правда з ірланськими танцями вони не були знайомі.. але музика мені нагадала про РіверДенс.

До речі - яке все таки Львів культурне місто - РіверДенс я бачив як у маршрутці на ТВ крутили.. і проміжках між рекламою :)))

Гірський Крим. Шлях Легіонера

2010-06-15T23:34:00.025+03:00

Фото: Льоши тут, Костіка і Льоши тут, і просто фото Костіка.

День перед початком (Поки всі не приїхали)
Я не міг пропустити можливості скупатись до того як всі приїдуть. Гори горами, але і сам Крим з сторони моря оглянути хочеться.
Отож по-порядку. Після прибуття в Сімферополь - тролейбусом до Ялти.. ага, саме тролейбусом (понад 75км) - я таке чудо не міг пропустити.. навіть якщо теліпатись потрібно 2,5 години. І тут як у будь-якому курорті - купа бабульок пропонує житло :), а місцеві ласкаво підказують куди піти і на яку маршрутку сісти (останнє приємно здивувало - не чекав). Якщо в Ялті - то обов'язково тра подивитись на Ластів'яче Гніздо! Стільки раз ту радість у фільмах бачив.. аж тепер на свої очі роздивився. Там же попив гранатового соку (дорого зараза, але мені через мій бомжуватий вигляд знижку зробили☺).. і на пляж Мисхор. Пляж дрібненький, купа каміння.. але морська вода всі ці недоліки перекриває.
Ночував у лісі за містом, у спальнику просто неба.. дуже невдала ночівля була: комарі гризли (брехня що їх там немає!), шишка на мене впала серед ночі (коли спиш то справляє надзвичайне враження ґґ), і о диво - підійшов нахабний косуль (10 метрів, шишкою докинути) і ричав на мене.. в нас такі істотки людей бояться, дивина тай годі.

День перший ( Підйом)
Піднявся ледь розвиднілось - і спрага погнала мене дорогою до міста.. Вгамував літрою найсмачнішого у моєму житті юпі подібного соку ☻. Далі на пляж Ялти. На кілька прибережних міст - лиш два громадські пляжі (Мисхор і причал у Ялті) - все інше огороджене санаторіями.
Ближче до обіду під'їхали матери на тому ж тролейбусі. Докуповуємо продукти і одразу (а нащо їм у морі плюхкатись? чим же я підколювати буду?) вантажимось у бусік на водоспад Учан-Су (найвищий в Україні!!). Водоспад мав бути пересохлий, але підприємливі місцеві провели туди трубу (інакше їм було б тяжко пояснити за що 10 грн беруть) і щось таки з нього ллється..
Різкий підйом.. то таки навіть не Горгани, прірви набагато крутіші, але в дуже крутих місцях - просічені сходинки з поруччям ☺. Проходили коло якоїсь дірки в скалі - а з неї дує як з пилосмока, у горах багато пустот і там потужні протяги. Далі стежкою попід скелі.. допоки Сима не вирішив вилізти на одну - а за скелею прірва і надзвичайно гарне видовище!! - лазяли по черзі милуватись і фоткатись. І тут виявилось, що Аполон не боїться висоти - паскудна особливість, бо тепер тра було боятись за Аполона - він же по краях прірв лазив втупившись в видошукач фотіка!. Ще одна відмінність від Карпат - піднявся на гору, а за нею плато, можна відійти пару км і нічим від степу коло села моєї бабці відрізнятись не буде.
Стали на ночівлю не далеко від підйому.. вночі милувались вогнями Ялти.. і харились її звуками.. а потім пішов дощ ☺ (і таке там буває).

День другий (Польові прогулянки)
Ранок - туман.. нічого не видно. Аполон знову зустрів нахабного косуля. Рушили.. на сандалі липне болото.. куда йдемо? важко відповісти... Нарвались на хатку лісника. Розповів як йти, показав де вода, видав якийсь дозвіл, зібрав по 10 грн з носа (за те що на маршрут вивів ☻). Далі похід полем до Ай-Петрі. Поки дійшли туман виявився не туманом, а хмарами ☺. З сторони Ялти, Ай-Петрі, - крута височезна скеля, але з другої сторони на неї піднімаєшся легко (на Високий Замок складніше вийти). До речі - і там за вхід гроші беруть. Я з ттп рвонув на пряму, тож за нас заплатили задні (тих кого зловили). Видовище там надзвичайне! Краєвид на море - що ще скажеш! і місце окультурене: смітники, поруччя..
Звідти прямим ходом в сторону Великого Каньйону. Незважаючи на Крим - йшли то під дощем, то у хмарах. Далі, ми ж матери, йшли кудись годину, а потім годину повертались (але вже під гору). ттп відкрив надзвичайно ефективних засіб від болі у спині - постібти поперек кропивою, я сам того не пробував, але після того як когось тою кропивою випореш - йти набагато приємніше ☺☺☺.
Під вечір напівзакинута стежка вивела нас на дорогу і коло неї стоянку. Може тут ми і збились трохи з маршруту - але видовище яке відкрилось було того вартим.. ціла долина оточена горами коло твоїх ніг.. а на самому вершечку гори цвіли ще й барбариски.
Вночі знову приходив косуль. Проти 8 людей вийте не наважився - але з лісу ричав (от вперта скотинка☺☻☺).

День третій (Каньйон панове)
На початку дня одразу спустились в долину - і почався Великий Каньйон. 3 км - але скільки зусиль. Ото був справді найнебезпечніший відтинок. У каньйоні не прокладено повноцінної стежки ☺☺☺.. і місцями перед нами поставали глибоченькі ванни повні гнилої води.
Доводилось лізти над кілька метровою ямою по карнізику скелі і то з нелегкими наплічниками за пелчима. А також додалась ще одна напасть - кліщі. Я взагалі ніколи такого раніш не бачив, а тут аж 2 з мене витягувати довелось (добре що ніякої зарази не несли) тай інших та біда обсіла.. Не встигли дійти до "офіційної" частини каньйону (де є стежка і куди "туристів" водять) розпочався ливень.. Поки народ ховався - я скористався можливістю заскочити у ванну молодості.. Встигли насолодитись радостями цивілізації у вигляді чебурека з сиром (новація, бо не всі наважуються їсти з м'ясом ☻). Набрали води у карстовому джерелі і вперед.. звісно вперед і не туди ☺. Далі був по маршруту водоспад - Срібні Струмені. Гарний, і печерка в ньому класна.. Піднялись до Юсупувського озера (така собі запиночка на гірській річці) і почимкували до стоянки. Я йшов посередині, так як трохи вивихнув ногу - натиснув на педальки - і в результаті проскочив місце нашої стоянки. Довелось Аполону за мною побігати. В таборі сушились, кормились і ганяли кліщів.

День четвертий (От і знову море)
Ранком ми трішки змахлювали. Перевал перетнули на таксі. Не буду описувати тих чудових місць які ми так і не відвідали.. шкода. Та демократія і бажання поплюскатись по довше у морі - перемогли. Отож таксі нас висадило коло Роднікового (село на березі водосховища, що забезпечує водою Севавстополь) Там була чудова фотосесія з двома осликами. І почався підойм до Шайтан-Мердвен (Чортові Сходи). Почали підйом попід сухе річище, а продовжили попід повноводну гірську річку (така спека, що до низу вода не дотікає - випаровується). І почався шматочок "Небо-Море-Хмаринки".. йшли попід прірвою над морем (точніш прірва над узбережжям де ще цілі містечка вміщались). Табунами там бігали ящірки. Одну намагались загнати - засіла на нозі, а потім рванула вгору і до коліна добігла.. Якби не відвалилась - була б паніка :). Все таки Оля одну зловила, кумедна істота ящірка.

День п'ятий (Довгий шлях щоб скупатись)
Спустились з гір і вийшли на трасу. Перед нами лежали Байдарські ворота. А за ними Байдарський ліс... але тре було його назвати якось по інакшому.. хз чого - но фекаліями штиняло там просто страшно.. якось пройшли. Прохід між горами-скелями і спуск до траси. Є! Тепер море дуже близько. Але все ще не достатньо ☻. З годину пиляли по трасі - попід бухту Ласпі, все шукали де там туристичні стоянки. Поки просто не повернули бозна-якою стежкою вниз. І о чудо! Там внизу сховалось купа наметів. Одразу ж у воду.. просто ляпота.

День шостий (Там же)
Там ми дрихнули на сонці, стрибали з каміння і розглядали дно у окуляри, ганяли чайок з каміння.. то офіційна стоянка - тож заплативши 15грн з носа за добу - отримали за 20 хв ходу запаси води і дров. Ляпота.

День після останнього (Коли всі поїхали)
О 4 ранку підйом і в Севастополь. Там рівняни повантажились у автобус на Сімферополь. Я ж трішки оглянув місто з Льошою.. Там виявився якраз день міста - тож шуму було купа. Потім провів і Льошу і помилувався кораблями і підводним човном.. а згодом зборищем клоунів, що волали "Севатополь!Крьім!Россия!". Чоловік 20.. виглядало убого.. як і їх віршики. А далі Фіолент. Дуже гарне місце. Там покупався і заночував. А на ранок мене чекала дорога до дому..

Підсумки
Гарне місце Крим. Але просторів Карпат не вистачає.. і бажання збирати гроші за огляд кожної калюжі нервує.. Та хоч раз там побувати варто... щоб хотілось повернутись і заради моря ☺☺☺

Зимовий наркотик - Лижі

2010-03-16T11:48:00.015+02:00

Спробувавши лише раз покататися на лижах ви приречуєте себе на залежність від цього захопливого заняття, і наступна розповідь про наш перший досвід катання на лижах яким ми мабуть завдячуємо RredCat-у, так як саме він першим спробував покататися на лижах(борді) і загітував нас.

Каталися ми на комплексі "Захар Беркут", оскільки добиратися нам туди із Рівного дуже зручно, прямим потягом у Славсько, і перший досвід катання у котяри був саме там. Подорожей гуртом туди у нас було 2, але дехто їздив ще окремо, і не лише туди. Про кожну із цих подорожей далі.

Заїзд перший

Подорож планувалася на 27-28 лютого але так як погода на той час була не дуже сприятлива вирішили поїхати на тиждень раніше, а саме на 20-21 лютого(сб-нд). В пт. в обід виїхали до Львова, щоб там переночувати у РедКета. Ввечері сиділи дивились фільми нетерпляче очікуючи завтрішнього ранку, і слухали пісню дощу за вікном, погода нам "сприяла". Зранку сніг знайти було тяжко, їхали в електричці і очима шукали білі плями на людських городах, зміщення на тиждень мало посприяло кількості снігу. Я вже думав що приїдемо, погуляємо по Славсько, і назад. Але Тарас тільки зійшов із потягу одразу побіг на прокат, ну і решта звичайно за ним. Через хвилин 30 ми вже купували абонементи на катання, а дощ все падав. Інструктори сказали, що сніг ще де-не-де, це нас трохи заспокоїло.

