понеділок, 14 грудня 2009 р.

Привіт з літа.

Сьогодні я кинув у поштову скриньку це фото (роздруковане).. як і обіцяв "веселим" гуцулам.. як то кажеться - краще пізно чим ніколи ;)

вівторок, 25 серпня 2009 р.

Фестиваль Захід 2009

Фото пізніше, але є навіть краще: запальне відео :). Зняли на камеру якихось хлопак, що відривались під гурт Сонцекльош.



Перший фестиваль де останній день феста не припав на останній вихідний день, що є досить добре, оскільки можна почути всю програму і ще відпочити в останній вихідний. Але цього року мабуть таки не судилося щоби пройшов фест де виступили усі на кого чекали. На жаль з вини організаторів не виступила Карпа, також не послухав Гапочки :(. Повідомили про це досить підступно, під вечір другого дня, коли народ, не почувши їх у перший день, і маючи надію що вони виступлять у другий, придбали квитки на другий день фестивалю. Ще один мінус, мабуть організаторам ніхто не розповів що таке смітник, бо їх взагалі не було на території фестивалю.

Але це не завадило добре відпочити, покупатися, послухати музики, потанцювати :). Також не обійшлося без того щоби повештатись за територією фестивалю, нарвати грушок та яблук у садку що був неподалік, не досить стиглі, але за ненаявності інших пішли добре.

Загалом все було досить файно, крім підгорілої пшеничної каші.

неділя, 2 серпня 2009 р.

Wall of shame - Свірж...


Немає слів - одні мати.. в сторону організаторів...
Судячи з новинних сайтів - організатори розраховували на 50 тис. народу.. було 5.5 тис. На питання куди розмістити ще 44.5, якби вони випадково приїхали і чим їх годувати - навряд чи змогли би відповісти..

Але матерам навіть паплюжна організація не завадила відпочити гарно!

PS: особливе співчуття тим хто придбав футболку/картуз "Я - лох".. е-е-е точніше з логом фесту "Свірж"..


