Подорож на Драгобрат

Фото звіт - тут

Introduce

Ну щож, на "жіночі свята" прийшла гарна думка - а чому не махнути на кілька днів на лижі.. але кудись подалі :). Про торги з рівненською діаспорою скажу коротко.. все їм було не то.. а за день до подорожі прийшла креативна ідея їхати на Буковель.. яка звучала так - "якщо ти знайдеш житло..." враховуючи той світлий факт, що я вже зарезервував житло у Ясіння і майже домовився у Славську... Словом поїхало нас 2-є я і моя сестра :).

Road to..

В суботу ранком підйом і на поїзд до Франківська.. Там на вокзалі нас чекав товариш Галі який нас нопоїв гарячим чаєм і відвіз до Ясіння.. за що йому велика подяка і пельмені від Галі :). Дорога до Ясіння просто надзвичайна..

Зовсім не віриться, що у Львові відлига. До речі їхати так само як і на Ворохту.. проїзджали міст який 3 роки тому був не добудований - нічого не змінилось, як то кажеться деякі речі залишаються постійні :(((.

Hosting

Близько обіду в Ясінні.. виявляється я вже там був коли 2 роки тому спускався з Петроса ☺ поки поїмо.. те, се.. Прийняли рішення днем катання пожертвувати на користь розміщення і купівлі квитків назад (взяли на раховозку до Львова).. Розмістились на турбазі Едельвейс - дуже демократичне місце, якраз для тих хто приїхав лиш кататись і додаткові зручності не потрібні і просто немає часу ними користатись☺. До речі - окремі слова заслуговує харчування. Їли в трьох місцях - ні одного не трапилось місця де годують без нарікань.. до Славського кафе їм у тому плані як до неба..

Ski's day 1

Ранком підйом, в передчутті свята зірвався без всяких будильників ранком, пробіжка по місту де поїсти - максимум на що можна розраховувати - гарячий чай, то нічого, мали власни запаси нерізаних бутерів ;). Прокат і стоїмо коло машин - чекаєм "компанію" на Драгобрат. Туди їздять лиш "бобики", повноприводні "таблетки" (біс знає як то зветься - пазіки, чи що) і здоровенні Газони. Тут нам на щастя зустрів артфулбітівця - ще з 3 людьми. Заскочили в "таблетку" і вперед.. По дорозі коли "таблетка" лиш з 4 разу видерласа на шмат льоду (пікантності додавла збоку міні прірва з річкою) стало зрозуміло - ще трішки і туди лиш Газони з "бобиками" їздити будуть..

З верху.. просто краса.. Доречі, чи то через хмари, чи то через сніг - Говрелу з Петросом я так і не побачив, хоча кілька раз намагався знайти.. - може там заблизько?

Скіпаси на кошики коштують від 15 грн і менше (якщо береш зразу 10 то 12), до речі - приємна річ - коли вечером здаєш пластикову карту - якщо на ній лишились скіпаси гроші тобі повертають - респект!!..., сніг просто чудо.. м'ягкий і пухнастий (це якщо з траси злетіти і прикидатись фрірайтером).. На бугелях я там так і не покатався, хоч і там гора вища і траса крутіша і довша - велика черга мене закопала б якби я там почав на них стояти вчитись ☻.

Якщо хочеш фрірайту - то краще то робити на верхній частині гори - там де дерев немає, в нижній частині є некорчовані пеньки і денеде стирчать якісь гілки з землі - кілька яких я відкрив.. після таких відкритів здається, що катання закінчено і тебе звідти понесуть.. Відлітав увесь день вечером в попутний газон і внизу.. така собі вечеря.. і думками я вже у наступному дні..

Ski's day 2

Прокинувся рано.. годинка четрверта, малу не став будити (а дуже хотілось) поки за вікном темно.. розвиднілось - підйом, чай, бобик, гора!! Тут відкрилась приємна несподіванка - якщо приїхати до 9-30 можна придбати денний абонемент за 100 грн! просто сюпір!! Вперед на гору! Вже на горі виявилось що я зробив одну дурницю - коли вилазив з бобика, кинув борд у сніг, він на нього налип (було дуже сонячно і тепло) трішки підтав, а поки я піднімався на гору - під холодним вітром перетворився у лід.. отож стою я на трасі.. чи то борд не їде.. чи то зі мною щось не так.. круто вниз ще їде.. у всіх інших випадках - стоїть як вкопаний. Згорем пополам з'їхав, трішки лід подорозі стесався, трохи я рукою позбивав.. Наступний спуск став неперевершеним!!! Далось взнаки мої старання попереднього дня і так було до вечора!!