Піднялися на гору і ситуація була така: дощ, дуже мало снігу(мабуть землі більше), сильний туман, але навіть це ніяк не завадило отримати купу задоволення. Хтось одразу поїхав вниз, я поїхав вниз із інструктором, так як не мав ніякого уявлення як на них(лижах) правильно кататись. Через годину інструктажу все стало повністю зрозуміло і лишилось лише набирати досвіду. Десь в обід із гучномовців лунали репліки "Абонементи не продаються, кататися заборонено через малу кількість снігу", хоча всі продовжували кататись. Цікаво було підніматися на бугелях із частковими пробіжками по земельних ділянках :). Неприємно було бордистам, так як ноги у них були мокрі від дощу, лижники ж почували себе сухо і комфортно. Покинули комплекс ми одними із останніх.

Але все пройшло просто чудово, незважаючи на погану погоду, хоча це може через те що для мене це все вперше. Ввечері гарно повечеряли у кафе у Славсько попиваючи свої страви вином. Наступного ранку все тіло приємно боліло, а наступного дня вже страждав розум вимагаючи дози цього наркотику.

Заїзд другий

Весна посприяла, нападало купа снігу, знайшлися додаткові бажаючі покататися і ми знову поїхали за дозою. На цей раз все було на багато краще: купа снігу, ніякого дощу, більша компанія. Цікаво, що різниця між катанням першого разу і другого була як небо і земля. Першого разу я їздив нешвидко, обережно, часто ставав, тепер же я почував себе більш впевнено, прокатався пів дня і ноги зовсім не боліли.

Згори досить непогано мело, і всі хто був без маски шкодували про це. Час від часу по трасах їздив ратрак.

Далі Сіма відкрив для мене "Америку", виявляється знизу є ще одна траса, трохи крутіша за верхні, це було просто супер бо з"їхавчи там декілька раз одразу відчулась втома і відчуття що ти таки катаєшся.

Додатковий плюс, що після того як верхній бугель вже зупинили нижній ще пів години продовжував працювати і ми встигли ще декілька раз спуститися, при чому абонементи вже навіть не перевіряли, за що велике дякую :).

Ще одним відкриттям для мене була дорога до самого низу. Я очікував що це буде крута цілина, бо вона в мене асоціювалася із крутим підйомом канатної дороги. Але все виявилось досить пологе і сприятливе для спуску, це була дійсно дорога, по якій ми і спустилися, що на багато швидше ніж волочитися канаткою.

ЗІЖ Для цікавих ціни:

квиток Здолбунів-Славсько 55 грн(вночі із Здолбунова)
прокат спорядження 50 грн(лижі+боти, другого разу було 40), +25 штани, +25 куртка, кому що потрібно
квиток Славсько-Захар Беркут-Славсько 30 грн
абонемент на день 100 грн(першого разу був 150)
інструктор 150 грн/год
обід біля спусків 35 грн(грибна юшка, картопля із салом, гаряче вино), на перекус зійде, дехто із собою у наплечниках має їжу
обід в Славсько, я попоїв за 16 грн(деруни із м"ясом) + сік і вино окремо брав
квиток Славсько-Львів 12 грн (ночували у Тараса у Львові)
квиток Львів-Рівне 44 грн

Всього виходить десь 360-400грн за все орієнтуючись на Рівне.

Всі фото взяті із сайту Захар Беркут, так як свої знімаючі пристрої брати боялись, щоб не побити.

Подорож на Драгобрат

2010-03-11T23:37:00.002+02:00

Фото звіт - тут

Introduce

Ну щож, на "жіночі свята" прийшла гарна думка - а чому не махнути на кілька днів на лижі.. але кудись подалі :). Про торги з рівненською діаспорою скажу коротко.. все їм було не то.. а за день до подорожі прийшла креативна ідея їхати на Буковель.. яка звучала так - "якщо ти знайдеш житло..." враховуючи той світлий факт, що я вже зарезервував житло у Ясіння і майже домовився у Славську... Словом поїхало нас 2-є я і моя сестра :).

Road to..

В суботу ранком підйом і на поїзд до Франківська.. Там на вокзалі нас чекав товариш Галі який нас нопоїв гарячим чаєм і відвіз до Ясіння.. за що йому велика подяка і пельмені від Галі :). Дорога до Ясіння просто надзвичайна..

Зовсім не віриться, що у Львові відлига. До речі їхати так само як і на Ворохту.. проїзджали міст який 3 роки тому був не добудований - нічого не змінилось, як то кажеться деякі речі залишаються постійні :(((.

Hosting

Близько обіду в Ясінні.. виявляється я вже там був коли 2 роки тому спускався з Петроса ☺ поки поїмо.. те, се.. Прийняли рішення днем катання пожертвувати на користь розміщення і купівлі квитків назад (взяли на раховозку до Львова).. Розмістились на турбазі Едельвейс - дуже демократичне місце, якраз для тих хто приїхав лиш кататись і додаткові зручності не потрібні і просто немає часу ними користатись☺. До речі - окремі слова заслуговує харчування. Їли в трьох місцях - ні одного не трапилось місця де годують без нарікань.. до Славського кафе їм у тому плані як до неба..

Ski's day 1

Ранком підйом, в передчутті свята зірвався без всяких будильників ранком, пробіжка по місту де поїсти - максимум на що можна розраховувати - гарячий чай, то нічого, мали власни запаси нерізаних бутерів ;). Прокат і стоїмо коло машин - чекаєм "компанію" на Драгобрат. Туди їздять лиш "бобики", повноприводні "таблетки" (біс знає як то зветься - пазіки, чи що) і здоровенні Газони. Тут нам на щастя зустрів артфулбітівця - ще з 3 людьми. Заскочили в "таблетку" і вперед.. По дорозі коли "таблетка" лиш з 4 разу видерласа на шмат льоду (пікантності додавла збоку міні прірва з річкою) стало зрозуміло - ще трішки і туди лиш Газони з "бобиками" їздити будуть..

З верху.. просто краса.. Доречі, чи то через хмари, чи то через сніг - Говрелу з Петросом я так і не побачив, хоча кілька раз намагався знайти.. - може там заблизько?

Скіпаси на кошики коштують від 15 грн і менше (якщо береш зразу 10 то 12), до речі - приємна річ - коли вечером здаєш пластикову карту - якщо на ній лишились скіпаси гроші тобі повертають - респект!!..., сніг просто чудо.. м'ягкий і пухнастий (це якщо з траси злетіти і прикидатись фрірайтером).. На бугелях я там так і не покатався, хоч і там гора вища і траса крутіша і довша - велика черга мене закопала б якби я там почав на них стояти вчитись ☻.

Якщо хочеш фрірайту - то краще то робити на верхній частині гори - там де дерев немає, в нижній частині є некорчовані пеньки і денеде стирчать якісь гілки з землі - кілька яких я відкрив.. після таких відкритів здається, що катання закінчено і тебе звідти понесуть.. Відлітав увесь день вечером в попутний газон і внизу.. така собі вечеря.. і думками я вже у наступному дні..

Ski's day 2

Прокинувся рано.. годинка четрверта, малу не став будити (а дуже хотілось) поки за вікном темно.. розвиднілось - підйом, чай, бобик, гора!! Тут відкрилась приємна несподіванка - якщо приїхати до 9-30 можна придбати денний абонемент за 100 грн! просто сюпір!! Вперед на гору! Вже на горі виявилось що я зробив одну дурницю - коли вилазив з бобика, кинув борд у сніг, він на нього налип (було дуже сонячно і тепло) трішки підтав, а поки я піднімався на гору - під холодним вітром перетворився у лід.. отож стою я на трасі.. чи то борд не їде.. чи то зі мною щось не так.. круто вниз ще їде.. у всіх інших випадках - стоїть як вкопаний. Згорем пополам з'їхав, трішки лід подорозі стесався, трохи я рукою позбивав.. Наступний спуск став неперевершеним!!! Далось взнаки мої старання попереднього дня і так було до вечора!!

Коли я писав до вечора - то я трішки сказав не правду ☺.. вже в кінці дня, умудрився я невдало загальмувати (вдало наскочити на камінець) і мене перекинуло потилицею в низ.. в голову одразу прийшла думка, що шолом потрібен навіть коли не катаєшся по крутих трасах з соснами навколо - швидкості буває досить.. після того ще один спуск і я розумію, пора назад.. координація порушена :(.

Коли я писав про паскудне харчування в Ясіння я не мав на увазі харчування на Драгобраті - там то якраз мені вдалось поїсти дуже смачно, але дорого. Після того місце у кабіні Газона де дядечко травив байки про зайців і насвистував пісню про козака і калину ☺☺☺..

Road from...

Збори в на турбазі - і раховозка до Львова.. Раховозка повністю виправдовує свою назву.. а у Львові одразу на роботу..

Summary

Якщо порівнювати з Славськом просто крутіше: все краще, сніг, кут, можливості, краєвиди. Єдині мінуси - добирання (туди і до гори), харчування і загальні затрати часу.. ну і ціна відповідно того задоволення вища.. Але воно того варте!! Це дуже різко відчулось коли знову спускаєшся на Захар Беркуті!

Зимові Карпати і сноуборд.

2010-02-08T22:33:00.004+02:00

На минули вихідні втрапив у зимові Карпати.. Нарешті побачив як вони виглядають коли сніг і зимно. :). Оказія з якою це все відбувалось називалась модним словом тім білдінг.. слова словами - але найбільш мені там сподобалось - поїздка до водопаду Кам'янка і катання на сноуборді.. Ручки, ніжки і колінця - досі болять, але по тих позитивних відчутях що там отримав - воно того варте..

Кілька фоток з тої оказії - тут.

Морозний день у Львові

2010-01-31T19:42:00.002+02:00

Коли був морозець -15, місто стало видимим, зникла купа народу, яка його ховає своїми тілами.. тож тут викладаю кілька фото з того що я побачив.

Прогулянка неподібними містами.

2010-01-11T01:03:00.005+02:00

Як і обіцяв - викладаю фотки з Трускавця і Дрогобича (тут). Кардинально різні міста, але краще судіть самі. Ще хотів того дня в Борислав заїхати (той що сміється), але часу не вистачило..

Привіт з літа.

2009-12-14T23:22:00.002+02:00

Сьогодні я кинув у поштову скриньку це фото (роздруковане).. як і обіцяв "веселим" гуцулам.. як то кажеться - краще пізно чим ніколи ;)

Фестиваль Захід 2009

2009-08-25T20:40:00.004+03:00

Фото пізніше, але є навіть краще: запальне відео :). Зняли на камеру якихось хлопак, що відривались під гурт Сонцекльош.

Перший фестиваль де останній день феста не припав на останній вихідний день, що є досить добре, оскільки можна почути всю програму і ще відпочити в останній вихідний. Але цього року мабуть таки не судилося щоби пройшов фест де виступили усі на кого чекали. На жаль з вини організаторів не виступила Карпа, також не послухав Гапочки :(. Повідомили про це досить підступно, під вечір другого дня, коли народ, не почувши їх у перший день, і маючи надію що вони виступлять у другий, придбали квитки на другий день фестивалю. Ще один мінус, мабуть організаторам ніхто не розповів що таке смітник, бо їх взагалі не було на території фестивалю.