То все були емоції.. а тепер по суті:
Перший день
В п'ятницю на головному вокзалі завантажились з Марічкою у "фестивальний автобус". Фестивальність автобусу підкреслювала ціна.. Майже в 4 рази більша за рейсовий.. та фіг зним, завіз гарно під самий фест. Фест одразу вразило парканому навколо здоровенного поля і тим що більше російськомоного народу чим українців.. Поки добирались до наметів організаторів лунали пісні Ніно Катамадзе. Послухати її повноцінно так і не встигли. Придбали квитки і за порадою матер (які туди приперлись ще зранку) не придбали місце під намет. Стояти там удень всерівно не можливо - спека, а "місця" посеред поля.. Заселились у сусідньому з рок сценою ліску.. ляпота... Місце правда не фотан.. ожина + кут нахилу донизу - щоб гарно вночі з'їзджати..
Як розклались попензлювали на концерт.. спочатку пішли на головну сцену.. там гарно смалили угорці з гурту дрібна корова (це мій вільний переклад).. За ними вийшли рідні "От Вінта" їх підтримувала велика рівненська діаспора серед глядачів - в натовпі майоріли 5 прапорів з символікою гурту.. Якщо хтось розраховував після драйвових угорців відпочити - то він помилився.. Особливо заперли ланцюжки під часу "Рокенролу для черепах"(усі глядачі вчепившись за "ніжні" панцирі один одного водили драйвові хороводи). Далі ми вирішили повернутись до рок сцени - послухати "Плач Єремії". По дорозі зайшли під ЛОХ ВіП місця (хоче чесно кажучи, як ще можна назвати людей, що заплатили 1000 грн. за те щоб сидіти у кріслі далеко від сцени і мати окремі туалети?? - по слухам то усі переваги ВіПів). Ціни на напої там виявились доволі захмарні.. так вибору не було + я ще ттп невдало воду з лимоном придбав (гидота рідкісна, нормально в ній лиш посуд відмити... але потім трішки штиняє хімією). Пішли на рок сцену.. по дорозі помилувались офіціним містечком на сусідньому горбі - виглядало як татарська навала, одні намети в напівтемряві і міжними вогнища.. на рок сцені усе йшло з запізненням в 2 години.. чесно кажучи я не дочекався.. свіже повітря, перед тим настрибався, компутерне загартування (не спати можу лиш перед компом :) ). "Плач Єремії" десь коло 2 ночі слухав вже у сні..
Другий день
Все починається гарно, пензлюєм по воду, місцеві якісь рятувальники показують дві дороги - звичайно ідем там де далі... обходим огорожене буржуйське спущене озеро, а там ріжем через поле.. трава по пояс - гарно. Знаходим воду у правильній хаті (з дому знову туди сюди ходять дочки). Повертаємся вже через ліс - набагато швидше. Далі топаєм під замок. Свіржський замок належить до золотої підкови Львова - на зовні справді гарний, стоїть на березі мальовничого ставу - перед ставом напис "Купатись заборонено", з ним далі був фан.
У замку не були, по слухах він у середині не дуже.. і тут перший дзвінок - Марічки швагро працює на збиранні/розбиранні сцени - так от, йому надійшла директива розбирати сцени. Фігово та що зробиш.. тре зачекати офіційних пояснень. Мальвоничий став - не зміг втриматись щоб не скупатись, вода - болото з молоком.. Костя мене підтримав. Далі прямуєм у сторону містечка, коли проходили поряд напису про заборонну купання - голосно, але ніби розмовляючи з Марічкою, зауважую, що заборона через сальмонорелу в озері.. У кацапів які йшли попереду у мокрих плавках трапився мікро інфаркт.. та добра Марічка палить усю контору - і відкриває їм очі на мої жарти... єх.
В містечку волонтери нічого не знають (їм відчитаються в останню чергу, так як вони навіть за концерт не платили..). Головну і рок сцени розбирають.. на фольк твориться хз що.. Виходить якиїсь чувак і каже, що слухи про закриття фесту - брехня. він просто міняє формат - замість 3 сцен і купи виконавців буде 1 і там виступатиме ще невідомо хто.. словом нас починають надувати.. потім як виявилось останню сцену на день подарували її орендатори, а виступали там лиш ті хто погодився це зробити безкоштовно. Згодом вийшла якась кобєта і пояснила, що така фігня твориться через нас, бо приїхало нас всього 5,5 тисяч, а вони хотіли більше. Як компенсацію обіцяла домовитись про дешевше пиво (тобто компенсувати з чужої кишені), не знаю яке там було пиво, но в селі наступного дня якиїсь дід хвалився що купував пиво по 12грн стакан - фігась дешевше. А згодом вона сказала, що буде засідання організаторів, там це питання детальніше обговорять (там певно вирішили валити поки не пізно). Після обіду прибрали будь-яку охорону.. зразу набігла купа гоповатих аборигенів.. немаю нічого проти культурних місцевих - але табуни гопоти коло наметів з хавкою діють на нерви.. по слухам були бійки коло сцени.. Про хавку окрема пісня.. зїсти щось пристойне - марна надія, шалик, печена картопля і борщик в стаканах по захмарних цінах.. ледь надибав нормальні хот дога..
Під сценою гарно пострибали під МедХеадс ХЛ, за ними був ДобШизДуб - не долюблю цих хлопак, тому рванув спати.
День третій
Спочатку відхепібєрздели Аполона.. більше стьобу чим привітань. Гано вітала лиш Марічка - та ми такі, що візьмеш? В честь Кості забацав соло на сопілці... грав гарно і натхненно.. поки не прийшли з сусіднього намету захудала кобіта і поплакаши як вчора було гарно - не попросила припинити ці прекрасні звуки, поки їм не розірвало голову і не розвісило мозок по навколишніх соснах. Пожалів.
Далі матери згребли манатки і звалили... До нас прирулили два попи недоучки - з Франика і Польщі. Довго гарно співали, все поглядали то на Марічку то на те як я погладжую сокиру... Зібрались із ними і попиляли до сцени, там вже нічого не було. Єдине що грало - блатняк з відкритої машини.. Пішли спробували щось придбати поїсти - навіть хот-догів не було (і ті гади плакатимуть, що нас мало приїхало?!?!?). Повалили на рейсовий автобус. Там купи народу, деякі хитрі сідають у протилежну сторону з розрахунку що автобусь колись вертатиметься назад. Прості підрахунки - 1 година до кінця маршруту, 1година назад + 1година до Львова.. воно того варте?? і де їх мозок. З Марічкою використали підкамінський маневр - давай вийдем наперед. Тому їхали навіть сидячи. Під час маневру познайомились з прикольним хлопакою.. розповів багато цікавого про закордоні фестивалі, ми йому про фести в у нас (відео футболу підкаменем рулить).
Отакіто пригоди.. ттп залишився задоволеним ДобШибДубом, я купанням.. відпочили гарно, нажаль всупереч, а не завдяки організаторам.

середа, 29 липня 2009 р.

Підкамінь 2009


Так, ми тут були. Найбільше сподобався гурт Unia(Білорусь). В перший день я на свято не втрапив а тому файної бійки під час Кому Вниз не бачив. Не зрозуміло чому так народ перся від гурту ТІК. Що смішно, що перед їх виступом ведучий добре принизив виконавців ПОП музики, але якраз ТІК я б і відніс до ПОП, імхо, вже задовбався їх слухати у маршрутівках.

Шановні власники фотоапаратів, викладіть будь-ласка фото.

фото від Apollon

неділя, 12 липня 2009 р.