Коли я писав до вечора - то я трішки сказав не правду ☺.. вже в кінці дня, умудрився я невдало загальмувати (вдало наскочити на камінець) і мене перекинуло потилицею в низ.. в голову одразу прийшла думка, що шолом потрібен навіть коли не катаєшся по крутих трасах з соснами навколо - швидкості буває досить.. після того ще один спуск і я розумію, пора назад.. координація порушена :(.

Коли я писав про паскудне харчування в Ясіння я не мав на увазі харчування на Драгобраті - там то якраз мені вдалось поїсти дуже смачно, але дорого. Після того місце у кабіні Газона де дядечко травив байки про зайців і насвистував пісню про козака і калину ☺☺☺..

Road from...

Збори в на турбазі - і раховозка до Львова.. Раховозка повністю виправдовує свою назву.. а у Львові одразу на роботу..

Summary

Якщо порівнювати з Славськом просто крутіше: все краще, сніг, кут, можливості, краєвиди. Єдині мінуси - добирання (туди і до гори), харчування і загальні затрати часу.. ну і ціна відповідно того задоволення вища.. Але воно того варте!! Це дуже різко відчулось коли знову спускаєшся на Захар Беркуті!

Зимові Карпати і сноуборд.

На минули вихідні втрапив у зимові Карпати.. Нарешті побачив як вони виглядають коли сніг і зимно. :). Оказія з якою це все відбувалось називалась модним словом тім білдінг.. слова словами - але найбільш мені там сподобалось - поїздка до водопаду Кам'янка і катання на сноуборді.. Ручки, ніжки і колінця - досі болять, але по тих позитивних відчутях що там отримав - воно того варте..

Кілька фоток з тої оказії - тут.

Друга подорож Горганами

Вона відбулась.. враження надзвичайні.. особливо останній день.
Фото звіт (RredCat).
Фото звіт (Apollon).
Хто з Рівного, фото питайте у мене (ttp).

Далі розповідь подорожі(як завжди нікому крім мене на то не вистачає терпіння).

День 1 - відстріл
Отож з Рівного виїхало в 03:50 8-ро мандрівників(ще 4-ро чекали на нас в с.Бистриця). Потягом доїхали без проблем до Франківська, далі маршрутка на Надвірну(не вдалося таки дядьку розкрутити нас на таксі, хоча він дуже і старався, і ціну скидав), з Надвірної пощастило одразу сісти в маршрутку на Максимець(хтось віз якісь мішки і прихопив ще кучу народу із собою).

По приїзду в с.Максимець лишилась місія знайти тих 4-ох, що чекали нас біля Бистриці(саме там де ми минулого року перетинали р.Бистриця), а туди десь кілометрів 10 від місця нашого прибуття. Ну про то я нікому не казав, і з омером вирушив по поповнення. Вийшли із села, пройшлися метрів 500 і нам крупно пощастило, їхав хлопака бусом який люб"язно погодився нас підвезти. Отож через 5хв ми були вже в їх таборі. Лишилось майже нічого, добратися назад вже із їх наплечниками. Коли зібралися, фортуна знову нам посміхнулася, знову проїздила маршрутка в яку ми все спакували і під"їхали до Максимця. Далі селом, трохи по сонцю, трохи дощем і от ми всі разом, сповненні потягу до пригод(чекти не довго, до першої стежки не туди, і пригод повні буци холодної води :).

Отож вирушили, міток не знайшли і на першій же розвилці як і було "задумано" повернули не туди(мітки мабуть починались якраз після тої розвилки :). Ну нічого, трохи попригали через стрімку річечку, як гірські парнокопитні, хтось набрав у чоботи води, хтось вже згадував про себе "не злим тихим словом" всі ці карпати. Вечоріло, потрібно було шукати міце на ночівлю, і добре що стежка вийшла на чудову галявину серед лісу, мабуть пасовище місцевих. Отож і без того чудовий настрій у всіх ще більше піднявся. Омер навіть джерело надибав і хотів був розрити його до холодного басейну, але гірська місцевість стала на заваді(в камені яму копати, то вам не пісок лопатою кидати).


Намети розклали, їсти зварили, познайомились із місцевою фауною, Місяць сфотографували, душа радіє, як ніяк перша ночівля в карпатах.