Але це не завадило добре відпочити, покупатися, послухати музики, потанцювати :). Також не обійшлося без того щоби повештатись за територією фестивалю, нарвати грушок та яблук у садку що був неподалік, не досить стиглі, але за ненаявності інших пішли добре.

Загалом все було досить файно, крім підгорілої пшеничної каші.

Wall of shame - Свірж...

2009-08-02T19:22:00.010+03:00

Немає слів - одні мати.. в сторону організаторів...
Судячи з новинних сайтів - організатори розраховували на 50 тис. народу.. було 5.5 тис. На питання куди розмістити ще 44.5, якби вони випадково приїхали і чим їх годувати - навряд чи змогли би відповісти..

Але матерам навіть паплюжна організація не завадила відпочити гарно!

PS: особливе співчуття тим хто придбав футболку/картуз "Я - лох".. е-е-е точніше з логом фесту "Свірж"..

То все були емоції.. а тепер по суті:
Перший день
В п'ятницю на головному вокзалі завантажились з Марічкою у "фестивальний автобус". Фестивальність автобусу підкреслювала ціна.. Майже в 4 рази більша за рейсовий.. та фіг зним, завіз гарно під самий фест. Фест одразу вразило парканому навколо здоровенного поля і тим що більше російськомоного народу чим українців.. Поки добирались до наметів організаторів лунали пісні Ніно Катамадзе. Послухати її повноцінно так і не встигли. Придбали квитки і за порадою матер (які туди приперлись ще зранку) не придбали місце під намет. Стояти там удень всерівно не можливо - спека, а "місця" посеред поля.. Заселились у сусідньому з рок сценою ліску.. ляпота... Місце правда не фотан.. ожина + кут нахилу донизу - щоб гарно вночі з'їзджати..
Як розклались попензлювали на концерт.. спочатку пішли на головну сцену.. там гарно смалили угорці з гурту дрібна корова (це мій вільний переклад).. За ними вийшли рідні "От Вінта" їх підтримувала велика рівненська діаспора серед глядачів - в натовпі майоріли 5 прапорів з символікою гурту.. Якщо хтось розраховував після драйвових угорців відпочити - то він помилився.. Особливо заперли ланцюжки під часу "Рокенролу для черепах"(усі глядачі вчепившись за "ніжні" панцирі один одного водили драйвові хороводи). Далі ми вирішили повернутись до рок сцени - послухати "Плач Єремії". По дорозі зайшли під ~~ЛОХ~~ ВіП місця (хоче чесно кажучи, як ще можна назвати людей, що заплатили 1000 грн. за те щоб сидіти у кріслі далеко від сцени і мати окремі туалети?? - по слухам то усі переваги ВіПів). Ціни на напої там виявились доволі захмарні.. так вибору не було + я ще ттп невдало воду з лимоном придбав (гидота рідкісна, нормально в ній лиш посуд відмити... але потім трішки штиняє хімією). Пішли на рок сцену.. по дорозі помилувались офіціним містечком на сусідньому горбі - виглядало як татарська навала, одні намети в напівтемряві і міжними вогнища.. на рок сцені усе йшло з запізненням в 2 години.. чесно кажучи я не дочекався.. свіже повітря, перед тим настрибався, компутерне загартування (не спати можу лиш перед компом :) ). "Плач Єремії" десь коло 2 ночі слухав вже у сні..
Другий день
Все починається гарно, пензлюєм по воду, місцеві якісь рятувальники показують дві дороги - звичайно ідем там де далі... обходим огорожене буржуйське спущене озеро, а там ріжем через поле.. трава по пояс - гарно. Знаходим воду у правильній хаті (з дому знову туди сюди ходять дочки). Повертаємся вже через ліс - набагато швидше. Далі топаєм під замок. Свіржський замок належить до золотої підкови Львова - на зовні справді гарний, стоїть на березі мальовничого ставу - перед ставом напис "Купатись заборонено", з ним далі був фан.
У замку не були, по слухах він у середині не дуже.. і тут перший дзвінок - Марічки швагро працює на збиранні/розбиранні сцени - так от, йому надійшла директива розбирати сцени. Фігово та що зробиш.. тре зачекати офіційних пояснень. Мальвоничий став - не зміг втриматись щоб не скупатись, вода - болото з молоком.. Костя мене підтримав. Далі прямуєм у сторону містечка, коли проходили поряд напису про заборонну купання - голосно, але ніби розмовляючи з Марічкою, зауважую, що заборона через сальмонорелу в озері.. У кацапів які йшли попереду у мокрих плавках трапився мікро інфаркт.. та добра Марічка палить усю контору - і відкриває їм очі на мої жарти... єх.
В містечку волонтери нічого не знають (їм відчитаються в останню чергу, так як вони навіть за концерт не платили..). Головну і рок сцени розбирають.. на фольк твориться хз що.. Виходить якиїсь чувак і каже, що слухи про закриття фесту - брехня. він просто міняє формат - замість 3 сцен і купи виконавців буде 1 і там виступатиме ще невідомо хто.. словом нас починають надувати.. потім як виявилось останню сцену на день подарували її орендатори, а виступали там лиш ті хто погодився це зробити безкоштовно. Згодом вийшла якась кобєта і пояснила, що така фігня твориться через нас, бо приїхало нас всього 5,5 тисяч, а вони хотіли більше. Як компенсацію обіцяла домовитись про дешевше пиво (тобто компенсувати з чужої кишені), не знаю яке там було пиво, но в селі наступного дня якиїсь дід хвалився що купував пиво по 12грн стакан - фігась дешевше. А згодом вона сказала, що буде засідання організаторів, там це питання детальніше обговорять (там певно вирішили валити поки не пізно). Після обіду прибрали будь-яку охорону.. зразу набігла купа гоповатих аборигенів.. немаю нічого проти культурних місцевих - але табуни гопоти коло наметів з хавкою діють на нерви.. по слухам були бійки коло сцени.. Про хавку окрема пісня.. зїсти щось пристойне - марна надія, шалик, печена картопля і борщик в стаканах по захмарних цінах.. ледь надибав нормальні хот дога..
Під сценою гарно пострибали під МедХеадс ХЛ, за ними був ДобШизДуб - не долюблю цих хлопак, тому рванув спати.
День третій
Спочатку відхепібєрздели Аполона.. більше стьобу чим привітань. Гано вітала лиш Марічка - та ми такі, що візьмеш? В честь Кості забацав соло на сопілці... грав гарно і натхненно.. поки не прийшли з сусіднього намету захудала кобіта і поплакаши як вчора було гарно - не попросила припинити ці прекрасні звуки, поки їм не розірвало голову і не розвісило мозок по навколишніх соснах. Пожалів.
Далі матери згребли манатки і звалили... До нас прирулили два попи недоучки - з Франика і Польщі. Довго гарно співали, все поглядали то на Марічку то на те як я погладжую сокиру... Зібрались із ними і попиляли до сцени, там вже нічого не було. Єдине що грало - блатняк з відкритої машини.. Пішли спробували щось придбати поїсти - навіть хот-догів не було (і ті гади плакатимуть, що нас мало приїхало?!?!?). Повалили на рейсовий автобус. Там купи народу, деякі хитрі сідають у протилежну сторону з розрахунку що автобусь колись вертатиметься назад. Прості підрахунки - 1 година до кінця маршруту, 1година назад + 1година до Львова.. воно того варте?? і де їх мозок. З Марічкою використали підкамінський маневр - давай вийдем наперед. Тому їхали навіть сидячи. Під час маневру познайомились з прикольним хлопакою.. розповів багато цікавого про закордоні фестивалі, ми йому про фести в у нас (відео футболу підкаменем рулить).
Отакіто пригоди.. ттп залишився задоволеним ДобШибДубом, я купанням.. відпочили гарно, нажаль всупереч, а не завдяки організаторам.

Підкамінь 2009

2009-07-29T10:36:00.005+03:00

Так, ми тут були. Найбільше сподобався гурт Unia(Білорусь). В перший день я на свято не втрапив а тому файної бійки під час Кому Вниз не бачив. Не зрозуміло чому так народ перся від гурту ТІК. Що смішно, що перед їх виступом ведучий добре принизив виконавців ПОП музики, але якраз ТІК я б і відніс до ПОП, імхо, вже задовбався їх слухати у маршрутівках.

Шановні власники фотоапаратів, викладіть будь-ласка фото.

фото від Apollon

Друга подорож Горганами

2009-07-12T00:21:00.027+03:00

Вона відбулась.. враження надзвичайні.. особливо останній день.
Фото звіт (RredCat).
Фото звіт (Apollon).
Хто з Рівного, фото питайте у мене (ttp).

Далі розповідь подорожі(як завжди нікому крім мене на то не вистачає терпіння).

День 1 - відстріл
Отож з Рівного виїхало в 03:50 8-ро мандрівників(ще 4-ро чекали на нас в с.Бистриця). Потягом доїхали без проблем до Франківська, далі маршрутка на Надвірну(не вдалося таки дядьку розкрутити нас на таксі, хоча він дуже і старався, і ціну скидав), з Надвірної пощастило одразу сісти в маршрутку на Максимець(хтось віз якісь мішки і прихопив ще кучу народу із собою).

По приїзду в с.Максимець лишилась місія знайти тих 4-ох, що чекали нас біля Бистриці(саме там де ми минулого року перетинали р.Бистриця), а туди десь кілометрів 10 від місця нашого прибуття. Ну про то я нікому не казав, і з омером вирушив по поповнення. Вийшли із села, пройшлися метрів 500 і нам крупно пощастило, їхав хлопака бусом який люб"язно погодився нас підвезти. Отож через 5хв ми були вже в їх таборі. Лишилось майже нічого, добратися назад вже із їх наплечниками. Коли зібралися, фортуна знову нам посміхнулася, знову проїздила маршрутка в яку ми все спакували і під"їхали до Максимця. Далі селом, трохи по сонцю, трохи дощем і от ми всі разом, сповненні потягу до пригод(чекти не довго, до першої стежки не туди, і пригод повні буци холодної води :).

Отож вирушили, міток не знайшли і на першій же розвилці як і було "задумано" повернули не туди(мітки мабуть починались якраз після тої розвилки :). Ну нічого, трохи попригали через стрімку річечку, як гірські парнокопитні, хтось набрав у чоботи води, хтось вже згадував про себе "не злим тихим словом" всі ці карпати. Вечоріло, потрібно було шукати міце на ночівлю, і добре що стежка вийшла на чудову галявину серед лісу, мабуть пасовище місцевих. Отож і без того чудовий настрій у всіх ще більше піднявся. Омер навіть джерело надибав і хотів був розрити його до холодного басейну, але гірська місцевість стала на заваді(в камені яму копати, то вам не пісок лопатою кидати).

Намети розклали, їсти зварили, познайомились із місцевою фауною, Місяць сфотографували, душа радіє, як ніяк перша ночівля в карпатах.

