неділя, 1 листопада 2015 р.

Карпати, Воловець - Кваси, липень 2015

Фото тут

Початкова ідея була пройти початком Закарпатського Туристичного Шляху, тобто стартувати з смт. Великий Березний і дійти десь до Усть-Чорної, але саме у переддень виїзду в новинах з'явилася інформація про облогу г.Явірник через який він проходить тому ми стартували з Воловця(Боржави). З Рівного туди добиратись взагалі краса, прямий потяг і ти на місці.

В плані харчування одразу було вирішено нести малу кількість провіанту і докуповувати по ходу маршруту в селах, маршрут це дозволяє. Не знаю плюс це чи мінус, погода була сонячна, але на таких низьких хребтах спека дуже сильно відчувається, тому мабуть краще таки йти ближче до осені, або навесні.

В плані карт, щоб пройтися ЗТШ потрібні наступні:

1.  "Ужанський Національний Природний Парк" або "Верховинський Вододільний Хребет. Полонина Руна"(покриває не повністю)
2. "Боржава"
3. "Свидовець. Полонина Красна"
4. "Чорногора"

Ми відповідно користувались лише Боржавою та Свидовцем.

Боржава

Одразу відчулась літня спека, перший підйом дався не дуже легко, хребти низькі тому висота геть не рятує від спеки на відміну від інших більш високих Карпатських хребтів.
 


В перший день ночували на сироварні, мабуть більше тому, що не знали як далі з водою, а на сироварні вона була. Взагалі не знаючи де є вода тут буде складно.

Сироварня


Боржава в липні аж синить чорницями :).



А от культура ягідників просто нікчемна, де збирають там і лишають гори сміття, це при тому, що вони на машинах і для них вивезти з собою сміття взагалі не складно, дуже сумно.


Міжгір'я, Синевир, Колочава

Дійшовши до Міжгір'я стали прямо там на березі р.Ріка(оригінальна назва річки), нічого кращого не знайшли для стоянки, зате покупались в річці.



Зранку вирішили схитрити і поснідати в якомусь кафе, але виявилось що всі вони зранку або зачинені або готують лише по замовленню. В результаті поснідали в придорожньому кафе-магазинчику жареними яйцями з кавою, і те добре :).

Перехід від Міжгір'я до с.Синевир був мабуть найгарячішим, води там ніде нема і спека була шалена. Нагорі хребта знайшли 2 фундаменти на будинки, чим не оглядовий майданчик, ще й в тіні дерев і гарно продувається вітром, чудове місце для перекусу.



В Синевирі таки втілили наш план на попоїсти в кафе.

Бограч


Також на перехресті доріг в Синевирі є магазинчик з досить великим асортиментом товарів, там є майже все. Докупили продуктів, а на вечір купили овочів на борщ :), тому вечеря в нас була "домашня".




В переході між Синевир та Колочавою є дуже гарне оз.Озірце, будь ласка не проходьте його і обов'язково зайдіть. Мені воно сподобалось на багато більше ніж наприклад оз.Синевир.




На перехід від Озірця до Колочави набирайте багато води, ми мучились від спраги через те, що взяли мало води з собою.

В Колочаві ми вже були раніше під час походу Свидовцем, і вже знали місце де можна заночувати з комфортом, в самому кінці села на схід є будиночки для відпочинку. В будиночках місць не було але ми стали просто наметами на подвір'ї :), зате прийняли душ, попрались, зготували їсти на плиті і їли за столом :).

хр. Красна

Так як від центру Колочави ми відійшли, то на Красну заходили через пер.Прислоп, і вийшли на хребет біля складу газових труб.


На самому хребті зустріли чергу із позашляховиків із різних країн, в основному не з України. Далі по хребту ще зустріли дуже привітних чехів, оце я розумію пенсія :)


Перед ночівлею знову шукали воду, виручила мапа, довго бігав шукав воду без наплечника, помаркована на мапі вода не одразу але таки знайшлася трохи нижче стежки :). Це добре, бо далі по маршруту до води було далеченько, і мабуть якби пішли далі то ночували б на "суху" :)

Американська Хата, Свидовець

Оригінально ЗТШ не йде через Американську хату, але Свидовцем ми вже ходили, і саме тоді побачили Американську хату та дали собі обіцянку обов'язково на неї зайти в майбутньому, і от такий шанс нам випав. Тому в Усть-Чорній ми звернули в сторону с.Лопухів і пішли на г.Свідова де хата відповідно і знаходиться. Ось вона красуня






Мрію здійснено!!!