День 2 - г.Негрова, підніжжя г.Сивуля

Отож прокинулися. Редкета одразу по молоко. Тільки другий день, а вже хочеться пшоняної каші із молоком. Дочекались ми його не скоро, бо той червоний влаштував місцевим фотосесію, а потім вивчав премудрості карпатського катання на канаті навколо сосни. Однак молоко таки прибуло, каша вже зачекалась на цей білий еліксир. Скромно скажу без яскравих епітетів, що було дуже смачно(тільки мабуть мало). Поїли, попили чаю(хтось молока) і в дорогу. В місцевих вивідали де ми є і куди нам далі, щоби до Сивулі дістатися. Двоє людей нас покинуло, один вже пізнав всю красу Карпат, а інший йому в супровід(пізніше він нас наздогнав, завдяки нашим походенькам по нігерійським кварталам). На першому же відкритому хребті в хід пішли мобілки, добре що не у всіх ловило, а то це б затягнулося. Полялякли, хто зміг, і далі стежиною, тут вже було важко заблукати. Десь через 30хв. вийшли на зелений маршрут, а далі вже і повні парнокопитні не заблукають. Пройшли ще десь 30хв. маршрутом і промайнула ідея сходити на г.Негрова(така назва, гріх не зайти).

Сходження на г.Негрова
Отож 5-ро чоловік(хоча на початок я бачив лише 3-ох) подерлися чагарниками підкоряти г.Негрова. Чагарники були так собі, стандартні чагарники, на нестандартних стежинах(не звикати). Видерлись ніби як недалечко до вершини, і всілись на мох перепочити. Тут таки ми побачили, що всі намети у нас, а решта 5-ро йдуть без наметів(це було дуже погано). Голосуваннями вирішили йти далі на захід по горі, щоби дістатися вершини. Через 15хв. ми вийшли на каміння, тому йти було не складно, але затримало інше, насувалась гроза. Весь дощ просиділи без діла вживаючи какаокалорії, тобто шоколад. Дощ скінчився, ще трохи пройшли по горі нагору, а тоді стало зрозуміло, що або ми вийдемо на гору, або ми наздоженемо іншу групу без наметів, двох справ безболісно не зробити. Здоровий глузд програв і ми вирішили наздогнати решту :).

Спускатися було не так комфортно як підніматися, сюди мабуть і ведмеді не ходять і парнокопитні оминають, висока трава після дощу, слизькі камені, повалені дерева. Біля підніжжя ніякої стежки не виявилося, а ми так радісно бачили її згори. Замість стежки нам перепав доволі високий сланник. Вирішено йти тим сланником на південь доки не вийдемо на стежину. Ідея вдала, доволі швидко вийшли знову на маршрут і швидким темпом кинулись наздоганяти іншу частину групи.

По дорозі зустріли місцевих, які підтвердили наявність наших попереду. Доволі приємна звістка, є шанс що вони таки будуть ночувати в наметах, і нам менше влетить потім :).

Через години півтори швидкого темпу ми вийшли до розвилки маршрутів, далі побачили якихось туристів і вирішили, що то наші. Пофоткались біля вказівника і пішли на розстріл.

Прибуття в табір, підніжжя г.Сивуля
По дорозі до тих туристів зустріли наших дівчат(йшли по воду), виглядали вони доволі оптимістично, ніби точно знали, що ми їх знайдемо(а якби здоровий глузд таки переміг). Вони розказали нам де стоять наші і ми радісно побігли до місця стоянки. Скажу так, хлопаки виглядали не так оптимістично як дівчата(це якщо дуже прибіднятися). Якщо реально сказати то десь так, уявіть що вас відрахували із навчання, звільнили із роботи(це не так сумно, тому стосується омера, він нашої відсутності майже не помітив), завтра захист дипломної, а диплом не готовий, через годину вас розстріляють і т.д. От приблизно такі обличчя і настрій був у хлопців. Ну нічого, ми їх таки знайшли(у нас +10 фортуни після подорожі коротким шляхом), вони трохи поричали і заспокоїлися, як ніяк дах над головою прийшов :). Тут таки нас наздогнав Ющик, а так би зась, якби не пішли на Негрову, так що позитив із цього є. Далі нам скинули всі наявні недоСупи і половина пішла на Сивулю дивитись захід сонця, а половина лишилась варити суп. Я варив суп, а тому пригоди сонця під час його заходу мені невідомі. В доказ що сонце таки зайшло і що вони там були є лише фото, але що таке фото у порівнянні із моїм красним словом.