День 2 - г.Негрова, підніжжя г.Сивуля

Отож прокинулися. Редкета одразу по молоко. Тільки другий день, а вже хочеться пшоняної каші із молоком. Дочекались ми його не скоро, бо той червоний влаштував місцевим фотосесію, а потім вивчав премудрості карпатського катання на канаті навколо сосни. Однак молоко таки прибуло, каша вже зачекалась на цей білий еліксир. Скромно скажу без яскравих епітетів, що було дуже смачно(тільки мабуть мало). Поїли, попили чаю(хтось молока) і в дорогу. В місцевих вивідали де ми є і куди нам далі, щоби до Сивулі дістатися. Двоє людей нас покинуло, один вже пізнав всю красу Карпат, а інший йому в супровід(пізніше він нас наздогнав, завдяки нашим походенькам по нігерійським кварталам). На першому же відкритому хребті в хід пішли мобілки, добре що не у всіх ловило, а то це б затягнулося. Полялякли, хто зміг, і далі стежиною, тут вже було важко заблукати. Десь через 30хв. вийшли на зелений маршрут, а далі вже і повні парнокопитні не заблукають. Пройшли ще десь 30хв. маршрутом і промайнула ідея сходити на г.Негрова(така назва, гріх не зайти).

Сходження на г.Негрова
Отож 5-ро чоловік(хоча на початок я бачив лише 3-ох) подерлися чагарниками підкоряти г.Негрова. Чагарники були так собі, стандартні чагарники, на нестандартних стежинах(не звикати). Видерлись ніби як недалечко до вершини, і всілись на мох перепочити. Тут таки ми побачили, що всі намети у нас, а решта 5-ро йдуть без наметів(це було дуже погано). Голосуваннями вирішили йти далі на захід по горі, щоби дістатися вершини. Через 15хв. ми вийшли на каміння, тому йти було не складно, але затримало інше, насувалась гроза. Весь дощ просиділи без діла вживаючи какаокалорії, тобто шоколад. Дощ скінчився, ще трохи пройшли по горі нагору, а тоді стало зрозуміло, що або ми вийдемо на гору, або ми наздоженемо іншу групу без наметів, двох справ безболісно не зробити. Здоровий глузд програв і ми вирішили наздогнати решту :).

Спускатися було не так комфортно як підніматися, сюди мабуть і ведмеді не ходять і парнокопитні оминають, висока трава після дощу, слизькі камені, повалені дерева. Біля підніжжя ніякої стежки не виявилося, а ми так радісно бачили її згори. Замість стежки нам перепав доволі високий сланник. Вирішено йти тим сланником на південь доки не вийдемо на стежину. Ідея вдала, доволі швидко вийшли знову на маршрут і швидким темпом кинулись наздоганяти іншу частину групи.

По дорозі зустріли місцевих, які підтвердили наявність наших попереду. Доволі приємна звістка, є шанс що вони таки будуть ночувати в наметах, і нам менше влетить потім :).

Через години півтори швидкого темпу ми вийшли до розвилки маршрутів, далі побачили якихось туристів і вирішили, що то наші. Пофоткались біля вказівника і пішли на розстріл.

Прибуття в табір, підніжжя г.Сивуля
По дорозі до тих туристів зустріли наших дівчат(йшли по воду), виглядали вони доволі оптимістично, ніби точно знали, що ми їх знайдемо(а якби здоровий глузд таки переміг). Вони розказали нам де стоять наші і ми радісно побігли до місця стоянки. Скажу так, хлопаки виглядали не так оптимістично як дівчата(це якщо дуже прибіднятися). Якщо реально сказати то десь так, уявіть що вас відрахували із навчання, звільнили із роботи(це не так сумно, тому стосується омера, він нашої відсутності майже не помітив), завтра захист дипломної, а диплом не готовий, через годину вас розстріляють і т.д. От приблизно такі обличчя і настрій був у хлопців. Ну нічого, ми їх таки знайшли(у нас +10 фортуни після подорожі коротким шляхом), вони трохи поричали і заспокоїлися, як ніяк дах над головою прийшов :). Тут таки нас наздогнав Ющик, а так би зась, якби не пішли на Негрову, так що позитив із цього є. Далі нам скинули всі наявні недоСупи і половина пішла на Сивулю дивитись захід сонця, а половина лишилась варити суп. Я варив суп, а тому пригоди сонця під час його заходу мені невідомі. В доказ що сонце таки зайшло і що вони там були є лише фото, але що таке фото у порівнянні із моїм красним словом.

Отож повкидали вміст усіх тих пакетиків до кастрюлі, додали трохи вермишелі і великий шматок сала(що б я без нього робив), поварили трохи і суп готовий. Процес варіння можна побачити на фото справа(за кадром решта танцює із бубном танець супу, щоби всі вітаміни Е засвоїлись). Спочатку ми ще чекали на любителів романтики, а далі недочекалися і злупили увесь суп. Кастрюля супу на стількох людей таки мала, і скажу, втратили вони небагато, бо суп виявився рідкісним лайном. Ось що я вже більше ніколи не буду брати із собою(як додаток до вета на магазинні тушонки) так це супи у пакетиках. Романтикам пощастило більше, їм ми вже зварили нормального супу(як видно, наминали вони його добре). Склад для цікавих: шматок сала, сушені овочі, приправи "які знайшли", вермішель, і пемікан(по простому домашня тушонка, яку я робив вдома бо зарікся брати магазинну). Я не куштував того, що вийшло(то що я з"їв тарілку під час проби на сіль не рахується), але казали, що було смачно(я ж наївся вареним салом). Далі стандартно, чай з мате і спати.

На попередній стоянці наметам докучали корови, що там паслися, тут докучали вже коні. Корову відігнати легше, крикнув на неї, руками помахав і по всьому. А от від коня отримати копитом не дуже кортіло. Омер ще щось намагався за гриву його відтянути, але в нього це не дуже вийшло.

День 3 - Сивулі, підніжжя г.Ігровець
Головний аргумент прокинутись зранку, це вмитися і поїсти, і останнє мабуть вагоміше. Хто раніше встає той варить свою їжу, і наплечник стає легшим. А хто володіє каструлею, той справжній монополіст :) На сніданок був рис(на скільки я пам"ятаю), але тушонки вкинули мало, і навіщо її жаліти, всеодно паршива, а калорії потрібні. Поїли, попили чаю і на Малу Сивулю вже з наплечниками. Поки піднімалися, то було доволі спекотно, а от на самій вершіні було досить прохолодно, найшли хмари і закрили всі краєвиди. Тут розправилися із згущеним молоком і пішли на Велику Сивулю. Тут нарешті зробили перше групове фото усіх разом.

Після Сивуль маршрутом дійшли до підніжжя г.Ігровець і стали табором. Погода зіпсувалася, похолодало і пішов дощ, добре що йшов він не довго. Вирішили знову зварити супу, а так як я добре знав, що його знову всім не вистачить то нажарив собі сала і на суп навіть не розраховував. Без сала, що узяв омер, було б скрутно. І справді, за суп розгорнулась ціла баталія із гучними викриками та заздрісними поглядами у бік супротивників по пайку, а перед салом крутили носа. Ех, треба було усе салом брати. Хоча в запасі ще була важка артилерія(тобто кісляк). Із печивом він пішов на ура.

У цей же вечір грали в показуху, інтересу до якої я не проявляю, хоча сіма був на висоті. Але насправді пакісні слова загадувала маленька. В декого навпаки раптово закінчувався словарний запас. Ну грали до пізна а тоді спати, дивитись солодкі сни та думати про то як завтра підніматися на Ігровець.

День 4 - г.Ігровець, г.Висока, підніжжя г.Середня
Вранці погода ніби була гарна, але раптово зіпсувалася. Сніданок якось зварили, гречка і рештки пемікану. Через погану погоду навіть майоріли думки лишитись на цій стоянці ще на одну ніч, чого мені аж ніяк не хотілося. Але фортуна знову посміхнулась, дощ скінчився, ми нашвидку зібралися і пішли на Ігровець. Підйом вивявився доволі легким, хоча двоє прогавили вершину і пішли далі на г.Висока так і не зайшовши на Ігровець, і дарма бо там знову знищували згущене молоко. Після Ігровця недалечко до г.Висока, тому перекусивши ми миттю були вже там. Тут таки вирішили не йти на Осмолоду, а погуляти ще Карпатами, час як ніяк є. Отож поговорили, побалакали і вирішили зайти на г.Середня, звідтам у Кузьминець і далі хто хоче додому, а хто ні то в Осмолоду пройтися найближчими до села вершинами. Так і зробили, але двох вирішило піти коротшим шляхом, прямо по хребту через сланник(Сіма і Редкет). Як зазвичай, коротший шлях був "коротшим" і чекали ми їх вже знизу на галявині коментуючи їх подвиг.

Місцина виявилась гарна(місце для багаття, рогач готовий), але холодна через постійний вітер. Тут на вечерю був делікатес, картоха із сушеним м"ясом. Ще одне вето на походи, карпюру я більше не їм, спробував вперше і востаннє в поході. Кому не вистачило зварили ще картохи, а хто більше картохи не хтів зварили вермішелі. Розумний котяра одразу зварив нормальної каші. На цій стоянці почали грати в "Контакт"(за правилами до Олени). Ось де є розгулятися інтелекту і натякам із "подвыподвертом". Гра дуже сподобалась, в колекцію. Грали знову допізна, хоч і було холодно. Потім дуже довго варили чай, котрого дочекалися лише одиниці, і не дарма, доки не поставили кастрюлю прямо на жар, чай навіть не грівся, а так вмить закипів(ну майже).

В цей таки вечір насувалася гроза, здійнявся сильний вітер, а тому найменший двомісний намет забракували і людей з нього розсилили по інших, більш витривалих до вітру, а в той поклали наплечники. Не пам"ятаю чи був дощ(ніби був) але дуло і справді добре, але Hannah не підвела і нічого крім завивань, принаймі я, не відчув.

День 5 - г.Середня, с.Кузьминець, 3л молока(і 3.5 літра з собою), с.Осмолода
Зранку погода ніби проясніла. Проясніла скрізь, тільки не там де ми стояли, а стояли ми між горою Висока та горою Середня, і хмари активно чіплялися за г.Висока і не хотіли розходитись. Було прикро спостерігати, що неподалік світить сонце, а в нас хмарно і вітряно.

Як і домовились напередодні, зранку без наплечників сходили на г.Середня і назад у табір. У підніжжі було насправді невітряно, я збрехав, був просто штиль у порівнянні із тим що було на Середній. Там справді ДУЛО так що з ніг здувало, і це було круто. Там знову розчавили згущене молоко та снікерса, треба ж какаокалорії поповнити щоби до Осмолоди дійти. Продули все що могли, спустились по своє спорядження і вирушили до Кузьминця. В Кузьминці нас покинув Сахай, по його словах він також "вже пізнав всю красу Карпат"(дехто також майже здав іспит на пізнання цієї краси але коли я про це почув то одразу завалив їхню здачу цього іспиту і вони вирушили із нами до Осмолоди). В Кузьминці ми попереднь докупили потрібних харчів, вкрутили хто пиво, а хто більш смачний еліксир здоров"я - молоко, як свіже так і кисляк. Ех, яке ж воно було смачне.

