неділя, 24 жовтня 2010 р.

Японська мініатюра.. мініатюри замків - і хороша старовинна музика

Саме так, як у заголовку, можна описати мій культурний вікенд. Нарешті знайшов час побачити виставку японської мініатюри. Раджу сходити - мало, але дуже цікаво. Проходить вона у Палаці Потоцьких - який знову відкрили для відвідин. Заодно там виставленні експонати самого музею. Нажаль не можу показати жодного фото - там забороняють фотографувати. На мою думку це подурному - отрак різати безкоштовну рекламу. Але то їх справа.. Зробив лиш кілька фото - як підбігли з криками.. Місцева виставка цікава, не зважаючи що багато картин на релігійні теми (а я такі не дуже полюбляю).
А якщо зайти за Палац - там якась партія в чесьть виборів проспонсурувала парк мініатюрних замків.. Не відомо як то простоїть зиму - але зараз виглядає дуже гарно. Тепер я знаю як виглядав Високий Замок :)
А під кінець тижня у Львові відбувся концерт на підтримку акції "Врятувати Меркурія". Особливо хочу відзначити виступ гурту Run. Хлопаки (і дівчина) грали настільки круто - що не було можливості їх сфоткати - руки були заняті :)). Народ їх не хотів відпускати зі сцени.. Крім того перед сцену вибігали періодично дівчата які танцювали :) - виходило в них справді гарно. Правда з ірланськими танцями вони не були знайомі.. але музика мені нагадала про РіверДенс.

До речі - яке все таки Львів культурне місто - РіверДенс я бачив як у маршрутці на ТВ крутили.. і проміжках між рекламою :)))

вівторок, 15 червня 2010 р.

Гірський Крим. Шлях Легіонера


Фото: Льоши тут, Костіка і Льоши тут, і просто фото Костіка.

День перед початком
(Поки всі не приїхали)
Я не міг пропустити можливості скупатись до того як всі приїдуть. Гори горами, але і сам Крим з сторони моря оглянути хочеться.
Отож по-порядку. Після прибуття в Сімферополь - тролейбусом до Ялти.. ага, саме тролейбусом (понад 75км) - я таке чудо не міг пропустити.. навіть якщо теліпатись потрібно 2,5 години. І тут як у будь-якому курорті - купа бабульок пропонує житло :), а місцеві ласкаво підказують куди піти і на яку маршрутку сісти (останнє приємно здивувало - не чекав). Якщо в Ялті - то обов'язково тра подивитись на Ластів'яче Гніздо! Стільки раз ту радість у фільмах бачив.. аж тепер на свої очі роздивився. Там же попив гранатового соку (дорого зараза, але мені через мій бомжуватий вигляд знижку зробили☺).. і на пляж Мисхор. Пляж дрібненький, купа каміння.. але морська вода всі ці недоліки перекриває.
Ночував у лісі за містом, у спальнику просто неба.. дуже невдала ночівля була: комарі гризли (брехня що їх там немає!), шишка на мене впала серед ночі (коли спиш то справляє надзвичайне враження ґґ), і о диво - підійшов нахабний косуль (10 метрів, шишкою докинути) і ричав на мене.. в нас такі істотки людей бояться, дивина тай годі.

День перший ( Підйом)
Піднявся ледь розвиднілось - і спрага погнала мене дорогою до міста.. Вгамував літрою найсмачнішого у моєму житті юпі подібного соку ☻. Далі на пляж Ялти. На кілька прибережних міст - лиш два громадські пляжі (Мисхор і причал у Ялті) - все інше огороджене санаторіями.
Ближче до обіду під'їхали матери на тому ж тролейбусі. Докуповуємо продукти і одразу (а нащо їм у морі плюхкатись? чим же я підколювати буду?) вантажимось у бусік на водоспад Учан-Су (найвищий в Україні!!). Водоспад мав бути пересохлий, але підприємливі місцеві провели туди трубу (інакше їм було б тяжко пояснити за що 10 грн беруть) і щось таки з нього ллється..
Різкий підйом.. то таки навіть не Горгани, прірви набагато крутіші, але в дуже крутих місцях - просічені сходинки з поруччям ☺. Проходили коло якоїсь дірки в скалі - а з неї дує як з пилосмока, у горах багато пустот і там потужні протяги. Далі стежкою попід скелі.. допоки Сима не вирішив вилізти на одну - а за скелею прірва і надзвичайно гарне видовище!! - лазяли по черзі милуватись і фоткатись. І тут виявилось, що Аполон не боїться висоти - паскудна особливість, бо тепер тра було боятись за Аполона - він же по краях прірв лазив втупившись в видошукач фотіка!. Ще одна відмінність від Карпат - піднявся на гору, а за нею плато, можна відійти пару км і нічим від степу коло села моєї бабці відрізнятись не буде.
Стали на ночівлю не далеко від підйому.. вночі милувались вогнями Ялти.. і харились її звуками.. а потім пішов дощ ☺ (і таке там буває).