Отож повкидали вміст усіх тих пакетиків до кастрюлі, додали трохи вермишелі і великий шматок сала(що б я без нього робив), поварили трохи і суп готовий. Процес варіння можна побачити на фото справа(за кадром решта танцює із бубном танець супу, щоби всі вітаміни Е засвоїлись). Спочатку ми ще чекали на любителів романтики, а далі недочекалися і злупили увесь суп. Кастрюля супу на стількох людей таки мала, і скажу, втратили вони небагато, бо суп виявився рідкісним лайном. Ось що я вже більше ніколи не буду брати із собою(як додаток до вета на магазинні тушонки) так це супи у пакетиках. Романтикам пощастило більше, їм ми вже зварили нормального супу(як видно, наминали вони його добре). Склад для цікавих: шматок сала, сушені овочі, приправи "які знайшли", вермішель, і пемікан(по простому домашня тушонка, яку я робив вдома бо зарікся брати магазинну). Я не куштував того, що вийшло(то що я з"їв тарілку під час проби на сіль не рахується), але казали, що було смачно(я ж наївся вареним салом). Далі стандартно, чай з мате і спати.

На попередній стоянці наметам докучали корови, що там паслися, тут докучали вже коні. Корову відігнати легше, крикнув на неї, руками помахав і по всьому. А от від коня отримати копитом не дуже кортіло. Омер ще щось намагався за гриву його відтянути, але в нього це не дуже вийшло.

День 3 - Сивулі, підніжжя г.Ігровець
Головний аргумент прокинутись зранку, це вмитися і поїсти, і останнє мабуть вагоміше. Хто раніше встає той варить свою їжу, і наплечник стає легшим. А хто володіє каструлею, той справжній монополіст :) На сніданок був рис(на скільки я пам"ятаю), але тушонки вкинули мало, і навіщо її жаліти, всеодно паршива, а калорії потрібні. Поїли, попили чаю і на Малу Сивулю вже з наплечниками. Поки піднімалися, то було доволі спекотно, а от на самій вершіні було досить прохолодно, найшли хмари і закрили всі краєвиди. Тут розправилися із згущеним молоком і пішли на Велику Сивулю. Тут нарешті зробили перше групове фото усіх разом.

Після Сивуль маршрутом дійшли до підніжжя г.Ігровець і стали табором. Погода зіпсувалася, похолодало і пішов дощ, добре що йшов він не довго. Вирішили знову зварити супу, а так як я добре знав, що його знову всім не вистачить то нажарив собі сала і на суп навіть не розраховував. Без сала, що узяв омер, було б скрутно. І справді, за суп розгорнулась ціла баталія із гучними викриками та заздрісними поглядами у бік супротивників по пайку, а перед салом крутили носа. Ех, треба було усе салом брати. Хоча в запасі ще була важка артилерія(тобто кісляк). Із печивом він пішов на ура.

У цей же вечір грали в показуху, інтересу до якої я не проявляю, хоча сіма був на висоті. Але насправді пакісні слова загадувала маленька. В декого навпаки раптово закінчувався словарний запас. Ну грали до пізна а тоді спати, дивитись солодкі сни та думати про то як завтра підніматися на Ігровець.



День 4 - г.Ігровець, г.Висока, підніжжя г.Середня
Вранці погода ніби була гарна, але раптово зіпсувалася. Сніданок якось зварили, гречка і рештки пемікану. Через погану погоду навіть майоріли думки лишитись на цій стоянці ще на одну ніч, чого мені аж ніяк не хотілося. Але фортуна знову посміхнулась, дощ скінчився, ми нашвидку зібралися і пішли на Ігровець. Підйом вивявився доволі легким, хоча двоє прогавили вершину і пішли далі на г.Висока так і не зайшовши на Ігровець, і дарма бо там знову знищували згущене молоко. Після Ігровця недалечко до г.Висока, тому перекусивши ми миттю були вже там. Тут таки вирішили не йти на Осмолоду, а погуляти ще Карпатами, час як ніяк є. Отож поговорили, побалакали і вирішили зайти на г.Середня, звідтам у Кузьминець і далі хто хоче додому, а хто ні то в Осмолоду пройтися найближчими до села вершинами. Так і зробили, але двох вирішило піти коротшим шляхом, прямо по хребту через сланник(Сіма і Редкет). Як зазвичай, коротший шлях був "коротшим" і чекали ми їх вже знизу на галявині коментуючи їх подвиг.