Отож дозакупились, поповнили животи і вирушили до Осмолоди. По дорозі нас знову застав дощ, але його ми перечекали під накриттям у бесідці неподалік якогось "піонерського табору". До Осмолоди дістались доволі швидко, навіть магазини не встигли зачинитись, тому дозакупились ще й тут: хліба, снікерсів, пива та вина(бо у декого почалась ломка до спиртного).

На вечерю було молочне, і знову мало, але хоч стільки, кому невистачило доклали цукром :). Наступного разу будем брати більший казанок на стількох людей, бо каші вистачає, а щось більш рідкого та смачного вже ніхт. Тут таки варили глінт із того, що було під рукою.

День 6 - г.Грофа, г.Кінь Грофський, болота
Отож двох майже готових до здачі іспиту на пізнання Карпат лишили оберігати наш табір від навали місцевих оленів - (с)ТІК - що бігали у лісі(насправді бігали, але той хто довго спав нічого не побачив). Самі ж вирушили у сторону г.Грофа. Спочатку більшість надумали йти на г.Кінь Грофецький, я ж із редкетом твердо вирішили піти на г.Грофа. Коли дійшли до останнього вказівника, виявилось що до Коня стежки немає(декому це не стало на заваді), а тому на г.Грофа пішли усі разом. Десь вже біля самого підніжжя найдосвідченіші туристи що мали при собі мапи і дивились у них а не на вказівники зійшли зі шляху "неправидного" і пішли шляхом "правденим і коротшим". На гору піднялися усі крім Редкета та Ющика, у обох мапи, тому скажу вам мапи до правильної стежки не доведуть, а що вже говорити про GPS(ось чому ми проти них). Почали перекушувати на г.Грофа але там виявилось доволі прохолодно, тому спустились до підніжжя, там навіть було на чому сидіти і стіл, і добили згущене молоко там.

Згущенка мені щось не йшла, бо я все думав про кисляк, який забрала із собою нагла руда хитра морда. Їх так і не дочекалися і пішли у табір тим самим шляхом що йшли сюди. По дорозі назад Олена підтвердила свої слова про знайдений сніг(дехто ніяк не хотів у це вірити). Ми до табору дісталися близько 21:00. Двох провідників як і очікувалось у таборі не було. Коли вже геть стемніло навіть почали переживати(такий кисляк самі випили, я цього не забуду), Олена згадала якусь невідому комбінацію букв мнс. Близько 00:00 повернулися досвідчені майстри стежки, виявилось що їм просто закортіло вдути кисляк на двох, а вже як другорядна причина йшло бажання повернутись до табору через г.Кінь Грофський. Це виявилось не так просто як гадалось одразу, річка яку не перейти, та ще й болото що зветься "Болото Мшана". Тепер будете знати де ви ще побували, дякувати за інформацію не потрібно, просто з вас пляшка кисляку :).

В цей вечір ми доречі варили горох і заправляли його жареними шкварками. Смакота ще та, сало Омера знову стало у нагоді. Я ніяк не засинав думаючи, що в кастрюлі лишилось ще дві порції цієї смакоти на тих хто не поділився молоком і ходив "за сині гори океани та діброви" болотами. А коли вони прийшли, я таки встав перевірити чи вони з"їли горох. Таки з"їли. Ех, тепер то випивши чаю можна було йти спати, гороху всеодно вже немає.

День 7 - додому
Вранці сніданок не робили. Я сходив по солодку булку, біля магазину випили трішки поживного пива(вже можна) і взяли такого ж їдла для решти. Загрузились в Осмолоді у маршрутку, з пересадками дісталися Львову. Звідтам кому потрібно було то на Рівне. Доки чекали на потяг ще погуляли по Львову. Рівного дістались вже в Суботу зранку.

Отака коротка розповідь.

ЗІЖ У подорожі найбільше використовувались пісні(мелодії): Оля(ВВ), Выходной Марш(х/ф Цирк-2), Леночка(Сонцекльош)

Прогулянка до Шипоту.. або Training days

2009-06-29T23:50:00.009+03:00

На минулі вихідні (27-28 червня 2009) прогулялись з Марічкою до водоспаду Шипіт.. на два дні. Розповім коротко як то було. Мапу частково злямзив звідси. Фото звіт - тут.

А давай підемо ~~короткою~~ цікавою дорогою.. ;)
Зі Львова електричкою до Воловця - 3 чи 3,5 години, в основному мальовничими краєвидами. Далі запитали у місцевих шлях до закинутої сироварні - початок туристичних маршрутів.. до неї веде доволі не крута, приємна і чесно кажучи нуднувата дорога.. яка обходить гору з хрестом, що височіє над Воловцем і цікавий хребет.. за давнім правилом нічого не обходити - спускаємось з одного рукава нецікавого хребта попід городи донизу і починаємо підніматись по схилу гори Ціцька. Підйом видався доволі цікавим.. спочатку я трішки не туди завів і довелось пензлювати неходженим молодняком (паскудні кущі по пояс, кропива і дика малина).. цей відрізок компенсувала багата фауна - з під ніг вискакували ящірки, а одного разу навіть заєць... але другий раз я краще обійду, ґґ. Так як це початок маршруту - то всі там ходять як хочуть і чіткої дороги на гору ~~немає~~ тре старанно шукати. Всі дороги ведуть на хребет - доведено, якщо просто лізти лісом вгору то скоро (або як вийде) дійдеш до стежки на хребті (поки дійшли почув про себе багато цікавого :) ). Ціцька зустріла новим видами фауни, табуном польських туристів (якщо йде зграя народу і всі з палками - 100%, що то пшеки) і недружніми осами, які чомусь сіли на ногу і почали її кусати (може на гніздо наступив?).. Довелось погратись в доктора Хауса (поставити діагноз і призначити лікування) і в гарненьку медсестру - лікування допомогло, укуси одразу перестали турбувати - тільки слід залишився. Кому треба буде - метод лікування: закусити рану, щоб отрута надалі не розповсюджувалась, а далі як в анекдоті.. думаю при укусі змії, має також допомогти.. от в Горганах і перевіримо.. Не все на горі з такою приємною назвою виявилось таким поганим, пригоду з осами вдало компенсували кущі чорниці - ще не сезон, але наїстись можна :).

Нам не страшні зливи й спека..
Далі підйом на Темнатик (гору з хрестом). При підйомі зустрів новий вид перешкод - кущі крізь які йдеш як між стінами - таких купа є навіть під Рівним, наприклад у Колоденьському ліску - але там крізь них ніхто не ходить... Вийшли - краєвиди просто чудові. Особливо не сподобалась та частина неба з якої сунула здоровенна чорна хмарина, а під неї все в тумані.. там нас накрив перший дощ... на щастя за пів години він скінчився - обід і далі в дорогу. До метеостанції веде череда безіменних вершин, між останньою вершиною і г.Плай (де стоїть метеостанція) доволі широке плато, красу доповнювали хмаринки-баранці які йшли так низько, що то плато їм доводилось переповзати, на скільки я зрозумів нічого та краса хорошого не віщує - так як за ними почалась потужна злива, під час якої «баранці» періодично «бігали» туди-сюди.. гриміло і блискало дуже круто - дощ зарядив на пів ночі. Перспективи вимальовувались доволі не райдужні. Повертатись - мінімум пару годин, піти до закинутої сироварні, ближче і дорога легша - але ми там не були.. а шукати в темряві під дощем місце для намету, не дуже приємно.. Все таки пішли у напрямку закинутої сироварні.. по дорозі помітили не погану галявину метрів на 200 нижче стежки. Думав оминати (якби там нічого вартого не виявилося то підніматись назад чорницями – завдання не з легких), але трохи далі вниз пішла заросла дорога\рівчак\стежка – все таки ходити по ній можна. Спустились – з купи місцин було тільки одна де можна було поставити намета (всюди корчами трава, каміння і крутий нахил). Намет поставив, Марічку і речі сховав, а далі почалась крута розвага – забий кілок у каміння. Змерз, змок, позабивав. Дуже нас виручив чай з термоса. Там ми його допили.. квас закінчився перед плато (мали того ж дня дійти до Шипота) – збирав воду з намету, просто виставляв миску на дощ – от такі розваги, дощ, холод а в тебе вуста запечені від спраги…

День другий.
Другий день почав з крутої зарядки – спустився з від місця стоянки до самого низу де тік якийсь потічок (між горами завжди щось тече). Йшов у напрямку яру який розтинав наш схил, думав може по ньому вода тече і не тре буде спускатись до самого низу, дзуськи. Вода в ньому почалась метрів за 10 від потоку в долині.. напився, вмився – клас! Набрав води, випензлював нагору.. не дуже класно лісом дертись крутим схилом.. Сніданок.. і дорога до метеостанції.. за нею - Великий Верх. Там сходяться три маршрути наш, від Шипоту і з Боржавського хребта – народу купа, що приємно на відміну від Чорногори – все наші.. чи майже наші (російськомовні наші :) ), а то чесно кажучи діяли мені на нерви табуни поляків навколо Говерли, але це інша історія.. Спуск до Шипоту через Гимбу, по дорозі милувались планеристами-екстрималами, гарно. Чесно кажучи подякував Богу, що ми звідти не піднімались – крутий спуск схилом блідо-червоних метеликів (там тих комах було незчисленно), потім крутий спуск лісом.. і то все доволі довго (як не як, Великий Верх найвища гора в тій місцині і дорога з Шипоту веде фактично на неї напряму). Шипіт – чесно кажучи справив враження роздутості.. туристів незміряно, доріжки, місця для мангалів.. але раз побачити його варто. Далі рвонули у сторону с.Подобовця. По дорозі нам дуже пощастило, коло самого Шипоту стоїть буржуйський готельчик і ми вже за ним спитали у пари яка йшла нам на зустріч – «Чим можна доїхати до Воловця?». Вони порекомендували звернутись до господаря готельчику. Він якраз мав їхати до Воловця, завезти постояльця туди ж на поїзд. В мене склалось стійке враження, що якби нас не привели постояльці – були б ми послані смачно і далеко. Хлопака з тої парочки заслуговує пару слів окремо, чесно кажучи спочатку він справив враження сектанта, та коли він не почав парити мізки, а надалі продовжив розмову в тому ж стилі виявився доволі цікавим, навіть відомим – от що вдалось нагуглити.
Пару слів про господаря.. склалось враження, що ми йому не сподобались… Не хочу бути невдячним, як тільки ми зайшли в готельчик почався потужний дощ і навряд би ми чим небудь іншим добралися.. хоча я йому матеріально непогано віддячив, тож можу відізватись про нього зле, ґґ (от такий я чорний, поганий і невдячний) – поки поїдемо чекали хвилин 20-30, при тому дядько хвилин 10 коло нас на веранді розглядав дощ, турбувався щоб я наплічником не порозбивав вазони (не передбачено там козацького зросту), хоча його постоялець сидів на наплічнику ще до того як ми прийшли… і умудрився привезти нас за дві хвилини після відправлення електрички (ми по дорозі не кіпушували, так як не знали точного часу відправки)… по дорозі назад він гикав.. Тут нам пощастило вдруге, були квитки на швидкий поїзд на Київ (що йшов через ~30хв. і яким їхав його постоялець).. не найкращі, але були.. Пару поганих слів заслуговує укр. залізниця… швидкий поїзд їхав довше чим електричка, бо пропускав зустрічну електричку!!.. отож ми на якійсь безіменній станції стовбичили навіть дверей не відкривали.. і ще нас потішив розклад прибуття.. точніше його написання.. згідно нього ми проїзжали через «Стрій» (хто не знає, містечко зветься Стрий) і коли вони грамоту вивчать?