Друга подорож Горганами

Вона відбулась.. враження надзвичайні.. особливо останній день.
Фото звіт (RredCat).
Фото звіт (Apollon).
Хто з Рівного, фото питайте у мене (ttp).

Далі розповідь подорожі(як завжди нікому крім мене на то не вистачає терпіння).

День 1 - відстріл
Отож з Рівного виїхало в 03:50 8-ро мандрівників(ще 4-ро чекали на нас в с.Бистриця). Потягом доїхали без проблем до Франківська, далі маршрутка на Надвірну(не вдалося таки дядьку розкрутити нас на таксі, хоча він дуже і старався, і ціну скидав), з Надвірної пощастило одразу сісти в маршрутку на Максимець(хтось віз якісь мішки і прихопив ще кучу народу із собою).

По приїзду в с.Максимець лишилась місія знайти тих 4-ох, що чекали нас біля Бистриці(саме там де ми минулого року перетинали р.Бистриця), а туди десь кілометрів 10 від місця нашого прибуття. Ну про то я нікому не казав, і з омером вирушив по поповнення. Вийшли із села, пройшлися метрів 500 і нам крупно пощастило, їхав хлопака бусом який люб"язно погодився нас підвезти. Отож через 5хв ми були вже в їх таборі. Лишилось майже нічого, добратися назад вже із їх наплечниками. Коли зібралися, фортуна знову нам посміхнулася, знову проїздила маршрутка в яку ми все спакували і під"їхали до Максимця. Далі селом, трохи по сонцю, трохи дощем і от ми всі разом, сповненні потягу до пригод(чекти не довго, до першої стежки не туди, і пригод повні буци холодної води :).

Отож вирушили, міток не знайшли і на першій же розвилці як і було "задумано" повернули не туди(мітки мабуть починались якраз після тої розвилки :). Ну нічого, трохи попригали через стрімку річечку, як гірські парнокопитні, хтось набрав у чоботи води, хтось вже згадував про себе "не злим тихим словом" всі ці карпати. Вечоріло, потрібно було шукати міце на ночівлю, і добре що стежка вийшла на чудову галявину серед лісу, мабуть пасовище місцевих. Отож і без того чудовий настрій у всіх ще більше піднявся. Омер навіть джерело надибав і хотів був розрити його до холодного басейну, але гірська місцевість стала на заваді(в камені яму копати, то вам не пісок лопатою кидати).


Намети розклали, їсти зварили, познайомились із місцевою фауною, Місяць сфотографували, душа радіє, як ніяк перша ночівля в карпатах.



День 2 - г.Негрова, підніжжя г.Сивуля


Отож прокинулися. Редкета одразу по молоко. Тільки другий день, а вже хочеться пшоняної каші із молоком. Дочекались ми його не скоро, бо той червоний влаштував місцевим фотосесію, а потім вивчав премудрості карпатського катання на канаті навколо сосни. Однак молоко таки прибуло, каша вже зачекалась на цей білий еліксир. Скромно скажу без яскравих епітетів, що було дуже смачно(тільки мабуть мало). Поїли, попили чаю(хтось молока) і в дорогу. В місцевих вивідали де ми є і куди нам далі, щоби до Сивулі дістатися. Двоє людей нас покинуло, один вже пізнав всю красу Карпат, а інший йому в супровід(пізніше він нас наздогнав, завдяки нашим походенькам по нігерійським кварталам). На першому же відкритому хребті в хід пішли мобілки, добре що не у всіх ловило, а то це б затягнулося. Полялякли, хто зміг, і далі стежиною, тут вже було важко заблукати. Десь через 30хв. вийшли на зелений маршрут, а далі вже і повні парнокопитні не заблукають. Пройшли ще десь 30хв. маршрутом і промайнула ідея сходити на г.Негрова(така назва, гріх не зайти).

Сходження на г.Негрова
Отож 5-ро чоловік(хоча на початок я бачив лише 3-ох) подерлися чагарниками підкоряти г.Негрова. Чагарники були так собі, стандартні чагарники, на нестандартних стежинах(не звикати). Видерлись ніби як недалечко до вершини, і всілись на мох перепочити. Тут таки ми побачили, що всі намети у нас, а решта 5-ро йдуть без наметів(це було дуже погано). Голосуваннями вирішили йти далі на захід по горі, щоби дістатися вершини. Через 15хв. ми вийшли на каміння, тому йти було не складно, але затримало інше, насувалась гроза. Весь дощ просиділи без діла вживаючи какаокалорії, тобто шоколад. Дощ скінчився, ще трохи пройшли по горі нагору, а тоді стало зрозуміло, що або ми вийдемо на гору, або ми наздоженемо іншу групу без наметів, двох справ безболісно не зробити. Здоровий глузд програв і ми вирішили наздогнати решту :).