Місцина виявилась гарна(місце для багаття, рогач готовий), але холодна через постійний вітер. Тут на вечерю був делікатес, картоха із сушеним м"ясом. Ще одне вето на походи, карпюру я більше не їм, спробував вперше і востаннє в поході. Кому не вистачило зварили ще картохи, а хто більше картохи не хтів зварили вермішелі. Розумний котяра одразу зварив нормальної каші. На цій стоянці почали грати в "Контакт"(за правилами до Олени). Ось де є розгулятися інтелекту і натякам із "подвыподвертом". Гра дуже сподобалась, в колекцію. Грали знову допізна, хоч і було холодно. Потім дуже довго варили чай, котрого дочекалися лише одиниці, і не дарма, доки не поставили кастрюлю прямо на жар, чай навіть не грівся, а так вмить закипів(ну майже).

В цей таки вечір насувалася гроза, здійнявся сильний вітер, а тому найменший двомісний намет забракували і людей з нього розсилили по інших, більш витривалих до вітру, а в той поклали наплечники. Не пам"ятаю чи був дощ(ніби був) але дуло і справді добре, але Hannah не підвела і нічого крім завивань, принаймі я, не відчув.




День 5 - г.Середня, с.Кузьминець, 3л молока(і 3.5 літра з собою), с.Осмолода
Зранку погода ніби проясніла. Проясніла скрізь, тільки не там де ми стояли, а стояли ми між горою Висока та горою Середня, і хмари активно чіплялися за г.Висока і не хотіли розходитись. Було прикро спостерігати, що неподалік світить сонце, а в нас хмарно і вітряно.

Як і домовились напередодні, зранку без наплечників сходили на г.Середня і назад у табір. У підніжжі було насправді невітряно, я збрехав, був просто штиль у порівнянні із тим що було на Середній. Там справді ДУЛО так що з ніг здувало, і це було круто. Там знову розчавили згущене молоко та снікерса, треба ж какаокалорії поповнити щоби до Осмолоди дійти. Продули все що могли, спустились по своє спорядження і вирушили до Кузьминця. В Кузьминці нас покинув Сахай, по його словах він також "вже пізнав всю красу Карпат"(дехто також майже здав іспит на пізнання цієї краси але коли я про це почув то одразу завалив їхню здачу цього іспиту і вони вирушили із нами до Осмолоди). В Кузьминці ми попереднь докупили потрібних харчів, вкрутили хто пиво, а хто більш смачний еліксир здоров"я - молоко, як свіже так і кисляк. Ех, яке ж воно було смачне.


Отож дозакупились, поповнили животи і вирушили до Осмолоди. По дорозі нас знову застав дощ, але його ми перечекали під накриттям у бесідці неподалік якогось "піонерського табору". До Осмолоди дістались доволі швидко, навіть магазини не встигли зачинитись, тому дозакупились ще й тут: хліба, снікерсів, пива та вина(бо у декого почалась ломка до спиртного).

На вечерю було молочне, і знову мало, але хоч стільки, кому невистачило доклали цукром :). Наступного разу будем брати більший казанок на стількох людей, бо каші вистачає, а щось більш рідкого та смачного вже ніхт. Тут таки варили глінт із того, що було під рукою.




День 6 - г.Грофа, г.Кінь Грофський, болота
Отож двох майже готових до здачі іспиту на пізнання Карпат лишили оберігати наш табір від навали місцевих оленів - (с)ТІК - що бігали у лісі(насправді бігали, але той хто довго спав нічого не побачив). Самі ж вирушили у сторону г.Грофа. Спочатку більшість надумали йти на г.Кінь Грофецький, я ж із редкетом твердо вирішили піти на г.Грофа. Коли дійшли до останнього вказівника, виявилось що до Коня стежки немає(декому це не стало на заваді), а тому на г.Грофа пішли усі разом. Десь вже біля самого підніжжя найдосвідченіші туристи що мали при собі мапи і дивились у них а не на вказівники зійшли зі шляху "неправидного" і пішли шляхом "правденим і коротшим". На гору піднялися усі крім Редкета та Ющика, у обох мапи, тому скажу вам мапи до правильної стежки не доведуть, а що вже говорити про GPS(ось чому ми проти них). Почали перекушувати на г.Грофа але там виявилось доволі прохолодно, тому спустились до підніжжя, там навіть було на чому сидіти і стіл, і добили згущене молоко там.