День другий (Польові прогулянки)
Ранок - туман.. нічого не видно. Аполон знову зустрів нахабного косуля. Рушили.. на сандалі липне болото.. куда йдемо? важко відповісти... Нарвались на хатку лісника. Розповів як йти, показав де вода, видав якийсь дозвіл, зібрав по 10 грн з носа (за те що на маршрут вивів ☻). Далі похід полем до Ай-Петрі. Поки дійшли туман виявився не туманом, а хмарами ☺. З сторони Ялти, Ай-Петрі, - крута височезна скеля, але з другої сторони на неї піднімаєшся легко (на Високий Замок складніше вийти). До речі - і там за вхід гроші беруть. Я з ттп рвонув на пряму, тож за нас заплатили задні (тих кого зловили). Видовище там надзвичайне! Краєвид на море - що ще скажеш! і місце окультурене: смітники, поруччя..
Звідти прямим ходом в сторону Великого Каньйону. Незважаючи на Крим - йшли то під дощем, то у хмарах. Далі, ми ж матери, йшли кудись годину, а потім годину повертались (але вже під гору). ттп відкрив надзвичайно ефективних засіб від болі у спині - постібти поперек кропивою, я сам того не пробував, але після того як когось тою кропивою випореш - йти набагато приємніше ☺☺☺.
Під вечір напівзакинута стежка вивела нас на дорогу і коло неї стоянку. Може тут ми і збились трохи з маршруту - але видовище яке відкрилось було того вартим.. ціла долина оточена горами коло твоїх ніг.. а на самому вершечку гори цвіли ще й барбариски.
Вночі знову приходив косуль. Проти 8 людей вийте не наважився - але з лісу ричав (от вперта скотинка☺☻☺).

День третій (Каньйон панове)
На початку дня одразу спустились в долину - і почався Великий Каньйон. 3 км - але скільки зусиль. Ото був справді найнебезпечніший відтинок. У каньйоні не прокладено повноцінної стежки ☺☺☺.. і місцями перед нами поставали глибоченькі ванни повні гнилої води.
Доводилось лізти над кілька метровою ямою по карнізику скелі і то з нелегкими наплічниками за пелчима. А також додалась ще одна напасть - кліщі. Я взагалі ніколи такого раніш не бачив, а тут аж 2 з мене витягувати довелось (добре що ніякої зарази не несли) тай інших та біда обсіла.. Не встигли дійти до "офіційної" частини каньйону (де є стежка і куди "туристів" водять) розпочався ливень.. Поки народ ховався - я скористався можливістю заскочити у ванну молодості.. Встигли насолодитись радостями цивілізації у вигляді чебурека з сиром (новація, бо не всі наважуються їсти з м'ясом ☻). Набрали води у карстовому джерелі і вперед.. звісно вперед і не туди ☺. Далі був по маршруту водоспад - Срібні Струмені. Гарний, і печерка в ньому класна.. Піднялись до Юсупувського озера (така собі запиночка на гірській річці) і почимкували до стоянки. Я йшов посередині, так як трохи вивихнув ногу - натиснув на педальки - і в результаті проскочив місце нашої стоянки. Довелось Аполону за мною побігати. В таборі сушились, кормились і ганяли кліщів.

День четвертий (От і знову море)
Ранком ми трішки змахлювали. Перевал перетнули на таксі. Не буду описувати тих чудових місць які ми так і не відвідали.. шкода. Та демократія і бажання поплюскатись по довше у морі - перемогли. Отож таксі нас висадило коло Роднікового (село на березі водосховища, що забезпечує водою Севавстополь) Там була чудова фотосесія з двома осликами. І почався підойм до Шайтан-Мердвен (Чортові Сходи). Почали підйом попід сухе річище, а продовжили попід повноводну гірську річку (така спека, що до низу вода не дотікає - випаровується). І почався шматочок "Небо-Море-Хмаринки".. йшли попід прірвою над морем (точніш прірва над узбережжям де ще цілі містечка вміщались). Табунами там бігали ящірки. Одну намагались загнати - засіла на нозі, а потім рванула вгору і до коліна добігла.. Якби не відвалилась - була б паніка :). Все таки Оля одну зловила, кумедна істота ящірка.