Спускатися було не так комфортно як підніматися, сюди мабуть і ведмеді не ходять і парнокопитні оминають, висока трава після дощу, слизькі камені, повалені дерева. Біля підніжжя ніякої стежки не виявилося, а ми так радісно бачили її згори. Замість стежки нам перепав доволі високий сланник. Вирішено йти тим сланником на південь доки не вийдемо на стежину. Ідея вдала, доволі швидко вийшли знову на маршрут і швидким темпом кинулись наздоганяти іншу частину групи.

По дорозі зустріли місцевих, які підтвердили наявність наших попереду. Доволі приємна звістка, є шанс що вони таки будуть ночувати в наметах, і нам менше влетить потім :).

Через години півтори швидкого темпу ми вийшли до розвилки маршрутів, далі побачили якихось туристів і вирішили, що то наші. Пофоткались біля вказівника і пішли на розстріл.

Прибуття в табір, підніжжя г.Сивуля
По дорозі до тих туристів зустріли наших дівчат(йшли по воду), виглядали вони доволі оптимістично, ніби точно знали, що ми їх знайдемо(а якби здоровий глузд таки переміг). Вони розказали нам де стоять наші і ми радісно побігли до місця стоянки. Скажу так, хлопаки виглядали не так оптимістично як дівчата(це якщо дуже прибіднятися). Якщо реально сказати то десь так, уявіть що вас відрахували із навчання, звільнили із роботи(це не так сумно, тому стосується омера, він нашої відсутності майже не помітив), завтра захист дипломної, а диплом не готовий, через годину вас розстріляють і т.д. От приблизно такі обличчя і настрій був у хлопців. Ну нічого, ми їх таки знайшли(у нас +10 фортуни після подорожі коротким шляхом), вони трохи поричали і заспокоїлися, як ніяк дах над головою прийшов :). Тут таки нас наздогнав Ющик, а так би зась, якби не пішли на Негрову, так що позитив із цього є. Далі нам скинули всі наявні недоСупи і половина пішла на Сивулю дивитись захід сонця, а половина лишилась варити суп. Я варив суп, а тому пригоди сонця під час його заходу мені невідомі. В доказ що сонце таки зайшло і що вони там були є лише фото, але що таке фото у порівнянні із моїм красним словом.

Отож повкидали вміст усіх тих пакетиків до кастрюлі, додали трохи вермишелі і великий шматок сала(що б я без нього робив), поварили трохи і суп готовий. Процес варіння можна побачити на фото справа(за кадром решта танцює із бубном танець супу, щоби всі вітаміни Е засвоїлись). Спочатку ми ще чекали на любителів романтики, а далі недочекалися і злупили увесь суп. Кастрюля супу на стількох людей таки мала, і скажу, втратили вони небагато, бо суп виявився рідкісним лайном. Ось що я вже більше ніколи не буду брати із собою(як додаток до вета на магазинні тушонки) так це супи у пакетиках. Романтикам пощастило більше, їм ми вже зварили нормального супу(як видно, наминали вони його добре). Склад для цікавих: шматок сала, сушені овочі, приправи "які знайшли", вермішель, і пемікан(по простому домашня тушонка, яку я робив вдома бо зарікся брати магазинну). Я не куштував того, що вийшло(то що я з"їв тарілку під час проби на сіль не рахується), але казали, що було смачно(я ж наївся вареним салом). Далі стандартно, чай з мате і спати.

На попередній стоянці наметам докучали корови, що там паслися, тут докучали вже коні. Корову відігнати легше, крикнув на неї, руками помахав і по всьому. А от від коня отримати копитом не дуже кортіло. Омер ще щось намагався за гриву його відтянути, але в нього це не дуже вийшло.

День 3 - Сивулі, підніжжя г.Ігровець
Головний аргумент прокинутись зранку, це вмитися і поїсти, і останнє мабуть вагоміше. Хто раніше встає той варить свою їжу, і наплечник стає легшим. А хто володіє каструлею, той справжній монополіст :) На сніданок був рис(на скільки я пам"ятаю), але тушонки вкинули мало, і навіщо її жаліти, всеодно паршива, а калорії потрібні. Поїли, попили чаю і на Малу Сивулю вже з наплечниками. Поки піднімалися, то було доволі спекотно, а от на самій вершіні було досить прохолодно, найшли хмари і закрили всі краєвиди. Тут розправилися із згущеним молоком і пішли на Велику Сивулю. Тут нарешті зробили перше групове фото усіх разом.

Після Сивуль маршрутом дійшли до підніжжя г.Ігровець і стали табором. Погода зіпсувалася, похолодало і пішов дощ, добре що йшов він не довго. Вирішили знову зварити супу, а так як я добре знав, що його знову всім не вистачить то нажарив собі сала і на суп навіть не розраховував. Без сала, що узяв омер, було б скрутно. І справді, за суп розгорнулась ціла баталія із гучними викриками та заздрісними поглядами у бік супротивників по пайку, а перед салом крутили носа. Ех, треба було усе салом брати. Хоча в запасі ще була важка артилерія(тобто кісляк). Із печивом він пішов на ура.

