вівторок, 15 червня 2010 р.

Гірський Крим. Шлях Легіонера


Фото: Льоши тут, Костіка і Льоши тут, і просто фото Костіка.

День перед початком
(Поки всі не приїхали)
Я не міг пропустити можливості скупатись до того як всі приїдуть. Гори горами, але і сам Крим з сторони моря оглянути хочеться.
Отож по-порядку. Після прибуття в Сімферополь - тролейбусом до Ялти.. ага, саме тролейбусом (понад 75км) - я таке чудо не міг пропустити.. навіть якщо теліпатись потрібно 2,5 години. І тут як у будь-якому курорті - купа бабульок пропонує житло :), а місцеві ласкаво підказують куди піти і на яку маршрутку сісти (останнє приємно здивувало - не чекав). Якщо в Ялті - то обов'язково тра подивитись на Ластів'яче Гніздо! Стільки раз ту радість у фільмах бачив.. аж тепер на свої очі роздивився. Там же попив гранатового соку (дорого зараза, але мені через мій бомжуватий вигляд знижку зробили☺).. і на пляж Мисхор. Пляж дрібненький, купа каміння.. але морська вода всі ці недоліки перекриває.
Ночував у лісі за містом, у спальнику просто неба.. дуже невдала ночівля була: комарі гризли (брехня що їх там немає!), шишка на мене впала серед ночі (коли спиш то справляє надзвичайне враження ґґ), і о диво - підійшов нахабний косуль (10 метрів, шишкою докинути) і ричав на мене.. в нас такі істотки людей бояться, дивина тай годі.

День перший ( Підйом)
Піднявся ледь розвиднілось - і спрага погнала мене дорогою до міста.. Вгамував літрою найсмачнішого у моєму житті юпі подібного соку ☻. Далі на пляж Ялти. На кілька прибережних міст - лиш два громадські пляжі (Мисхор і причал у Ялті) - все інше огороджене санаторіями.
Ближче до обіду під'їхали матери на тому ж тролейбусі. Докуповуємо продукти і одразу (а нащо їм у морі плюхкатись? чим же я підколювати буду?) вантажимось у бусік на водоспад Учан-Су (найвищий в Україні!!). Водоспад мав бути пересохлий, але підприємливі місцеві провели туди трубу (інакше їм було б тяжко пояснити за що 10 грн беруть) і щось таки з нього ллється..
Різкий підйом.. то таки навіть не Горгани, прірви набагато крутіші, але в дуже крутих місцях - просічені сходинки з поруччям ☺. Проходили коло якоїсь дірки в скалі - а з неї дує як з пилосмока, у горах багато пустот і там потужні протяги. Далі стежкою попід скелі.. допоки Сима не вирішив вилізти на одну - а за скелею прірва і надзвичайно гарне видовище!! - лазяли по черзі милуватись і фоткатись. І тут виявилось, що Аполон не боїться висоти - паскудна особливість, бо тепер тра було боятись за Аполона - він же по краях прірв лазив втупившись в видошукач фотіка!. Ще одна відмінність від Карпат - піднявся на гору, а за нею плато, можна відійти пару км і нічим від степу коло села моєї бабці відрізнятись не буде.
Стали на ночівлю не далеко від підйому.. вночі милувались вогнями Ялти.. і харились її звуками.. а потім пішов дощ ☺ (і таке там буває).

День другий (Польові прогулянки)
Ранок - туман.. нічого не видно. Аполон знову зустрів нахабного косуля. Рушили.. на сандалі липне болото.. куда йдемо? важко відповісти... Нарвались на хатку лісника. Розповів як йти, показав де вода, видав якийсь дозвіл, зібрав по 10 грн з носа (за те що на маршрут вивів ☻). Далі похід полем до Ай-Петрі. Поки дійшли туман виявився не туманом, а хмарами ☺. З сторони Ялти, Ай-Петрі, - крута височезна скеля, але з другої сторони на неї піднімаєшся легко (на Високий Замок складніше вийти). До речі - і там за вхід гроші беруть. Я з ттп рвонув на пряму, тож за нас заплатили задні (тих кого зловили). Видовище там надзвичайне! Краєвид на море - що ще скажеш! і місце окультурене: смітники, поруччя..
Звідти прямим ходом в сторону Великого Каньйону. Незважаючи на Крим - йшли то під дощем, то у хмарах. Далі, ми ж матери, йшли кудись годину, а потім годину повертались (але вже під гору). ттп відкрив надзвичайно ефективних засіб від болі у спині - постібти поперек кропивою, я сам того не пробував, але після того як когось тою кропивою випореш - йти набагато приємніше ☺☺☺.
Під вечір напівзакинута стежка вивела нас на дорогу і коло неї стоянку. Може тут ми і збились трохи з маршруту - але видовище яке відкрилось було того вартим.. ціла долина оточена горами коло твоїх ніг.. а на самому вершечку гори цвіли ще й барбариски.
Вночі знову приходив косуль. Проти 8 людей вийте не наважився - але з лісу ричав (от вперта скотинка☺☻☺).