День п'ятий (Довгий шлях щоб скупатись)
Спустились з гір і вийшли на трасу. Перед нами лежали Байдарські ворота. А за ними Байдарський ліс... але тре було його назвати якось по інакшому.. хз чого - но фекаліями штиняло там просто страшно.. якось пройшли. Прохід між горами-скелями і спуск до траси. Є! Тепер море дуже близько. Але все ще не достатньо ☻. З годину пиляли по трасі - попід бухту Ласпі, все шукали де там туристичні стоянки. Поки просто не повернули бозна-якою стежкою вниз. І о чудо! Там внизу сховалось купа наметів. Одразу ж у воду.. просто ляпота.

День шостий (Там же)
Там ми дрихнули на сонці, стрибали з каміння і розглядали дно у окуляри, ганяли чайок з каміння.. то офіційна стоянка - тож заплативши 15грн з носа за добу - отримали за 20 хв ходу запаси води і дров. Ляпота.

День після останнього (Коли всі поїхали)
О 4 ранку підйом і в Севастополь. Там рівняни повантажились у автобус на Сімферополь. Я ж трішки оглянув місто з Льошою.. Там виявився якраз день міста - тож шуму було купа. Потім провів і Льошу і помилувався кораблями і підводним човном.. а згодом зборищем клоунів, що волали "Севатополь!Крьім!Россия!". Чоловік 20.. виглядало убого.. як і їх віршики. А далі Фіолент. Дуже гарне місце. Там покупався і заночував. А на ранок мене чекала дорога до дому..

Підсумки
Гарне місце Крим. Але просторів Карпат не вистачає.. і бажання збирати гроші за огляд кожної калюжі нервує.. Та хоч раз там побувати варто... щоб хотілось повернутись і заради моря ☺☺☺

вівторок, 16 березня 2010 р.

Зимовий наркотик - Лижі

Спробувавши лише раз покататися на лижах ви приречуєте себе на залежність від цього захопливого заняття, і наступна розповідь про наш перший досвід катання на лижах яким ми мабуть завдячуємо RredCat-у, так як саме він першим спробував покататися на лижах(борді) і загітував нас.

Каталися ми на комплексі "Захар Беркут", оскільки добиратися нам туди із Рівного дуже зручно, прямим потягом у Славсько, і перший досвід катання у котяри був саме там. Подорожей гуртом туди у нас було 2, але дехто їздив ще окремо, і не лише туди. Про кожну із цих подорожей далі.



Заїзд перший

Подорож планувалася на 27-28 лютого але так як погода на той час була не дуже сприятлива вирішили поїхати на тиждень раніше, а саме на 20-21 лютого(сб-нд). В пт. в обід виїхали до Львова, щоб там переночувати у РедКета. Ввечері сиділи дивились фільми нетерпляче очікуючи завтрішнього ранку, і слухали пісню дощу за вікном, погода нам "сприяла". Зранку сніг знайти було тяжко, їхали в електричці і очима шукали білі плями на людських городах, зміщення на тиждень мало посприяло кількості снігу. Я вже думав що приїдемо, погуляємо по Славсько, і назад. Але Тарас тільки зійшов із потягу одразу побіг на прокат, ну і решта звичайно за ним. Через хвилин 30 ми вже купували абонементи на катання, а дощ все падав. Інструктори сказали, що сніг ще де-не-де, це нас трохи заспокоїло.

Піднялися на гору і ситуація була така: дощ, дуже мало снігу(мабуть землі більше), сильний туман, але навіть це ніяк не завадило отримати купу задоволення. Хтось одразу поїхав вниз, я поїхав вниз із інструктором, так як не мав ніякого уявлення як на них(лижах) правильно кататись. Через годину інструктажу все стало повністю зрозуміло і лишилось лише набирати досвіду. Десь в обід із гучномовців лунали репліки "Абонементи не продаються, кататися заборонено через малу кількість снігу", хоча всі продовжували кататись. Цікаво було підніматися на бугелях із частковими пробіжками по земельних ділянках :). Неприємно було бордистам, так як ноги у них були мокрі від дощу, лижники ж почували себе сухо і комфортно. Покинули комплекс ми одними із останніх.

Але все пройшло просто чудово, незважаючи на погану погоду, хоча це може через те що для мене це все вперше. Ввечері гарно повечеряли у кафе у Славсько попиваючи свої страви вином. Наступного ранку все тіло приємно боліло, а наступного дня вже страждав розум вимагаючи дози цього наркотику.

