Матери: серпня 2008

Фото тут

І так, розповідь про Славське(і досі цікаво, воно Славське чи Славсько, бо на вокзалі пише Славсько), точніше про нашу подорож по тій місцині.

Із Рівного до місця добиралися потягом Харків-Ужгород(кому цікаво ціна квитка 42 грн). Відправлення із Здолбунова у 02:40 ранку. У Здолбунів прибули десь о 21.30 і від нічого робити байдикували аж до прибуття потягу. Байдикування означає перекладання речей у наплечнику із місця на місце з метою вкласти їх якнайкраще(другорядна мета) та вбити час(головна мета), дуже рекомендую. Сіли у потяг, переспали, прибули.

Потяг запізнився тому коли прибули то була вже десь 9-та година. На місці одразу базарчик, якщо щось забули прикупити то то є спасіння, ми тама придбали набір спецій для глінта. Я був вперше тому походив попитав куди йти та й вирушили.

Із погодою ви думаю знаєте, дощ-дощ-дощ. Отож прибули, старе місце під наметове містечко затопило і організатори виділили інше(потім його також затопило, бо наметів я там не бачив коли ми звідтам вирушали). Отож походили, знайши гарне місце під намета(в нашому баченні гарного місця) і вперед до справи. Зранку прибули не усі, котяра із своїми матерами прибув лише о 17:00, отож поки їх не було, то ми: розклалися, перекусили(ніщо не замінить сала із часничком), погуляли, огледілися, поспали, пораділи, покричали із усіма коли на декілька секунд з"являлося Сонечко(як воно виходило, то були справжні овації на його честь). Увесь час із малими перервами йшов дощ. Ну про погоду знали, отож прихопили плащі, а хто не прикупив то прикупив їх на місцевому ринку. На рахунок плащів, ми ще їх купували по 6 грн, потім чув вони були вже по 18 грн :), спекуляція. Я вам скажу що так можна можна непогано заробити, дивишся найближчі фести, прогноз погоди, і по ходу або з капелюхами туди(якщо сонячно), або із плащами і чоботями(якщо дощ).

Прибув RredCat, глянув оком професіонала(ви знаєте Сусаніна, він носить своє ім"я не по праву), і сказав - "Тут нам не плавати, хвилі малі". Із нашого теперішнього місця було видно горбак на якому вже примостилося декілька наметів, було вирішено податися до них.

Спочатку пішли у розвідку, типу щоби на місці усе вияснити. Дерлися шляхами битими, грязюками в"язкими, аж тут поворот наліво, ну прямо до тих наметів(їх правда не було видно). Ну але я посаду "провідника" у того хто займає її по праву переймати не буду. Тому подерлися вище, пройшли лишніх сотень метрів цілющими ваннами і все-таки спустилися назад із думкою, що ми йшли найкоротшим шляхом(як завжди). Зорієнтувалися, лишили на ніби гарних місцях плащі, щоби не зайняли місця якісь матери, і пішли по речі.

Забрали речі, прибули на облюбоване місце, вже розклали намети і тут виходить "дуже вихована" тітонька із будинку нижче і "дуже чемно" попросила нас забратися звідси геть(ото перебралися), це типу її шмат землі і ми його геть затопчемо. А там як: іде схил, по схилу йде дорога і от то типу її шмат шляху. Була думка домовитися, але так як вона попросла нас "чемно" то бажання платити їй мані у нас відпало. Ну перебралися далі по шляху, де її "влада" вже не діє. Пізніше підійшов її чоловік, обматюкав її і вирішив домовитися із нами. Але він забагато хотів, а хто багато хоче той мало отримає, а точніше взагалі нічого. Отож перенесли намети(дякувати що не радянські, і перенести можна без проблем). Місця ніби зовсім мало, намет немає де ставити, вже й інші збоку стоять, ну все ж якось примостилися. І що б ви думали. "Мало місця? Та ви тут жируєте." Біля нас ще так мостилися люди, що аж дивно було як там можна намет поставити. На ділянці тієї тітоньки було ціле наметове містечко, і дуже сумніваюсь, що вони із них узяли хоч копійку, хіба навпаки.

Отож ляпота, сцена перед нами, музики чути. Я до сцени не ходив тому, що там коїлося можна побачити тут, або запитати про деталі у rredcat-a бо він там трохи борсався у перший день.

