Нарешті після величезної перерви з нами в похід пішов Рудий Кіт Тарас :)
І одразу із пригодами, в Криму він ходив без намету, а в Карпатах без каремату :)
Процес виготовлення складного каремату
На Боржаві в цей період як завжди купа чорниць, за чим власне і їхали
І власне через це і купа сміття яке лишають після себе збирачі ягід.
На 2-ий день походу ми разом назбирали десь 4 мішки такого добра, просто підбираючи те, що було по маршруту. В реальності там його лежить "тонами" поміж ягід.
Знайшли також чудову стоянку із будиночком.
Сімка також по ходу маршруту помічав на карті гарні місця під стоянки.
На Стій знову не пішли, а тому обіцянка на наступний раз таки сходити на Стій :)
Давно не писав сюди і цей нікому не примітний бложик вже встиг припасти пилюкою :). Хоча подорожей це не відміняло і я жалкую, що свого часу не записав всіх думок і зауважень вже про минулі стоптані стежки, Туреччина, Непал і старі добрі Карпати трохи лишились без уваги.
Отже Маршрут: Воловець - Сянки Протяжність: ~65км
Остання ділянка Закарпатського Туристичного Шляху(ЗТШ), якою я не ходив. Окрім гарного відпочинку ставив собі ще декілька завдань:
1. Розносити нові черевики напередодні наступної тривалої подорожі. Я не прихильник черевиків влітку і тут трохи відійшов від своїх переконань задля конкретної мети, оскільки постійно ходжу в сандалях, а черевики зазвичай насолоджуються відпочинком в рюкзаку в очікуванні погоди-негоди :)
Ходив в них просто полем аби трохи розім'яти, але ніщо так не виявляє недоліки, як реальний похід. Не збирався купувати нових черевиків, але напередодні придбані чисто шкіряні черевики не виправдали моїх сподівань і провалили тест холодом, хоча як зазначає виробник вони йдуть як всесезонні. Зимовий тест при температурі -20 в полях передмістя, а також легке зимове сходження на Говерлу показало, що для холоду вони не призначені. На Говерлі ногам допомогло те, що ноги були додатково загорнуті у термоковдру. Ці ж мають значно грубшу шкіру + мембрану(я таки до неї повернувся) + підкладку, тому значно тепліші, але трохи дивно як для літа :)
2. Похід з відносно малим рюкзаком, Osprey Talon 44 (42л у розмірі S)
До цього ходив лише з наплечниками 70/75л і було цікаво вмістити все своє спордження в нього.
3. Похід з харчами типу субліматів, мінімум часу і зусиль на готування. Добре, що з'явився чудовий бренд наших продуктів їDLO.
4. Плюс до цього всього це вийшов похід соло, як за таку ціль не ставив, але так вже вийшло :(.
Прибуття із запізненням в Воловець, і в 8:00 я на старті своєї подорожі. Одразу згадалась подорож Воловець - Кваси в 2015-му, все тим же ЗТШ. Як для Рівного дуже зручний напрямок, оскільки вже зранку ти починаєш рух туристичним маршрутом, дуже круто.
Воловець, вид на Боржаву
Початок доволі простий, підйом на хребет і далі рух хребтом аж до с.Біласовиця. Відстань від вокзалу до Біласовиці приблизно 25км, тому планова ночівля була десь в тому районі.
На фоні г.Пікуй
В далечині видніється г.Пікуй, своєрідне Кіліманджаро тутешньої місцевості. "Хто не бачив Пікуя, той не бачив ніх..."
Погода сприяє руху, не надто спекотно, легка димка із хмар, по дорозі просто буйство кольорів із квітів.
Було цікаво як виглядають квіти знизу для комах :)
Диво природи, квітка одразу 2-ох кольорів
На треці зустрів лише 2-ох туристів, тому тут доволі нелюдно в плані туристів, проте із мінусів - відсутність води аж до підходу в Біласовицю, але я заздалегідь набрав 2л очікуючи спекотну погоду.