У цей же вечір грали в показуху, інтересу до якої я не проявляю, хоча сіма був на висоті. Але насправді пакісні слова загадувала маленька. В декого навпаки раптово закінчувався словарний запас. Ну грали до пізна а тоді спати, дивитись солодкі сни та думати про то як завтра підніматися на Ігровець.



День 4 - г.Ігровець, г.Висока, підніжжя г.Середня
Вранці погода ніби була гарна, але раптово зіпсувалася. Сніданок якось зварили, гречка і рештки пемікану. Через погану погоду навіть майоріли думки лишитись на цій стоянці ще на одну ніч, чого мені аж ніяк не хотілося. Але фортуна знову посміхнулась, дощ скінчився, ми нашвидку зібралися і пішли на Ігровець. Підйом вивявився доволі легким, хоча двоє прогавили вершину і пішли далі на г.Висока так і не зайшовши на Ігровець, і дарма бо там знову знищували згущене молоко. Після Ігровця недалечко до г.Висока, тому перекусивши ми миттю були вже там. Тут таки вирішили не йти на Осмолоду, а погуляти ще Карпатами, час як ніяк є. Отож поговорили, побалакали і вирішили зайти на г.Середня, звідтам у Кузьминець і далі хто хоче додому, а хто ні то в Осмолоду пройтися найближчими до села вершинами. Так і зробили, але двох вирішило піти коротшим шляхом, прямо по хребту через сланник(Сіма і Редкет). Як зазвичай, коротший шлях був "коротшим" і чекали ми їх вже знизу на галявині коментуючи їх подвиг.

Місцина виявилась гарна(місце для багаття, рогач готовий), але холодна через постійний вітер. Тут на вечерю був делікатес, картоха із сушеним м"ясом. Ще одне вето на походи, карпюру я більше не їм, спробував вперше і востаннє в поході. Кому не вистачило зварили ще картохи, а хто більше картохи не хтів зварили вермішелі. Розумний котяра одразу зварив нормальної каші. На цій стоянці почали грати в "Контакт"(за правилами до Олени). Ось де є розгулятися інтелекту і натякам із "подвыподвертом". Гра дуже сподобалась, в колекцію. Грали знову допізна, хоч і було холодно. Потім дуже довго варили чай, котрого дочекалися лише одиниці, і не дарма, доки не поставили кастрюлю прямо на жар, чай навіть не грівся, а так вмить закипів(ну майже).

В цей таки вечір насувалася гроза, здійнявся сильний вітер, а тому найменший двомісний намет забракували і людей з нього розсилили по інших, більш витривалих до вітру, а в той поклали наплечники. Не пам"ятаю чи був дощ(ніби був) але дуло і справді добре, але Hannah не підвела і нічого крім завивань, принаймі я, не відчув.




День 5 - г.Середня, с.Кузьминець, 3л молока(і 3.5 літра з собою), с.Осмолода

Зранку погода ніби проясніла. Проясніла скрізь, тільки не там де ми стояли, а стояли ми між горою Висока та горою Середня, і хмари активно чіплялися за г.Висока і не хотіли розходитись. Було прикро спостерігати, що неподалік світить сонце, а в нас хмарно і вітряно.

Як і домовились напередодні, зранку без наплечників сходили на г.Середня і назад у табір. У підніжжі було насправді невітряно, я збрехав, був просто штиль у порівнянні із тим що було на Середній. Там справді ДУЛО так що з ніг здувало, і це було круто. Там знову розчавили згущене молоко та снікерса, треба ж какаокалорії поповнити щоби до Осмолоди дійти. Продули все що могли, спустились по своє спорядження і вирушили до Кузьминця. В Кузьминці нас покинув Сахай, по його словах він також "вже пізнав всю красу Карпат"(дехто також майже здав іспит на пізнання цієї краси але коли я про це почув то одразу завалив їхню здачу цього іспиту і вони вирушили із нами до Осмолоди). В Кузьминці ми попереднь докупили потрібних харчів, вкрутили хто пиво, а хто більш смачний еліксир здоров"я - молоко, як свіже так і кисляк. Ех, яке ж воно було смачне.


Отож дозакупились, поповнили животи і вирушили до Осмолоди. По дорозі нас знову застав дощ, але його ми перечекали під накриттям у бесідці неподалік якогось "піонерського табору". До Осмолоди дістались доволі швидко, навіть магазини не встигли зачинитись, тому дозакупились ще й тут: хліба, снікерсів, пива та вина(бо у декого почалась ломка до спиртного).