Заїзд другий

Весна посприяла, нападало купа снігу, знайшлися додаткові бажаючі покататися і ми знову поїхали за дозою. На цей раз все було на багато краще: купа снігу, ніякого дощу, більша компанія. Цікаво, що різниця між катанням першого разу і другого була як небо і земля. Першого разу я їздив нешвидко, обережно, часто ставав, тепер же я почував себе більш впевнено, прокатався пів дня і ноги зовсім не боліли.



Згори досить непогано мело, і всі хто був без маски шкодували про це. Час від часу по трасах їздив ратрак.


Далі Сіма відкрив для мене "Америку", виявляється знизу є ще одна траса, трохи крутіша за верхні, це було просто супер бо з"їхавчи там декілька раз одразу відчулась втома і відчуття що ти таки катаєшся.

Додатковий плюс, що після того як верхній бугель вже зупинили нижній ще пів години продовжував працювати і ми встигли ще декілька раз спуститися, при чому абонементи вже навіть не перевіряли, за що велике дякую :).


Ще одним відкриттям для мене була дорога до самого низу. Я очікував що це буде крута цілина, бо вона в мене асоціювалася із крутим підйомом канатної дороги. Але все виявилось досить пологе і сприятливе для спуску, це була дійсно дорога, по якій ми і спустилися, що на багато швидше ніж волочитися канаткою.

ЗІЖ Для цікавих ціни:
  • квиток Здолбунів-Славсько 55 грн(вночі із Здолбунова)
  • прокат спорядження 50 грн(лижі+боти, другого разу було 40), +25 штани, +25 куртка, кому що потрібно
  • квиток Славсько-Захар Беркут-Славсько 30 грн
  • абонемент на день 100 грн(першого разу був 150)
  • інструктор 150 грн/год
  • обід біля спусків 35 грн(грибна юшка, картопля із салом, гаряче вино), на перекус зійде, дехто із собою у наплечниках має їжу
  • обід в Славсько, я попоїв за 16 грн(деруни із м"ясом) + сік і вино окремо брав
  • квиток Славсько-Львів 12 грн (ночували у Тараса у Львові)
  • квиток Львів-Рівне 44 грн
Всього виходить десь 360-400грн за все орієнтуючись на Рівне.

Всі фото взяті із сайту Захар Беркут, так як свої знімаючі пристрої брати боялись, щоб не побити.

четвер, 11 березня 2010 р.

Подорож на Драгобрат

Фото звіт - тут

Introduce
Ну щож, на "жіночі свята" прийшла гарна думка - а чому не махнути на кілька днів на лижі.. але кудись подалі :). Про торги з рівненською діаспорою скажу коротко.. все їм було не то.. а за день до подорожі прийшла креативна ідея їхати на Буковель.. яка звучала так - "якщо ти знайдеш житло..." враховуючи той світлий факт, що я вже зарезервував житло у Ясіння і майже домовився у Славську... Словом поїхало нас 2-є я і моя сестра :).

Road to..
В суботу ранком підйом і на поїзд до Франківська.. Там на вокзалі нас чекав товариш Галі який нас нопоїв гарячим чаєм і відвіз до Ясіння.. за що йому велика подяка і пельмені від Галі :). Дорога до Ясіння просто надзвичайна..
Зовсім не віриться, що у Львові відлига. До речі їхати так само як і на Ворохту.. проїзджали міст який 3 роки тому був не добудований - нічого не змінилось, як то кажеться деякі речі залишаються постійні :(((.

Hosting
Близько обіду в Ясінні.. виявляється я вже там був коли 2 роки тому спускався з Петроса ☺ поки поїмо.. те, се.. Прийняли рішення днем катання пожертвувати на користь розміщення і купівлі квитків назад (взяли на раховозку до Львова).. Розмістились на турбазі Едельвейс - дуже демократичне місце, якраз для тих хто приїхав лиш кататись і додаткові зручності не потрібні і просто немає часу ними користатись☺. До речі - окремі слова заслуговує харчування. Їли в трьох місцях - ні одного не трапилось місця де годують без нарікань.. до Славського кафе їм у тому плані як до неба..

Ski's day 1
Ранком підйом, в передчутті свята зірвався без всяких будильників ранком, пробіжка по місту де поїсти - максимум на що можна розраховувати - гарячий чай, то нічого, мали власни запаси нерізаних бутерів ;). Прокат і стоїмо коло машин - чекаєм "компанію" на Драгобрат. Туди їздять лиш "бобики", повноприводні "таблетки" (біс знає як то зветься - пазіки, чи що) і здоровенні Газони. Тут нам на щастя зустрів артфулбітівця - ще з 3 людьми. Заскочили в "таблетку" і вперед.. По дорозі коли "таблетка" лиш з 4 разу видерласа на шмат льоду (пікантності додавла збоку міні прірва з річкою) стало зрозуміло - ще трішки і туди лиш Газони з "бобиками" їздити будуть..