День третій (Каньйон панове)
На початку дня одразу спустились в долину - і почався Великий Каньйон. 3 км - але скільки зусиль. Ото був справді найнебезпечніший відтинок. У каньйоні не прокладено повноцінної стежки ☺☺☺.. і місцями перед нами поставали глибоченькі ванни повні гнилої води.
Доводилось лізти над кілька метровою ямою по карнізику скелі і то з нелегкими наплічниками за пелчима. А також додалась ще одна напасть - кліщі. Я взагалі ніколи такого раніш не бачив, а тут аж 2 з мене витягувати довелось (добре що ніякої зарази не несли) тай інших та біда обсіла.. Не встигли дійти до "офіційної" частини каньйону (де є стежка і куди "туристів" водять) розпочався ливень.. Поки народ ховався - я скористався можливістю заскочити у ванну молодості.. Встигли насолодитись радостями цивілізації у вигляді чебурека з сиром (новація, бо не всі наважуються їсти з м'ясом ☻). Набрали води у карстовому джерелі і вперед.. звісно вперед і не туди ☺. Далі був по маршруту водоспад - Срібні Струмені. Гарний, і печерка в ньому класна.. Піднялись до Юсупувського озера (така собі запиночка на гірській річці) і почимкували до стоянки. Я йшов посередині, так як трохи вивихнув ногу - натиснув на педальки - і в результаті проскочив місце нашої стоянки. Довелось Аполону за мною побігати. В таборі сушились, кормились і ганяли кліщів.

День четвертий (От і знову море)
Ранком ми трішки змахлювали. Перевал перетнули на таксі. Не буду описувати тих чудових місць які ми так і не відвідали.. шкода. Та демократія і бажання поплюскатись по довше у морі - перемогли. Отож таксі нас висадило коло Роднікового (село на березі водосховища, що забезпечує водою Севавстополь) Там була чудова фотосесія з двома осликами. І почався підойм до Шайтан-Мердвен (Чортові Сходи). Почали підйом попід сухе річище, а продовжили попід повноводну гірську річку (така спека, що до низу вода не дотікає - випаровується). І почався шматочок "Небо-Море-Хмаринки".. йшли попід прірвою над морем (точніш прірва над узбережжям де ще цілі містечка вміщались). Табунами там бігали ящірки. Одну намагались загнати - засіла на нозі, а потім рванула вгору і до коліна добігла.. Якби не відвалилась - була б паніка :). Все таки Оля одну зловила, кумедна істота ящірка.

День п'ятий (Довгий шлях щоб скупатись)
Спустились з гір і вийшли на трасу. Перед нами лежали Байдарські ворота. А за ними Байдарський ліс... але тре було його назвати якось по інакшому.. хз чого - но фекаліями штиняло там просто страшно.. якось пройшли. Прохід між горами-скелями і спуск до траси. Є! Тепер море дуже близько. Але все ще не достатньо ☻. З годину пиляли по трасі - попід бухту Ласпі, все шукали де там туристичні стоянки. Поки просто не повернули бозна-якою стежкою вниз. І о чудо! Там внизу сховалось купа наметів. Одразу ж у воду.. просто ляпота.

День шостий (Там же)
Там ми дрихнули на сонці, стрибали з каміння і розглядали дно у окуляри, ганяли чайок з каміння.. то офіційна стоянка - тож заплативши 15грн з носа за добу - отримали за 20 хв ходу запаси води і дров. Ляпота.

День після останнього (Коли всі поїхали)
О 4 ранку підйом і в Севастополь. Там рівняни повантажились у автобус на Сімферополь. Я ж трішки оглянув місто з Льошою.. Там виявився якраз день міста - тож шуму було купа. Потім провів і Льошу і помилувався кораблями і підводним човном.. а згодом зборищем клоунів, що волали "Севатополь!Крьім!Россия!". Чоловік 20.. виглядало убого.. як і їх віршики. А далі Фіолент. Дуже гарне місце. Там покупався і заночував. А на ранок мене чекала дорога до дому..

Підсумки
Гарне місце Крим. Але просторів Карпат не вистачає.. і бажання збирати гроші за огляд кожної калюжі нервує.. Та хоч раз там побувати варто... щоб хотілось повернутись і заради моря ☺☺☺