По дорозі інколи думав про паралельну групу колег і друзів які пішли в Горгани на 3 дні, їм там точно весело :), також згадав наш минулорічний похід із ними ж, де на одній із стоянок посеред ночі на хребті почали з'являтись вогники ліхтариків учасників Gorgany Race. І мені подумалось, а як це йти 24 години без зупинки на ночівлю, які відчуття, як реагує на таке організм.
Тому вирішив, а чому б і мені не додати трохи драйву в моє соло, в цей день я надумав йти доки йдеться і доки є сили :). Батарейки і в GPS і в ліхтарик я напередодні замінив на нові, тому їх мало вистачити на всю ділянку маршруту.
Із недоліків такої ідеї: я мав за плечима заважкий, як на такий перехід, наплечник, із харчами на 3 дні, наметом, екстра речами, без яких можна обійтися в таких спрінтах. Також думав, що десь під вечір мене зіб'є з ніг сон, бо в потязі вдалося поспати максимум 3 години. Із переваг: маршрут доволі простий, із мінімумом перепадів, не враховуючи спуск в с.Біласовиця і подальшого доволі крутого підйому на г.Пікуй.
Починаючи від села почав записувати контрольні точки з часом.
В с.Біласовиця я був в 16:00, позаду 25км шляху, а попереду г.Пікуй, до якої ще 9км підйому(перевірено треком).
Підступ до початку стрімкого підйому на г. Пікуй.
На г.Пікуй я вийшов в 18:45 (34км) випередивши показники вказівника на 45хв, хоча якось спеціально швидко я для цього не йшов.
Нагорі зустрів ще 2-ох туристів які піднімались "лайт", просто з перекусом, зате перекус був огого: шинка, овочі, пивко. Ехх. Я перекусив сухофруктами із горішками, взяв телефон одного з них, йому було цікаво куди я дійду, і почав спуск на хребет.
Переживав за воду, бо вже пройшов декілька помічених джерел так і не знайшовши їх.
Вигляди вечірнього хребта дуже заворожували, вечірнє сонце як завжди додає багряних барв, пробуджуючи бажання сісти і помилуватись всім цим.
За ось цим хрестом відкривається величезна галявина, своєрідний цирк, де я знайшов джерело з водою і відповідно можливість повечеряти перед нічним переходом. Біля води я був десь вже на 10-ту вечора, швидка вечеря їдлом на пальнику, плюс чай з печивом, нетривалий перепочинок і рух далі.
Знизу вже стояло декілька груп з табором, багаттям, і все таке :).
Звідси я вийшов в 21:50, позаду 40км, і почав рух в сутінках.
На жаль ввечері телефон відмовлявся робити "нормальні" фото, а тому був змушений фотографувати лише близькі об'єкти із спалахом.
Я ще на маршруті :)
Із темрявою моральний дух стрімко падає до нуля, особливо коли ти йдеш один, хочеться плюнути на все, зупинитись, поставити намет і лягти спати. Рішення аби підняти бойовий дух доволі просте, дістаю телефон, вмикаю улюблену музику і кладу його в нагрудну кишеню сорочки. Подіяло миттєво. Тепер я знаю чому наша молодь так полюбляє вечорами ходити з увімкненими треками на телефонах, що горланять на пів району, їм просто вночі страшно :))).
Так само йшов і я, доносячи музики до кожного світлячка в траві, яких навколо було чимало, і лякаючи птахів, що вже спали собі в траві. Зліва від хребта дув прохолодний вітерець, доволі освіжаючи опісля денної спеки, йти так приємно. На небі жеврів молоденький місяць, і хоча світла від нього зовсім не було, та він був ніби моїм світилом в цій пригоді :).
В якийсь момент на стежці попереду засвітилось 2 ока, що то, лисиця, вовк, собака, а хто його знає, і що воно робить аж на хребті, тут же нема чого їсти крім мене :). Через секунд 10 очі зникли, але скажу чесно, було доволі страшно. Навіть згадався анекдот про ведмедя і то як треба відступати, крок назад, крок вліво, крок, назад, крок вліво, аби в лайно не вступити :).