На вечерю було молочне, і знову мало, але хоч стільки, кому невистачило доклали цукром :). Наступного разу будем брати більший казанок на стількох людей, бо каші вистачає, а щось більш рідкого та смачного вже ніхт. Тут таки варили глінт із того, що було під рукою.




День 6 - г.Грофа, г.Кінь Грофський, болота
Отож двох майже готових до здачі іспиту на пізнання Карпат лишили оберігати наш табір від навали місцевих оленів - (с)ТІК - що бігали у лісі(насправді бігали, але той хто довго спав нічого не побачив). Самі ж вирушили у сторону г.Грофа. Спочатку більшість надумали йти на г.Кінь Грофецький, я ж із редкетом твердо вирішили піти на г.Грофа. Коли дійшли до останнього вказівника, виявилось що до Коня стежки немає(декому це не стало на заваді), а тому на г.Грофа пішли усі разом. Десь вже біля самого підніжжя найдосвідченіші туристи що мали при собі мапи і дивились у них а не на вказівники зійшли зі шляху "неправидного" і пішли шляхом "правденим і коротшим". На гору піднялися усі крім Редкета та Ющика, у обох мапи, тому скажу вам мапи до правильної стежки не доведуть, а що вже говорити про GPS(ось чому ми проти них). Почали перекушувати на г.Грофа але там виявилось доволі прохолодно, тому спустились до підніжжя, там навіть було на чому сидіти і стіл, і добили згущене молоко там.

Згущенка мені щось не йшла, бо я все думав про кисляк, який забрала із собою нагла руда хитра морда. Їх так і не дочекалися і пішли у табір тим самим шляхом що йшли сюди. По дорозі назад Олена підтвердила свої слова про знайдений сніг(дехто ніяк не хотів у це вірити). Ми до табору дісталися близько 21:00. Двох провідників як і очікувалось у таборі не було. Коли вже геть стемніло навіть почали переживати(такий кисляк самі випили, я цього не забуду), Олена згадала якусь невідому комбінацію букв мнс. Близько 00:00 повернулися досвідчені майстри стежки, виявилось що їм просто закортіло вдути кисляк на двох, а вже як другорядна причина йшло бажання повернутись до табору через г.Кінь Грофський. Це виявилось не так просто як гадалось одразу, річка яку не перейти, та ще й болото що зветься "Болото Мшана". Тепер будете знати де ви ще побували, дякувати за інформацію не потрібно, просто з вас пляшка кисляку :).

В цей вечір ми доречі варили горох і заправляли його жареними шкварками. Смакота ще та, сало Омера знову стало у нагоді. Я ніяк не засинав думаючи, що в кастрюлі лишилось ще дві порції цієї смакоти на тих хто не поділився молоком і ходив "за сині гори океани та діброви" болотами. А коли вони прийшли, я таки встав перевірити чи вони з"їли горох. Таки з"їли. Ех, тепер то випивши чаю можна було йти спати, гороху всеодно вже немає.

День 7 - додому
Вранці сніданок не робили. Я сходив по солодку булку, біля магазину випили трішки поживного пива(вже можна) і взяли такого ж їдла для решти. Загрузились в Осмолоді у маршрутку, з пересадками дісталися Львову. Звідтам кому потрібно було то на Рівне. Доки чекали на потяг ще погуляли по Львову. Рівного дістались вже в Суботу зранку.


Отака коротка розповідь.

ЗІЖ У подорожі найбільше використовувались пісні(мелодії): Оля(ВВ), Выходной Марш(х/ф Цирк-2), Леночка(Сонцекльош)

понеділок, 29 червня 2009 р.

Прогулянка до Шипоту.. або Training days

На минулі вихідні (27-28 червня 2009) прогулялись з Марічкою до водоспаду Шипіт.. на два дні. Розповім коротко як то було. Мапу частково злямзив звідси. Фото звіт - тут.