З верху.. просто краса.. Доречі, чи то через хмари, чи то через сніг - Говрелу з Петросом я так і не побачив, хоча кілька раз намагався знайти.. - може там заблизько?
Скіпаси на кошики коштують від 15 грн і менше (якщо береш зразу 10 то 12), до речі - приємна річ - коли вечером здаєш пластикову карту - якщо на ній лишились скіпаси гроші тобі повертають - респект!!..., сніг просто чудо.. м'ягкий і пухнастий (це якщо з траси злетіти і прикидатись фрірайтером).. На бугелях я там так і не покатався, хоч і там гора вища і траса крутіша і довша - велика черга мене закопала б якби я там почав на них стояти вчитись ☻.
Якщо хочеш фрірайту - то краще то робити на верхній частині гори - там де дерев немає, в нижній частині є некорчовані пеньки і денеде стирчать якісь гілки з землі - кілька яких я відкрив.. після таких відкритів здається, що катання закінчено і тебе звідти понесуть.. Відлітав увесь день вечером в попутний газон і внизу.. така собі вечеря.. і думками я вже у наступному дні..

Ski's day 2
Прокинувся рано.. годинка четрверта, малу не став будити (а дуже хотілось) поки за вікном темно.. розвиднілось - підйом, чай, бобик, гора!! Тут відкрилась приємна несподіванка - якщо приїхати до 9-30 можна придбати денний абонемент за 100 грн! просто сюпір!! Вперед на гору! Вже на горі виявилось що я зробив одну дурницю - коли вилазив з бобика, кинув борд у сніг, він на нього налип (було дуже сонячно і тепло) трішки підтав, а поки я піднімався на гору - під холодним вітром перетворився у лід.. отож стою я на трасі.. чи то борд не їде.. чи то зі мною щось не так.. круто вниз ще їде.. у всіх інших випадках - стоїть як вкопаний. Згорем пополам з'їхав, трішки лід подорозі стесався, трохи я рукою позбивав.. Наступний спуск став неперевершеним!!! Далось взнаки мої старання попереднього дня і так було до вечора!!

Коли я писав до вечора - то я трішки сказав не правду ☺.. вже в кінці дня, умудрився я невдало загальмувати (вдало наскочити на камінець) і мене перекинуло потилицею в низ.. в голову одразу прийшла думка, що шолом потрібен навіть коли не катаєшся по крутих трасах з соснами навколо - швидкості буває досить.. після того ще один спуск і я розумію, пора назад.. координація порушена :(.
Коли я писав про паскудне харчування в Ясіння я не мав на увазі харчування на Драгобраті - там то якраз мені вдалось поїсти дуже смачно, але дорого. Після того місце у кабіні Газона де дядечко травив байки про зайців і насвистував пісню про козака і калину ☺☺☺..

Road from...
Збори в на турбазі - і раховозка до Львова.. Раховозка повністю виправдовує свою назву.. а у Львові одразу на роботу..

Summary
Якщо порівнювати з Славськом просто крутіше: все краще, сніг, кут, можливості, краєвиди. Єдині мінуси - добирання (туди і до гори), харчування і загальні затрати часу.. ну і ціна відповідно того задоволення вища.. Але воно того варте!! Це дуже різко відчулось коли знову спускаєшся на Захар Беркуті!

понеділок, 8 лютого 2010 р.

Зимові Карпати і сноуборд.

На минули вихідні втрапив у зимові Карпати.. Нарешті побачив як вони виглядають коли сніг і зимно. :). Оказія з якою це все відбувалось називалась модним словом тім білдінг.. слова словами - але найбільш мені там сподобалось - поїздка до водопаду Кам'янка і катання на сноуборді.. Ручки, ніжки і колінця - досі болять, але по тих позитивних відчутях що там отримав - воно того варте..
Кілька фоток з тої оказії - тут.

неділя, 31 січня 2010 р.

Морозний день у Львові

Коли був морозець -15, місто стало видимим, зникла купа народу, яка його ховає своїми тілами.. тож тут викладаю кілька фото з того що я побачив.

понеділок, 11 січня 2010 р.

Прогулянка неподібними містами.



Як і обіцяв - викладаю фотки з Трускавця і Дрогобича (тут). Кардинально різні міста, але краще судіть самі. Ще хотів того дня в Борислав заїхати (той що сміється), але часу не вистачило..