PS: тепер я знаю що таке траверс – це похід до точки оминаючи всі вершини і складні шматки дороги, нам таке слово запамятовувати не потрібно ;).
PSS: в українських берцах вкінці шляху умудрилось щось відійти.. і фактично я по дорзі додому відтер собі шамат шкіри 1см на півтора - хотів додати фотку, та передумав.. Ще хто передумає в Горнани йти .. хе хе..
PSSS: Тренувальні дні - бо я консервів ніс на тиждень :), для розминки.
PSSSS: Фотка заманка.. ;)

Плануємо новий похід у Горгани

2009-03-26T20:25:00.027+02:00

Отож, плануємо новий похід у Карпати. У планах добити похід, який не завершили минулого разу, тобто знову у Горгани :).

Кліп для заманювання:

Орієнтовна дата з 6 по 20 липня 2009. Орієнтовний маршрут:

г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч - "якщо дісталися геть сюди, то додому :)"

Приблизна мапа від с.Максимець до с.Осмолода(далі буде)

Всіх бажаючих запрошуємо приєднатися, тільки застереження, жпс не використовуємо, виходимо на всі підряд "горбаки" котрі є під боком, використовуємо лише мапи і відчуття коротшої дороги яке ще нас ніколи не виводило куди потрібно. Із недоліків цього правила, можливо проходити із нами 3 дні незапланованим маршрутом та хащами де ледве пролізеш. В результаті вийти не там де мали і проходити ще декілька днів доки зрозуміємо де ми є :). Плюси: маса фану і незабутні враження, що залишаться із вами(якщо ми виберемося) на все життя. Насправді не все так страшно і навіть дуже весело.

Ще одне уточнення:

"найтяжчі наркотичні засоби, що будуть вживатись у поході - чай мате від ттп.. отож з любителями дійти до першого тіньочка і там нализатись до андроїдного стану (коли зелені роботики бігають) - нам не подорозі!"

Наразі нас назбиралося вже аж n(кількість змінна) тіл :), і будемо раді додатковим, котрі хочуть походити Карпатами і не хочуть викидати гривні на ~~гадів~~ гідів :).
На кінець, якщо наважилися, то відпустку краще взяти на тиждень довшу, а то хто зна коли повернемось :D

Поки, що приєдналися наступні:

Apollon, RredCat, 0m3r, ttp, 4umak, 7k7k, ekevart, SaHay, XelNaga, Малинка, Мелкий, Оля

PS: Так от, не забувєм брати щось на голову (блейзер як мінімум), так як згоріти можна не гірше чим на морі + хустку на шию. Має бути щось легке із довгим рукавом, бо руки згорять до костомах, але щоб не спаритись в тому. Легка куртка обов'язково - щоб швидко сохла. Якщо в кого є лижні палки - рекомендую прихопити, польскі туристи без них навіть до вітру не ходять. І (дівчата не читайте) варто відати перевагу сімейникам перед всякими стірнгами і стирптизними труселями, щоб нічого не натерти і тіло "дихало"..

Подорож Горганами.

2008-11-29T20:04:00.003+02:00

Ну що ж друзі, я виклав фото, які можна переглянути за цим посиланням. Враження неперевершені, слова бідні.. а Чорногора для пенсіонерів!!

Перша подорож Горганами

2008-09-12T16:02:00.006+03:00

Отже, моя розповідь про то все. Дістало писати багато(як і тим хто це все читає дістає багато читати) тому коротко.

Весь запланований маршрут пройти не вдалося, чому читайте нижче. Отож встигли пройти такими вершинами/місцинами:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - с.Бистриця - г. Медвежек - повернення

Добралися до початкової точки без проблем і досить швидко. В с.Татарів прикупили печива і хліба та розпочали подорож.

День 1.
До г.Гребня(так на мапі, на сайті Гребля) була одразу під боком. Під час початку руху одразу відчутна різниця між Чорногірським хребтом та Горганами. г. Хом"як проходили три рази. Йдемо, дивимось по мапі, "так, це точно вже Хом"як", пройшли. Трохи далі, "ні це Хом"як, все сходиться". Пройшли гору, пройшли ще урвище, підійшли до підніжжя гори, як ми гадали, Синяк. І от зустрілі подорожні нас радують, що це не Синяк, а Хом"як. Ну скорили його "втретє" і надійно. Доречі підніматися на Хом"як було найгірше(імхо), через те що і підйом крутий, і дертися крізь хащі треба, а наплечник заважає тому.
В той день більше нікуди не ходили, спустилися до підніжжя і розбили намет.

День 2.
Ранок, сніданок, і в подорож до г.Синяк. По дорозі нагору обігнали ще одну делегацію туристів. Любимо із наплечниками обганяти когось хто без них :). Одразу із Синяка направилися до г.Малий Горган. Там також перекинулися словом із хлопаками, що обігнали нас(поки котяра їв чорниці). Розповіли про план нашого маршруту, і вони із нами погодилися, що від Татарова до р.Зубрівка за день ним тільки справжня "коняка" дійде. В післямові, я ще згадаю "публікаторів-провідників" цього маршруту.

І от почалося саме цікаве. На Малому Горгані звернули не в ту сторону(точніше не побачили короткої стежини). Спустилися, розвилка, тут таки повернули правильно. Вийшли на галявину, спитали гуцула куди йти далі, він вказав нам правильний шлях, поглузував "сидів і дивився куди ви звернете, сиділи ви довго(ми просто там перекусити подумали :), відвирнувся а вас вже немає, я цією стежиною(та що коротка) на спір за 3 хв. збігав(от хто дійсно може пройти цей маршрут і вкластися у відведений час)"
Придбали у них(гуцулів) молока, випили кислячку і почимчикували вказаною стежино.

Отож обхід "Бабиного Погару":
Не знаю в який час ми звернули не туди, але нам вже судилося у цій подорожі ходити не туди, і повертатися назад. Прийшли до місця де стежка невнятно розходилася надвоє. Пішли вниз, добре поблукали і вирішили повернутися на початкову позицію. Піщли вже іншою. Знову дійшли до місця де стежина невнятно розходиться(точніше взагалі пропадає). І почався мега спуск градусів на 80(90 це вільне падіння), не дуже чемними хащами. Потім почався досить густенький сосняк, із наплечником не усюди протиснешся. Головне що сонце вже майже зайшло, і вимальовувалася картина ночівлі посеред лісу. На щастя ми таки вийшли на шлях. Вже було зовсім темно. Знайшли доволі гарну місцину для стоянки і спати, доречі поряд річка.

День 3
Вранці сповнені радості визначили приблизне місце положення і пішли швидким кроком далі. Шлях йшов вздовж річки, і по нашим підрахункам яка б то річка не була нам потрібно йти за течією. Повторю, що ми мали вийти в долину річки Зубрівка(Довбушанка по їхньому), і це був лише перший запланований маршрутом день :). По дорозі зустріли двох гуцулів, що шукали коней, спитали їх як вийти до Зубрівки, вони сказали так і йти, як ідемо. Трохи далі спитали ще у одного гуцула, і він нас сильно "радує", ми вже пів дня йдемо долиною тієї самої річки Довбушанка(ми звичийно не повірили). Чухаючи потилиці думаємо куди ж ми все-таки вийшли. Котяра пійшов питати ще одних пастухів, приходить і впевнено каже де ми знаходимося і куди нам треба йти(гордо тицяючи у мапу), далі йде діалог:
- тут то тут, але щось у твоїх планах річка не в ту сторону біжить :)
- Мля!!!
І от ми нарешті доперли куди ми потрапили. В нашу макітру навіть не промайнула думка, що тими хащами ми добралися аж сюди. Йти потрібно було проти течії річки і виходили ми в потрібну точку із протилежної сторони, ніж мали б із нашого початкового маршруту. І от решту половину дня ми поверталися до нашой початкової точки(ночівлі), і корисно пройшли після неї десь пів кілометра. Далі розпочався дощ, і підніматися на г.Довбушанку не стали, та й вечоріло вже. Так довго я мабуть за все життя не спав.

День 4
Далі вже все йшло по плану. Зійшли на г.Довбушанку, далі г.Ведмежик. Спуском знову скінчилася стежина, і знову йшли "просто так". Зійшли в долину і там зночували. Знову біля річки.

День 5
До обіду дійшли до с.Бистриця, що розташувалося вздовж р.Бистриця. Довго мізкували куди ми ще встигнемо сходити, нікуди не виходило піти так щоби вчасно повернутися додому. Тому ми ще піднялися на г.Максимец. Поки піднімалися натрапили на добру галявину ожини. Я таки добре наївся її. Тут таки зустріли змію, RredCat у шортах на неї наступив вважаючи за іржавий провід, а той провід як зашшипить. Пощастило, не вкусила. Спустилися під вечір, і навіть встигли на останню маршрутку на с.Надвірне. Звідтам на Львів і дехто на Рівне.

До відома
Наш шлях проходив через Заповідник Горгани.
"У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичайними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка зустрічаються вовки."

Післямова
Чорногори гарні гори, і по складності подорожі ними, підходять навіть для пенсіонерів. Від Горганів лишилися інші враження. Йти тут досить складніше, але вони того варті. Це "зовсім інші Карпати".

Тепер щодо маршруту і тих хто на тому заробляє. Хотів би запитати у тих хто складав той маршрут, що таке "траверс"? Бо то певно переліт гелікоптером, інакше як то все пройти за назначений термін я не докладу думки. Розмірковуючи, хто може платити за такі подорожі та супровід гіда: ті хто горами ще ніколи не ходив, і боїться почати сам "одразу". Їх фізична підготовка(в загальному) не є такою щоби горами "бігати", а інакше то все в термін не пройти. Якщо його і може хто пройти, то він вже "пошарпаний горами" турист, знає що до чого, і платити за подорожі не збирається. Отож невідомо на кого розраховують ті "туроператори". Люди розраховують на ту подорож, а реально пройти її не зможуть. Потім до мене дійшло. Платити там потрібно за сутки. Отож поводять відведений термін, а далі зсилаються на те що "помало йшли тому не встигли, можемо йти і далі якщо ви не проти проплатити". Але люди ще й на час розраховують, тому йти далі можуть не всі. Непоганий бізнес.
Попередню нашу подорож, що брали із іншого сайту, реально пройти навіть пенсіонеру, гроші там беруть за всю подорож, а не за сутки. Тому перед тим як кудись вирушати у такий спосіб взнавайте усі деталі.