А давай підемо короткою цікавою дорогою.. ;)
Зі Львова електричкою до Воловця - 3 чи 3,5 години, в основному мальовничими краєвидами. Далі запитали у місцевих шлях до закинутої сироварні - початок туристичних маршрутів.. до неї веде доволі не крута, приємна і чесно кажучи нуднувата дорога.. яка обходить гору з хрестом, що височіє над Воловцем і цікавий хребет.. за давнім правилом нічого не обходити - спускаємось з одного рукава нецікавого хребта попід городи донизу і починаємо підніматись по схилу гори Ціцька. Підйом видався доволі цікавим.. спочатку я трішки не туди завів і довелось пензлювати неходженим молодняком (паскудні кущі по пояс, кропива і дика малина).. цей відрізок компенсувала багата фауна - з під ніг вискакували ящірки, а одного разу навіть заєць... але другий раз я краще обійду, ґґ. Так як це початок маршруту - то всі там ходять як хочуть і чіткої дороги на гору немає тре старанно шукати. Всі дороги ведуть на хребет - доведено, якщо просто лізти лісом вгору то скоро (або як вийде) дійдеш до стежки на хребті (поки дійшли почув про себе багато цікавого :) ). Ціцька зустріла новим видами фауни, табуном польських туристів (якщо йде зграя народу і всі з палками - 100%, що то пшеки) і недружніми осами, які чомусь сіли на ногу і почали її кусати (може на гніздо наступив?).. Довелось погратись в доктора Хауса (поставити діагноз і призначити лікування) і в гарненьку медсестру - лікування допомогло, укуси одразу перестали турбувати - тільки слід залишився. Кому треба буде - метод лікування: закусити рану, щоб отрута надалі не розповсюджувалась, а далі як в анекдоті.. думаю при укусі змії, має також допомогти.. от в Горганах і перевіримо.. Не все на горі з такою приємною назвою виявилось таким поганим, пригоду з осами вдало компенсували кущі чорниці - ще не сезон, але наїстись можна :).

Нам не страшні зливи й спека..
Далі підйом на Темнатик (гору з хрестом). При підйомі зустрів новий вид перешкод - кущі крізь які йдеш як між стінами - таких купа є навіть під Рівним, наприклад у Колоденьському ліску - але там крізь них ніхто не ходить... Вийшли - краєвиди просто чудові. Особливо не сподобалась та частина неба з якої сунула здоровенна чорна хмарина, а під неї все в тумані.. там нас накрив перший дощ... на щастя за пів години він скінчився - обід і далі в дорогу. До метеостанції веде череда безіменних вершин, між останньою вершиною і г.Плай (де стоїть метеостанція) доволі широке плато, красу доповнювали хмаринки-баранці які йшли так низько, що то плато їм доводилось переповзати, на скільки я зрозумів нічого та краса хорошого не віщує - так як за ними почалась потужна злива, під час якої «баранці» періодично «бігали» туди-сюди.. гриміло і блискало дуже круто - дощ зарядив на пів ночі. Перспективи вимальовувались доволі не райдужні. Повертатись - мінімум пару годин, піти до закинутої сироварні, ближче і дорога легша - але ми там не були.. а шукати в темряві під дощем місце для намету, не дуже приємно.. Все таки пішли у напрямку закинутої сироварні.. по дорозі помітили не погану галявину метрів на 200 нижче стежки. Думав оминати (якби там нічого вартого не виявилося то підніматись назад чорницями – завдання не з легких), але трохи далі вниз пішла заросла дорога\рівчак\стежка – все таки ходити по ній можна. Спустились – з купи місцин було тільки одна де можна було поставити намета (всюди корчами трава, каміння і крутий нахил). Намет поставив, Марічку і речі сховав, а далі почалась крута розвага – забий кілок у каміння. Змерз, змок, позабивав. Дуже нас виручив чай з термоса. Там ми його допили.. квас закінчився перед плато (мали того ж дня дійти до Шипота) – збирав воду з намету, просто виставляв миску на дощ – от такі розваги, дощ, холод а в тебе вуста запечені від спраги…