Хоча були і більш кумедні нічні відвідувачі
В темряві вони геть сліпі, хоч руками бери, я його пройшов, а він навіть не помітив, що щось відбулось.
В якийсь момент фронт хмар, що затягував небо зліва від мене, почав кидати проблиски світла, інколи навіть аж до землі, хмари поступово забирали мого молодого світило-супутника в свої володіння. І хоча грім до мене ще не доходив, але це був перший дзвіночок. Проблема в тому, що я був на хребті, і якщо тут мене накриє гроза, то це дуже погано. Я додав швидкості до руху в надії пройти хребет і спуститись в межі лісу, і вже ніби як зрадів, коли побачив, що блискає і гримить вже трохи позаду. Ну думаю, хух, я обманув хмару і обійшов її, як тут почало блискати попереду, повна халепа, гроза взяла мене в облогу.
Доходив останні кілометри хребта, і тут мене почали діставати звуки грому, значить гроза вже доволі близько. Почав йти ще швидше, інколи навіть збігаючи з вершин. І тут спуск, хребет пройшов, хух. Почався спуск лісом, а це ще одна пригода. Заходити в нічний ліс коли в тебе в кишені на всю горланить телефон, так і заманюючи всіх нічних жителів на дискотеку - це щось :). На щастя для мене на танці завітала лише царівна жаба.
Цілувати не став :)
Через декілька кілометрів блискавки почали лоскотати небо прямо в мене над головою, а з неба летіти бризки наступаючої на п'яти грози, я вже йду і озираюсь по сторонах в пошуках місця для намету. Дійти в Сянки сьогодні мені мабуть не судилося.
Бачу більш менш рівну галявину, починається дощ, намет ставлю вже під дощем. Пощастило, що мій намет має одразу зістібнуті верх і внутрішню частину, можна ставити під дощем, а середина лишається сухою. На годиннику вже за першу ночі.
Заліз всередину намету, лежу насолоджуюсь звуком крапель, і через хвилин 10 дощ як на зло припиняється, думаю, от же ж, можна було йти і далі. Лежу та думаю чи збиратись, чи таки лягати спати. Вирішую почекати ще трохи часу, і подивитись, що воно буде. Рішення було правильним, десь через 20хв зарядило так, що можна втопити половину Карпат тим дощем. Я думав після такого переходу просто вирублюсь, але спав знову мало, дуже вже тарабанило по намету. Дощ йшов всю ніч до самого ранку, ось запис в 04:50.
Ще посеред ночі хтось проїхався біля мене вантажівкою, через хвилин 30 повернувся назад. Уявляю здивування водія якби я в цей час йшов по стежці :). Не знаю, що там за контрабанду треба возити посеред ночі, бо то вже була 2-га година ночі.
Сумарно в цей день я пройшов 55км, і трохи жалкую, що не вдалося пройти більше через таку негоду.
Прокинувся близько 8-ї години ранку, погода знову супер.
На сніданок бананова каша, вона мабуть топ1 у всіх туристів.
Далі нешвидким темпом пройшов решту ~9км які не дійшов вчора, чи то вже було сьогодні :)
На підході до прикордонників натягнута розтяжка.
Вночі я б її точно не помітив і зірвав, вдень же обережно переступив.
В 14:25 був вже на вокзалі Сянки, в 14:50 відправляється електричка на Львів, якраз вчасно.
Так як все пройшов за півтора дні замість запланованих 3-ох, то виникла ідея ще поїхати в Осмолоду, піднятися на Плісце і "потусити" ще деньок там, але глянувши прогноз погоди по Осмолоді відмовився від цієї ідеї, та й шансів дістатись з Сянків в Осмолоду завидна було доволі мало.
Початкова ідея була пройти початком Закарпатського Туристичного Шляху, тобто стартувати з смт. Великий Березний і дійти десь до Усть-Чорної, але саме у переддень виїзду в новинах з'явилася інформація про облогу г.Явірник через який він проходить тому ми стартували з Воловця(Боржави). З Рівного туди добиратись взагалі краса, прямий потяг і ти на місці.