Наступної подорожі думаємо таки добити увесь запланований маршрут.
ЗІЖ коротко знову не вийшло :)

Центральні Горгани.

2008-08-29T01:49:00.009+03:00

Алоха народ.
Ми плануєм поїхати наступного тижня в центральні Горагани. Поки двоє людей залізно їдуть, можливо ще +3.. може ще +2..
Маршрут:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - г. Медвежек - г. Поленські - р. Бистриця - г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч

По традиції маршрут сперли, цього разу звідси. (:

Словом нас знову чекає подорож!!

Вершини Карпат. Чорногірський хребет.

2008-08-29T01:39:00.002+03:00

От і дошли ручки до фоток з відпустки.
Насолоджуйтесь, фото тут.

Бандерштат.

2008-08-29T01:33:00.001+03:00

Матери у Бандерштат їздили (без мене), от тіки гади лінуються звіт написати...

Славське рок фест 2008

2008-08-03T10:17:00.016+03:00

Фото тут

І так, розповідь про Славське(і досі цікаво, воно Славське чи Славсько, бо на вокзалі пише Славсько), точніше про нашу подорож по тій місцині.

Із Рівного до місця добиралися потягом Харків-Ужгород(кому цікаво ціна квитка 42 грн). Відправлення із Здолбунова у 02:40 ранку. У Здолбунів прибули десь о 21.30 і від нічого робити байдикували аж до прибуття потягу. Байдикування означає перекладання речей у наплечнику із місця на місце з метою вкласти їх якнайкраще(другорядна мета) та вбити час(головна мета), дуже рекомендую. Сіли у потяг, переспали, прибули.

Потяг запізнився тому коли прибули то була вже десь 9-та година. На місці одразу базарчик, якщо щось забули прикупити то то є спасіння, ми тама придбали набір спецій для глінта. Я був вперше тому походив попитав куди йти та й вирушили.

Із погодою ви думаю знаєте, дощ-дощ-дощ. Отож прибули, старе місце під наметове містечко затопило і організатори виділили інше(потім його також затопило, бо наметів я там не бачив коли ми звідтам вирушали). Отож походили, знайши гарне місце під намета(в нашому баченні гарного місця) і вперед до справи. Зранку прибули не усі, котяра із своїми матерами прибув лише о 17:00, отож поки їх не було, то ми: розклалися, перекусили(ніщо не замінить сала із часничком), погуляли, огледілися, поспали, пораділи, покричали із усіма коли на декілька секунд з"являлося Сонечко(як воно виходило, то були справжні овації на його честь). Увесь час із малими перервами йшов дощ. Ну про погоду знали, отож прихопили плащі, а хто не прикупив то прикупив їх на місцевому ринку. На рахунок плащів, ми ще їх купували по 6 грн, потім чув вони були вже по 18 грн :), спекуляція. Я вам скажу що так можна можна непогано заробити, дивишся найближчі фести, прогноз погоди, і по ходу або з капелюхами туди(якщо сонячно), або із плащами і чоботями(якщо дощ).

Прибув RredCat, глянув оком професіонала(ви знаєте Сусаніна, він носить своє ім"я не по праву), і сказав - "Тут нам не плавати, хвилі малі". Із нашого теперішнього місця було видно горбак на якому вже примостилося декілька наметів, було вирішено податися до них.

Спочатку пішли у розвідку, типу щоби на місці усе вияснити. Дерлися шляхами битими, грязюками в"язкими, аж тут поворот наліво, ну прямо до тих наметів(їх правда не було видно). Ну але я посаду "провідника" у того хто займає її по праву переймати не буду. Тому подерлися вище, пройшли лишніх сотень метрів цілющими ваннами і все-таки спустилися назад із думкою, що ми йшли найкоротшим шляхом(як завжди). Зорієнтувалися, лишили на ніби гарних місцях плащі, щоби не зайняли місця якісь матери, і пішли по речі.

Забрали речі, прибули на облюбоване місце, вже розклали намети і тут виходить "дуже вихована" тітонька із будинку нижче і "дуже чемно" попросила нас забратися звідси геть(ото перебралися), це типу її шмат землі і ми його геть затопчемо. А там як: іде схил, по схилу йде дорога і от то типу її шмат шляху. Була думка домовитися, але так як вона попросла нас "чемно" то бажання платити їй мані у нас відпало. Ну перебралися далі по шляху, де її "влада" вже не діє. Пізніше підійшов її чоловік, обматюкав її і вирішив домовитися із нами. Але він забагато хотів, а хто багато хоче той мало отримає, а точніше взагалі нічого. Отож перенесли намети(дякувати що не радянські, і перенести можна без проблем). Місця ніби зовсім мало, намет немає де ставити, вже й інші збоку стоять, ну все ж якось примостилися. І що б ви думали. "Мало місця? Та ви тут жируєте." Біля нас ще так мостилися люди, що аж дивно було як там можна намет поставити. На ділянці тієї тітоньки було ціле наметове містечко, і дуже сумніваюсь, що вони із них узяли хоч копійку, хіба навпаки.

Отож ляпота, сцена перед нами, музики чути. Я до сцени не ходив тому, що там коїлося можна побачити тут, або запитати про деталі у rredcat-a бо він там трохи борсався у перший день.

Наступного ранку, хоч і негода але все-таки цікаво було сходити на Тростян(гора). Отож розвели багаття(ледь-ледь), зварили каші, попоїли і в путь скоряти іще одну вершину. За багаття доречі нам були дуже вдячні всі наші сусіди(цього разу сухого спирту ми все ж узяли, досвід із карпат). Дорога на вершину була ще більш-менш. Схили просто всипані чорницями, отож ми трохи ними поласували. Десь насередині нас накрила гроза(я то думаю чого звідтам усі спускалися і ніхто не піднімався, місцеві негоду відчувають мабуть). Доки добралися до вершини то за туманом вже майже нічого не було видно. На вершині крім нас признаки життя ще показував величезний собацюра, при чому за туманом не було видно чи він прив"язаний чи ні, отож зробили кислі обличчя і з думкою що він при"вязаний пройшли повз нього. Але сходили ми туди не дарма, біля однієї із хатинок "позичили" оберемок сухих дрів, бо наші місцеві, що біля наметів геть мокрі.

Посиділи біля хатин, потеревенили, поки йти то вже й розвиднілося, отож краєвидом із Тростяна ми все ж насолодилися, та й доки піднімаєшся на гору то краєвиди огого, дивився б і дивився. Назад спускалися стежкою яку по дорозі нагору не знайшли.

Так, гроза добре налила доки ми були нагорі, тому назад тим самим шляхом повернутися не вдалося, і ми йшли рейками. Одного із наших згубили, чи він сам десі дременув, мабуть дався в знаки його псевдоплащ-накидка, тільки голову і прикривала і він увесь промок. Потім стало зрозуміло чому він так дременув, він же узяв 2л вина, то поки ми дійшли то 1-шу літру він вже кінчав. Ну добре хоч літру лишив нам. Дощ розійшовся зовсім, думки піти до сцени навіть не виникало, хоча так прогулятися ми все ж ходили. Із літри вина, що лишилася зварили глінт(ось де він пригодився по справжньому, той сухий спирт). Дві таблетки сухого спирту і глінт готовий. Зігрілися, тепле вино і без спецій добре, але коли воно ще й зі спеціями, ммм, ляпота. Дехто залігся спати, а дехто подався ще по вино на глінт(і я в тому числі). Народу у другу ніч біля сцени було мабуть найбільше, враховуючи скільки грязних опецьків ходило зранку до струмка відпирати своє добро(себто одяг). Ну прогулятися вночі було і цікаво і корисно. Отож взяли ще вина, трохи міцнішого, та й приготували ще літру глінта. Спати було просто чудово. Ви ж знаєте що у дощ добре спиться, але коли той дощ іде усі три дні підряд, то просто як колискова, та ще й після тепленького винця.

Зранку все те ж. Пригодилися дрівця, що прихопили на Тростяні проте згоріли вони досить швидко, а якщо врахувати що весь час ми стояли над багаттям із плащами, щоби дощ не замочив, то вогню майже і не було, ну хоч жар лишився і із горем пополам багаття таки розвели і каші з чаєм зварили. Пізніше біля багаття знову грілося багато вдячних обличь(ну дехто не грівся а прямо біля нашого чаю сушив намоклі коноплі). На потяг на 12:00 якраз устигли.

Вже перед вокзалом прикупили сувенірчиків, змійки, чашки, липучки на холодильник(із написом славське рок). Настрій тільки позитивний.

Сайт фесту
Фотки багнюки
Обговорення, враження, зауваження
Можна і прямо тут обмінятися враженнями :)

ЗІЖ Реєстрація коштувала 25 грн на три дні, і 10 грн на день. При реєстрації видавали диск(маю диск і маю ріпи із нього, кому цікаво, звертайтесь).

На диску наступне:
01. Віктор Морозов - Oh, my dear Ukraine
02. Farben Lehre - Miasto konca wieku
03. The Ukrainians - Хай живе
04. Мертвий півень - Старенький харлей
05. Mamasweed - Make me feel alive
06. 100 C - Sun against panic
07. Giri - Shadow of a doubt
08. Файно - Сонце в калюжах
09. La Skarnemurta - Adresso non so
10. Green Silence - Rio-de-Janeiro
11. Koniec Swiata - Kabaret przy glownej ulicy
12. Гурт Каті Гапочки - Крила
13. Direc-T - Yaretik
14. Пропала грамота - Місяць
15. PoliКарп - Ой заграли скріпки і цимбали
16. Очеретяний Кіт - 10 років
17. Chiliбомберс - Чики-пики
18. Animals'Session - Girl named Sun
19. Outstars - Friend
20. Чече - Журба

Славськ, Рок, Дощ!

2008-07-28T00:11:00.002+03:00

Повренулись з Славська, звіт на підході.. така класно погода була, що нікого нікуди і водити не довелось.. і так настрій був на межі ;)

Отож обіцяні фото - тут.
Немає часу підписи добавити, но переглядати можна :). З'явиться час - будуть підписи, що там і як.

Попереду Славськ!

2008-07-21T15:54:00.003+03:00

Готуємось до вилазки в Славськ! Хто не знає як добратись - сюди!! Фото з минулорічного свята можна поглянути тут і тут.
Буде весело ;)

Похід у Карпати, "Вершини України"

2008-07-16T19:38:00.011+03:00

[ Фото тут ]

Як писали раніше, шукали людей для походу у Карпати. Крім того, що нікого не вдалося знайти так ще одна людина відмовилася їхати(прочитавши, що потрібно із собою мати для походу тут) і нас лишилося троє. А тому вирішили їхати самі по собі, без усіляких гідів. Отож коротко про все по-порядку.

План походу узяли із того ж сайту через який мали їхати:
Дземброня – гора “Вухатий камінь” - гора Чорногора – озеро Бребенескул - озеро Несамовите - гора Говерла - гора Петрос - Ясіня(замість Козьмещик). (щиро дякуємо за маршрут :)
На карті це виглядає приблизно так.