Наступного ранку, хоч і негода але все-таки цікаво було сходити на Тростян(гора). Отож розвели багаття(ледь-ледь), зварили каші, попоїли і в путь скоряти іще одну вершину. За багаття доречі нам були дуже вдячні всі наші сусіди(цього разу сухого спирту ми все ж узяли, досвід із карпат). Дорога на вершину була ще більш-менш. Схили просто всипані чорницями, отож ми трохи ними поласували. Десь насередині нас накрила гроза(я то думаю чого звідтам усі спускалися і ніхто не піднімався, місцеві негоду відчувають мабуть). Доки добралися до вершини то за туманом вже майже нічого не було видно. На вершині крім нас признаки життя ще показував величезний собацюра, при чому за туманом не було видно чи він прив"язаний чи ні, отож зробили кислі обличчя і з думкою що він при"вязаний пройшли повз нього. Але сходили ми туди не дарма, біля однієї із хатинок "позичили" оберемок сухих дрів, бо наші місцеві, що біля наметів геть мокрі.

Посиділи біля хатин, потеревенили, поки йти то вже й розвиднілося, отож краєвидом із Тростяна ми все ж насолодилися, та й доки піднімаєшся на гору то краєвиди огого, дивився б і дивився. Назад спускалися стежкою яку по дорозі нагору не знайшли.

Так, гроза добре налила доки ми були нагорі, тому назад тим самим шляхом повернутися не вдалося, і ми йшли рейками. Одного із наших згубили, чи він сам десі дременув, мабуть дався в знаки його псевдоплащ-накидка, тільки голову і прикривала і він увесь промок. Потім стало зрозуміло чому він так дременув, він же узяв 2л вина, то поки ми дійшли то 1-шу літру він вже кінчав. Ну добре хоч літру лишив нам. Дощ розійшовся зовсім, думки піти до сцени навіть не виникало, хоча так прогулятися ми все ж ходили. Із літри вина, що лишилася зварили глінт(ось де він пригодився по справжньому, той сухий спирт). Дві таблетки сухого спирту і глінт готовий. Зігрілися, тепле вино і без спецій добре, але коли воно ще й зі спеціями, ммм, ляпота. Дехто залігся спати, а дехто подався ще по вино на глінт(і я в тому числі). Народу у другу ніч біля сцени було мабуть найбільше, враховуючи скільки грязних опецьків ходило зранку до струмка відпирати своє добро(себто одяг). Ну прогулятися вночі було і цікаво і корисно. Отож взяли ще вина, трохи міцнішого, та й приготували ще літру глінта. Спати було просто чудово. Ви ж знаєте що у дощ добре спиться, але коли той дощ іде усі три дні підряд, то просто як колискова, та ще й після тепленького винця.

Зранку все те ж. Пригодилися дрівця, що прихопили на Тростяні проте згоріли вони досить швидко, а якщо врахувати що весь час ми стояли над багаттям із плащами, щоби дощ не замочив, то вогню майже і не було, ну хоч жар лишився і із горем пополам багаття таки розвели і каші з чаєм зварили. Пізніше біля багаття знову грілося багато вдячних обличь(ну дехто не грівся а прямо біля нашого чаю сушив намоклі коноплі). На потяг на 12:00 якраз устигли.

Вже перед вокзалом прикупили сувенірчиків, змійки, чашки, липучки на холодильник(із написом славське рок). Настрій тільки позитивний.

Сайт фесту
Фотки багнюки
Обговорення, враження, зауваження
Можна і прямо тут обмінятися враженнями :)

ЗІЖ Реєстрація коштувала 25 грн на три дні, і 10 грн на день. При реєстрації видавали диск(маю диск і маю ріпи із нього, кому цікаво, звертайтесь).

На диску наступне:
01. Віктор Морозов - Oh, my dear Ukraine
02. Farben Lehre - Miasto konca wieku
03. The Ukrainians - Хай живе
04. Мертвий півень - Старенький харлей
05. Mamasweed - Make me feel alive
06. 100 C - Sun against panic
07. Giri - Shadow of a doubt
08. Файно - Сонце в калюжах
09. La Skarnemurta - Adresso non so
10. Green Silence - Rio-de-Janeiro
11. Koniec Swiata - Kabaret przy glownej ulicy
12. Гурт Каті Гапочки - Крила
13. Direc-T - Yaretik
14. Пропала грамота - Місяць
15. PoliКарп - Ой заграли скріпки і цимбали
16. Очеретяний Кіт - 10 років
17. Chiliбомберс - Чики-пики
18. Animals'Session - Girl named Sun
19. Outstars - Friend
20. Чече - Журба

Матери

пʼятницю, 29 серпня 2008 р.

Центральні Горгани.

Вершини Карпат. Чорногірський хребет.

Бандерштат.

неділю, 3 серпня 2008 р.

Славське рок фест 2008

пʼятницю, 29 серпня 2008 р.