В плані харчування одразу було вирішено нести малу кількість провіанту і докуповувати по ходу маршруту в селах, маршрут це дозволяє. Не знаю плюс це чи мінус, погода була сонячна, але на таких низьких
хребтах спека дуже сильно відчувається, тому мабуть краще таки йти
ближче до осені, або навесні.
Ми відповідно користувались лише Боржавою та Свидовцем.
Боржава
Одразу відчулась літня спека, перший підйом дався не дуже легко, хребти низькі тому висота геть не рятує від спеки на відміну від інших більш високих Карпатських хребтів.
В перший день ночували на сироварні, мабуть більше тому, що не знали як далі з водою, а на сироварні вона була. Взагалі не знаючи де є вода тут буде складно.
Сироварня
Боржава в липні аж синить чорницями :).
А от культура ягідників просто нікчемна, де збирають там і лишають гори сміття, це при тому, що вони на машинах і для них вивезти з собою сміття взагалі не складно, дуже сумно.
Міжгір'я, Синевир, Колочава
Дійшовши до Міжгір'я стали прямо там на березі р.Ріка(оригінальна назва річки), нічого кращого не знайшли для стоянки, зате покупались в річці.
Зранку вирішили схитрити і поснідати в якомусь кафе, але виявилось що всі вони зранку або зачинені або готують лише по замовленню. В результаті поснідали в придорожньому кафе-магазинчику жареними яйцями з кавою, і те добре :).
Перехід від Міжгір'я до с.Синевир був мабуть найгарячішим, води там ніде нема і спека була шалена. Нагорі хребта знайшли 2 фундаменти на будинки, чим не оглядовий майданчик, ще й в тіні дерев і гарно продувається вітром, чудове місце для перекусу.
В Синевирі таки втілили наш план на попоїсти в кафе.
Бограч
Також на перехресті доріг в Синевирі є магазинчик з досить великим асортиментом товарів, там є майже все. Докупили продуктів, а на вечір купили овочів на борщ :), тому вечеря в нас була "домашня".
В переході між Синевир та Колочавою є дуже гарне оз.Озірце, будь ласка не проходьте його і обов'язково зайдіть. Мені воно сподобалось на багато більше ніж наприклад оз.Синевир.
На перехід від Озірця до Колочави набирайте багато води, ми мучились від спраги через те, що взяли мало води з собою.
В Колочаві ми вже були раніше під час походу Свидовцем, і вже знали місце де можна заночувати з комфортом, в самому кінці села на схід є будиночки для відпочинку. В будиночках місць не було але ми стали просто наметами на подвір'ї :), зате прийняли душ, попрались, зготували їсти на плиті і їли за столом :).
хр. Красна
Так як від центру Колочави ми відійшли, то на Красну заходили через пер.Прислоп, і вийшли на хребет біля складу газових труб.
На самому хребті зустріли чергу із позашляховиків із різних країн, в основному не з України. Далі по хребту ще зустріли дуже привітних чехів, оце я розумію пенсія :)
Перед ночівлею знову шукали воду, виручила мапа, довго бігав шукав воду без наплечника, помаркована на мапі вода не одразу але таки знайшлася трохи нижче стежки :). Це добре, бо далі по маршруту до води було далеченько, і мабуть якби пішли далі то ночували б на "суху" :)
Американська Хата, Свидовець
Оригінально ЗТШ не йде через Американську хату, але Свидовцем ми вже ходили, і саме тоді побачили Американську хату та дали собі обіцянку обов'язково на неї зайти в майбутньому, і от такий шанс нам випав. Тому в Усть-Чорній ми звернули в сторону с.Лопухів і пішли на г.Свідова де хата відповідно і знаходиться. Ось вона красуня
Мрію здійснено!!!
Далі на Свидовці в районі оз.Апшинець нас як і колись накрило густим туманом і дощем, просто якесь зачароване місце :).
В Квасах нажаль для нас не працював залізничний вокзал, тому довелося ще робити переїзд в Ясіню, а вже звідтам в 1 ночі потягом на Львів і далі додому.
ПС. Треба таки пройти ділянку Воловець - Великий Березний :)