Перші кроки давалися важко, але потім знайшли свій темп і усе пішло "як по горах"(масло ми з"їли ще на підході до гір :), або майже так. За перший день добралися до підніжжя Чорногори, вона ж Піп Іван, та підніматися вже не стали. На підході є чудова місцина для намету поруч із струмком. Одразу пожалкували, що не взяли сухого спирту для розпалу, дрова були не зовсім сухі і горіти не хотіли. Врятував нас поліетиленовий пакет(згадалося дитинство і те як ходили із запаленими пакетами і капали палаючими краплями на лопухи, досвід дитинства згодився у скрутний час :). Зварили їсти, виспалися і зранку із новими силами збігали на Чорногору. Усі речі лишили в наметі щоби було швидше. Коли повернулися із гори і склали намет буле вже перша година дня.

Далі цього дня скорили г.Дземброня, та г.Бребенескул(із тих, назви яких запам"ятали). Помилувалися озером Бребенескул. Постояли подумали чи варто ставати на ночівлю біля озера Бребенескул чи йти далі до озера Несамовите. Час був не дуже пізній отож пішли далі. По ходу мали ще вийти на гору Ребра, але сили були вже не ті і стали сперечатися чи піти підніжжям чи все-таки піднятися на гору. Двоє було за обхід гори підніжжям, а один за те щоби зійти на гору. Саме кумедне було те що за г.Ребру ми прийняли г.Говерлу і потім коли ми все-таки зрозуміли що то не Ребра, а Говерла, то довго сміялися зі слів того хто хотів на неї дертися: "ви мене біля підніжжя зачекайте, а я хутко зганяю нагору і назад і підемо далі до Говерли". Отож того дня ми таки сходили на г.Ребру(дякувати вона була не така висока) і вийшли до мальовничого озера Несамовите. Нас запевняли, що дров біля Несамовитого немає але RredCat їх усе-таки знайшов, вистачило їх і на вечерю і сніданок зварити, та ще й для наших сусідів у яких були негаразди із примусом.

Ранок. Сил немає, але є чудодійне озеро Несамовите. Вода льодяна(майже) але скупатися таки наважилися. Скажу чесно після купання у тому озері я немов знову народився, всю втому наче рукою знаяло, такий собі карпатський редбул(некарпатського я правда не куштував). Того дня на Говерлу підніматися не думали, розповіді знайомих про те що підніматися на неї довго і важко трохи лякали. Але не так сталося як гадалося. На горі Брескул, що перед Говерлою пообідали і вирішили таки піднятися на найвищу вершину України. Вкрутили банку енерджайзеру у вигляді згущеного молока і пішли підкоряти високий камінь. Всі також казали, що ні в якому разі не піднімайтесь на гору із наплечниками, може і не варто але все таки цікаво чому? Вирішили дізнатися скільки часу все-таки займає підйом на говерлу із наплечниками за спиною(підйом зі сторони г.Брескул). Під час підняття запитувалися у тих хто сходив скільки часу підніматися: "ну десь годину якщо із перепочинками без наплечника". Скажу так, слухайтесь своїх сил, а не чужих слів. Ми туди піднялися із наплечниками за спиною за 24 хвилини(останній). В середньому ще менше. Так що не треба лякати людей. Мабуть коли б ми на неї піднімалися як на Ребру то вийшло б ще швидше :). Перепочили, помилувалися краєвидами, поспілкувалися із іншими туристами та стали спускатися до підніжжя. Спуск зі сторони Петроса пологіший тому проблем не було.

Далі знову кумедна історія. Стежку було явно видно, туристи по ній ходили, але "комусь" стрельнуло у макітру, що то зовсім не наша стежка(ну у котяри якщо він когось кудись не заведе, то це невдалий день). Вибиралися ми на стежку такими хащами що (цензура)... Тарас як завжди у своєму репертуарі. Отож до Петроса через цю "заминку" ми дійти не встигли, а тому заночували між Говерлою та Петросом. Місцина для ночівля було просто супер, певно якась туристична стоянка. Вогнище до нас вже хтось палив і воно не встигло згаснути, місце для намету було вже обкопане від дощу, лишилося тільки зварити їсти і виспатися :). Тієї ночі спали ми не довго, чай "Мате" виправдовує своє ім"я. Після того як ми його напилися, то пів ночі у наметі теревенили(діє він не на всіх тому наші теревені декого дістали :), спати зовсім не хотілося, ми вже подумали може то зганяти на Петрос.

Ранок. Дивно але роси не було, намет сухий(він свою мокроту потім наверстав), ляпота. Поснідали і рушили на Петрос. Дертися на Петрос зі сторони Говерли було найтяжче із усіх(наплечники то у нас із собою, ми без наплечників не піднімаємся, майже :). Apollon(Костя) все-таки лишив наплечник знизу і видерся нагору без нього. Я і RredCat дерлися із наплечниками. На нашій мапі вихід на Петрос лише один і ми не думали що із іншої сторони є спуск. Видерлися, сидимо, добирається до нас Костя і хвалиться, що він собі без лишніх проблем легко видерся, а ви такі сякі дерлися із наплечниками. Але тут із іншої сторони з"являються люди, і виявляється спуск із іншої сторони таки є, і на багато пологіший. Спускатися було вирішено саме тудою, а наплечник його знизу, прийшов наш час сміятися :)(там вийшла ціла історія але я її пропущу).

Спустилися із Петроса і подалися до залізничної станції(дорогу нам розповіли якісь хлопаки, бо наша мапа далі Петроса нічого не показувала). По дорозі спускалися величезним схилом із травою подібною на чорниці. Коли зійшли нижче то таки виявились чорниці(я ще ніколи не бачив стільки чорниць одразу). Знизу вони вже достигли, а зверху ще ні, отака дивина. В селі купили молока, 1.5 літра випили одразу махом. Потім на вечерю придбали ще і зварили молочне, просто смакота. Вночі почалася сильна гроза, дехто навіть кричав "нас топить, усі назовні", типу там сухіше :).

Зранку відновили сили "кислячком". Складалися в дощ, йшли до станції також в дощ. Прийшли абсолютно мокрі. Перевдяглися у сухе і подалися додому. Тут і казці кінець, а хто слухав той поїде у Карпати.

Із погодою нам пощастило, на протязі усієї подорожі світило сонце, і лише в останню ніч пішов дощ, навіть дощисько, гриміло так що аж земля тряслася. Потім по дорозі додому(у потязі) люди казали, що навіть дахи у селах позривало, така була негода. Тому ми радісно пораділи, що вже від"їздимо і поспівчували тим хто лишень приїхав.

Для тих хто вагається, їхати чи ні, скажу, на протязі усієї подорожі понад стежкою є позначення для туристів, тому заблукати доволі складно, хіба у вас талант, як у нас :). Туристів також багато, дорогу спитати є у кого. Поки ми подорожували то зустріли і поляків, і білорусів, і навіть чехів. Враження переповнюють. Не вагайтесь :).

Моє бачення того свята

2008-07-09T10:06:00.003+03:00

Точніш те, що частково бачив мій об'єктив, насолоджуйтесь (:

Ми популярні ;)

2008-07-02T12:23:00.004+03:00

Як можна було прочитати з попереднього посту - ми шукаємо "поповнення" :). Крім того я запостив подібне повідомлення на одному з форумів і активно діставав адміна сайту організації, що організовує подорож, на тему - до кого можна приєднатись, чи кого можна приєднати :). Він сказав, що десь бачив, оголошення про бажання поподорожувати... і в них також не вистачало людей! Я вже бачив як ми скооперуємся і відчував чисте повітря Карпат, що розриває груди.. та адмін дав нам лінк на наш же блог :(, конфуз.

Хочем в піший похід!

2008-06-25T12:05:00.008+03:00

От така чудова можливість відкривається перед нами:

КАРТА ТУРИСТСЬКОЇ ПОДОРОЖІ “Вершини України”.

Все супер! Але нас поки 4, а потрібно як мінімум 7. Шукаємо бадьорих людей!

Зашків 2008

2008-06-16T11:56:00.005+03:00

Загалом що то є(було):

"13–15 червня 2008 року Львівська обласна державна адміністрація, управління усправах сім’ї та молоді проводять Молодіжний фестиваль "Зашків–2008", який відбудеться в селі Зашків Жовківського району Львівської області. Даний захід проходить в рамках святкування Дня молоді та приурочений до 117-ї річниці від дня народження полковника Євгена Коновальця.

Фестиваль, який вже став традиційним, має на меті виховання молоді в дусі національних традицій та патріотизму, формування свідомої громадянської позиції, сприяє налагодженню дружніх відносин між лідерами та представниками молодіжних громадських організацій обласного та всеукраїнського рівня, створює умови для розвитку молодіжного руху."

"...загалом програма налічує цілу купу фестивальних заходів, як у день, так і вночі. Завершиться Зашків-2008 ґала-концертом, у якому візьмуть участь відомі барди та лауреати конкурсів авторської пісні. Особливим гостей на дійстві буде гурт Гайдамаки з Києва, на який покладена місія поставити забаві яскраву крапку. "

Підбірку фото можна глянути тут

Коротко враження. По прибутті ми б одразу як "організовані" вибрали собі найкраще місце для намету але організатори направили нас у сектор нумер одинадцять. "Передостанній отуди" :). Ми його одразу знайшли тільки потім він виявився 9-им. Тільки прийшли на місце одразу почався дощ, так що намет розкладали у пришвидшеному режимі і якщо враховувати, що його ще ні разу не розкладали(тільки придбали) всі деталі одразу ставали на свої місця.

Наперед знали, що вживання алкогольних напоїв заборонено, і як же я зрадів побачивши намет "першої приватної броварні". Слина текла поперед мене і яке було моє розчарування коли виявилося, що перша приватна варить не лише пиво, а ще й квас. Ну квас то й квас. Як сказав хлопака, що стояв біля нас, після 5-ти келихів квасу у туалет хочеться так само як і від пива :)(потім ми таки знайшли його, хоча казали під пазухами продавців воно і так було).

По приходу прочитали програму виступів на фест. Зрадів коли побачив "ВОДУ" але рано. Програму абсолютно зірвали, замість того щоби пустити на сцену заплановані гурти, на сцені у другий день були ті ж що і в перший: учасники срібної підкови та барди. Гурти пустили лише зовсім під вечір, а тому багато хто виступити не зміг. Шкода та що поробиш, чия то вина не знаю, можливо самі виконавці не змогли виступити. Із тих хто виступав дехто таки сподобався, але всі таки чекали феєрію під назвою "Гайдамаки"

Готувалися вони досить довго, але скажу чесно воно було того варте. Вони таки зробили яскраву крапку у цьому фесті, а як на мене то просто усіх порвали. По приїзді під впливом фесту витягнув усю їхню дискографію.

Тепер час очікування "Славське" та "Підкамінь" і надія, що підкамінь таки перенесуть інакше вони будуть справжніми підрахуями(по іншому не назвеш)