Далі на Свидовці в районі оз.Апшинець нас як і колись накрило густим туманом і дощем, просто якесь зачароване місце :).

В Квасах нажаль для нас не працював залізничний вокзал, тому довелося ще робити переїзд в Ясіню, а вже звідтам в 1 ночі потягом на Львів і далі додому.

ПС. Треба таки пройти ділянку Воловець - Великий Березний :)

субота, 14 лютого 2015 р.

Похід по Сванетії, Грузія, 14-27 липня 2014

усі фото тут

Почалося все не дуже, приїхали в Київ, дочекалися рейсу, завантажились в літак, нам провели інструкції по техніці безпеки і через 15 хв сказали, що по технічним причинам рейс відкладається на 1 годину(якісь технічні несправності в літаку). На щастя відміни рейсу не відбулося, через годину нас пересадили в літак іншого рейсу і ми вилетіли.


Похід був комерційний з ExtremeGuide і по прильоту нас вже чекав наш гід Юра з автівкою на Местію, яка є столицею Сванетії. Туди ми дістались десь вночі, і одразу вляглися спати.

Наступного дня просто гуляли по Местії.



Сама Местія досить невеличка, і часу треба небагато, щоб обійти все місто. Прямо в центрі міста біжить газована мінеральна вода.

Мінеральна газована вода в центрі Местії, в панамці наш гід Юра


Також Юра зробив закупки продуктів на першу частину походу(друга частина, це сходження на г.Лайла, але про це пізніше), а я сходив по бензин до пальника :).

Наступного дня зберегли собі майже день ходу, оскільки там де ми мали йти пішки вже зробили дорогу, тому майже всю цю частину проїхали машиною. Далі до "дикої природи" лишилось пройти небагато :)

Попереду майорить красень Тетнульд

В цей же день ми підійшли до льодовика Адіші, подивитись на нього ближче ходили вже наступного дня.


А лід як час, тане під променями сонця і назад вже не повернеться.

Люблю ось такі контрасти квітів і льоду

Ахілесова п'ята цього льодовика
Із цікавого далі була переправа через річку, яку більшість туристів переходять на конях, нам це довелося зробити на своїх двох під мудрим керівництвом Юри :). Вода логічно льодяна, потік досить сильний, рівень води десь по пояс, одного точно змиє тому ми йшли 2-ма групками. Перша група(куди увійшли всі "тяжі") пройшла не скажу, що просто але доволі швидко. В нашій групі лишився Сіма, на якого прийшовся весь удар потоку води і легкі як на цей потік води я і Оля, котрі мали б притискати Сіму до землі але самі ледь трималися на ногах :), тому нам перехід дався тяжко. Особисто я думав, що там нас і змиє, ми ледь дошкребли до берегу.

Там же Роман випадково втопив Катрусині мешти(кросівки) перекидаючи їх Олі, аби вона не мочила свої боти.

Роман "топить" кросівки :)
За річкою перевал, а за перевалом надзвичайні краєвиди на засніжені вершини Кавказьких гір.



По маршруту далі знайшли парасолю якогось горе туриста :). Забрав собі як сувенір, тепер йдучи під дощем можна казати: "А знаєш звідкіля ця парасолька?" ЇЇ ж брав на Лайлу, але дурна голова забула її дістати із наплечника для фото.

Знайдена парасолька
Також хочеться відмітити "рододендронолазіння", стежка, як завжди буває, кудись поділась, іншого виходу не було як піти навпростець.

Навпростець рододендронами
Нижче до них додалися ще хащі лісу. Йти можливо було лише задом, тримаючись за рододендрони.

Ділянка де можна стояти і не триматись за рододендрон :)

Після завершення першої частини походу дорвалися до місцевої кухні

Хачапурі по Аджарськи
Манти
Чача :)
Друга частина, Лайла, наш маленький рекорд висоти, 4000 кроків до вершини і нереальні краєвиди :)

Молочні поля по дорозі на гору
Маштаб краще сприймається у порівнянні
На вершині г.Лайла, на фоні Ельбрус і красуня Ушба
Заради ось таких краєвидів сюди і йдуть





усі фото тут