День другий.
Другий день почав з крутої зарядки – спустився з від місця стоянки до самого низу де тік якийсь потічок (між горами завжди щось тече). Йшов у напрямку яру який розтинав наш схил, думав може по ньому вода тече і не тре буде спускатись до самого низу, дзуськи. Вода в ньому почалась метрів за 10 від потоку в долині.. напився, вмився – клас! Набрав води, випензлював нагору.. не дуже класно лісом дертись крутим схилом.. Сніданок.. і дорога до метеостанції.. за нею - Великий Верх. Там сходяться три маршрути наш, від Шипоту і з Боржавського хребта – народу купа, що приємно на відміну від Чорногори – все наші.. чи майже наші (російськомовні наші :) ), а то чесно кажучи діяли мені на нерви табуни поляків навколо Говерли, але це інша історія.. Спуск до Шипоту через Гимбу, по дорозі милувались планеристами-екстрималами, гарно. Чесно кажучи подякував Богу, що ми звідти не піднімались – крутий спуск схилом блідо-червоних метеликів (там тих комах було незчисленно), потім крутий спуск лісом.. і то все доволі довго (як не як, Великий Верх найвища гора в тій місцині і дорога з Шипоту веде фактично на неї напряму). Шипіт – чесно кажучи справив враження роздутості.. туристів незміряно, доріжки, місця для мангалів.. але раз побачити його варто. Далі рвонули у сторону с.Подобовця. По дорозі нам дуже пощастило, коло самого Шипоту стоїть буржуйський готельчик і ми вже за ним спитали у пари яка йшла нам на зустріч – «Чим можна доїхати до Воловця?». Вони порекомендували звернутись до господаря готельчику. Він якраз мав їхати до Воловця, завезти постояльця туди ж на поїзд. В мене склалось стійке враження, що якби нас не привели постояльці – були б ми послані смачно і далеко. Хлопака з тої парочки заслуговує пару слів окремо, чесно кажучи спочатку він справив враження сектанта, та коли він не почав парити мізки, а надалі продовжив розмову в тому ж стилі виявився доволі цікавим, навіть відомим – от що вдалось нагуглити.
Пару слів про господаря.. склалось враження, що ми йому не сподобались… Не хочу бути невдячним, як тільки ми зайшли в готельчик почався потужний дощ і навряд би ми чим небудь іншим добралися.. хоча я йому матеріально непогано віддячив, тож можу відізватись про нього зле, ґґ (от такий я чорний, поганий і невдячний) – поки поїдемо чекали хвилин 20-30, при тому дядько хвилин 10 коло нас на веранді розглядав дощ, турбувався щоб я наплічником не порозбивав вазони (не передбачено там козацького зросту), хоча його постоялець сидів на наплічнику ще до того як ми прийшли… і умудрився привезти нас за дві хвилини після відправлення електрички (ми по дорозі не кіпушували, так як не знали точного часу відправки)… по дорозі назад він гикав.. Тут нам пощастило вдруге, були квитки на швидкий поїзд на Київ (що йшов через ~30хв. і яким їхав його постоялець).. не найкращі, але були.. Пару поганих слів заслуговує укр. залізниця… швидкий поїзд їхав довше чим електричка, бо пропускав зустрічну електричку!!.. отож ми на якійсь безіменній станції стовбичили навіть дверей не відкривали.. і ще нас потішив розклад прибуття.. точніше його написання.. згідно нього ми проїзжали через «Стрій» (хто не знає, містечко зветься Стрий) і коли вони грамоту вивчать?

PS: тепер я знаю що таке траверс – це похід до точки оминаючи всі вершини і складні шматки дороги, нам таке слово запамятовувати не потрібно ;).
PSS: в українських берцах вкінці шляху умудрилось щось відійти.. і фактично я по дорзі додому відтер собі шамат шкіри 1см на півтора - хотів додати фотку, та передумав.. Ще хто передумає в Горнани йти .. хе хе..
PSSS: Тренувальні дні - бо я консервів ніс на тиждень :), для розминки.
PSSSS: Фотка заманка.. ;)

четвер, 26 березня 2009 р.

Плануємо новий похід у Горгани

Отож, плануємо новий похід у Карпати. У планах добити похід, який не завершили минулого разу, тобто знову у Горгани :).

Кліп для заманювання:







Орієнтовна дата з 6 по 20 липня 2009. Орієнтовний маршрут:

г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч - "якщо дісталися геть сюди, то додому :)"

Приблизна мапа від с.Максимець до с.Осмолода(далі буде)

Всіх бажаючих запрошуємо приєднатися, тільки застереження, жпс не використовуємо, виходимо на всі підряд "горбаки" котрі є під боком, використовуємо лише мапи і відчуття коротшої дороги яке ще нас ніколи не виводило куди потрібно. Із недоліків цього правила, можливо проходити із нами 3 дні незапланованим маршрутом та хащами де ледве пролізеш. В результаті вийти не там де мали і проходити ще декілька днів доки зрозуміємо де ми є :). Плюси: маса фану і незабутні враження, що залишаться із вами(якщо ми виберемося) на все життя. Насправді не все так страшно і навіть дуже весело.

Ще одне уточнення:

"найтяжчі наркотичні засоби, що будуть вживатись у поході - чай мате від ттп.. отож з любителями дійти до першого тіньочка і там нализатись до андроїдного стану (коли зелені роботики бігають) - нам не подорозі!"

Наразі нас назбиралося вже аж n(кількість змінна) тіл :), і будемо раді додатковим, котрі хочуть походити Карпатами і не хочуть викидати гривні на гадів гідів :).
На кінець, якщо наважилися, то відпустку краще взяти на тиждень довшу, а то хто зна коли повернемось :D

Поки, що приєдналися наступні:

Apollon, RredCat, 0m3r, ttp, 4umak, 7k7k, ekevart, SaHay, XelNaga, Малинка, Мелкий, Оля

PS: Так от, не забувєм брати щось на голову (блейзер як мінімум), так як згоріти можна не гірше чим на морі + хустку на шию. Має бути щось легке із довгим рукавом, бо руки згорять до костомах, але щоб не спаритись в тому. Легка куртка обов'язково - щоб швидко сохла. Якщо в кого є лижні палки - рекомендую прихопити, польскі туристи без них навіть до вітру не ходять. І (дівчата не читайте) варто відати перевагу сімейникам перед всякими стірнгами і стирптизними труселями, щоб нічого не натерти і тіло "дихало"..