Згущенка мені щось не йшла, бо я все думав про кисляк, який забрала із собою нагла руда хитра морда. Їх так і не дочекалися і пішли у табір тим самим шляхом що йшли сюди. По дорозі назад Олена підтвердила свої слова про знайдений сніг(дехто ніяк не хотів у це вірити). Ми до табору дісталися близько 21:00. Двох провідників як і очікувалось у таборі не було. Коли вже геть стемніло навіть почали переживати(такий кисляк самі випили, я цього не забуду), Олена згадала якусь невідому комбінацію букв мнс. Близько 00:00 повернулися досвідчені майстри стежки, виявилось що їм просто закортіло вдути кисляк на двох, а вже як другорядна причина йшло бажання повернутись до табору через г.Кінь Грофський. Це виявилось не так просто як гадалось одразу, річка яку не перейти, та ще й болото що зветься "Болото Мшана". Тепер будете знати де ви ще побували, дякувати за інформацію не потрібно, просто з вас пляшка кисляку :).

В цей вечір ми доречі варили горох і заправляли його жареними шкварками. Смакота ще та, сало Омера знову стало у нагоді. Я ніяк не засинав думаючи, що в кастрюлі лишилось ще дві порції цієї смакоти на тих хто не поділився молоком і ходив "за сині гори океани та діброви" болотами. А коли вони прийшли, я таки встав перевірити чи вони з"їли горох. Таки з"їли. Ех, тепер то випивши чаю можна було йти спати, гороху всеодно вже немає.

День 7 - додому
Вранці сніданок не робили. Я сходив по солодку булку, біля магазину випили трішки поживного пива(вже можна) і взяли такого ж їдла для решти. Загрузились в Осмолоді у маршрутку, з пересадками дісталися Львову. Звідтам кому потрібно було то на Рівне. Доки чекали на потяг ще погуляли по Львову. Рівного дістались вже в Суботу зранку.


Отака коротка розповідь.

ЗІЖ У подорожі найбільше використовувались пісні(мелодії): Оля(ВВ), Выходной Марш(х/ф Цирк-2), Леночка(Сонцекльош)

Плануємо новий похід у Горгани

Отож, плануємо новий похід у Карпати. У планах добити похід, який не завершили минулого разу, тобто знову у Горгани :).

Кліп для заманювання:

Орієнтовна дата з 6 по 20 липня 2009. Орієнтовний маршрут:

г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч - "якщо дісталися геть сюди, то додому :)"

Приблизна мапа від с.Максимець до с.Осмолода(далі буде)

Всіх бажаючих запрошуємо приєднатися, тільки застереження, жпс не використовуємо, виходимо на всі підряд "горбаки" котрі є під боком, використовуємо лише мапи і відчуття коротшої дороги яке ще нас ніколи не виводило куди потрібно. Із недоліків цього правила, можливо проходити із нами 3 дні незапланованим маршрутом та хащами де ледве пролізеш. В результаті вийти не там де мали і проходити ще декілька днів доки зрозуміємо де ми є :). Плюси: маса фану і незабутні враження, що залишаться із вами(якщо ми виберемося) на все життя. Насправді не все так страшно і навіть дуже весело.

Ще одне уточнення:

"найтяжчі наркотичні засоби, що будуть вживатись у поході - чай мате від ттп.. отож з любителями дійти до першого тіньочка і там нализатись до андроїдного стану (коли зелені роботики бігають) - нам не подорозі!"

Наразі нас назбиралося вже аж n(кількість змінна) тіл :), і будемо раді додатковим, котрі хочуть походити Карпатами і не хочуть викидати гривні на гадів гідів :).
На кінець, якщо наважилися, то відпустку краще взяти на тиждень довшу, а то хто зна коли повернемось :D

Поки, що приєдналися наступні:

Apollon, RredCat, 0m3r, ttp, 4umak, 7k7k, ekevart, SaHay, XelNaga, Малинка, Мелкий, Оля

PS: Так от, не забувєм брати щось на голову (блейзер як мінімум), так як згоріти можна не гірше чим на морі + хустку на шию. Має бути щось легке із довгим рукавом, бо руки згорять до костомах, але щоб не спаритись в тому. Легка куртка обов'язково - щоб швидко сохла. Якщо в кого є лижні палки - рекомендую прихопити, польскі туристи без них навіть до вітру не ходять. І (дівчата не читайте) варто відати перевагу сімейникам перед всякими стірнгами і стирптизними труселями, щоб нічого не натерти і тіло "дихало"..

Центральні Горгани.

Алоха народ.
Ми плануєм поїхати наступного тижня в центральні Горагани. Поки двоє людей залізно їдуть, можливо ще +3.. може ще +2..
Маршрут:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - г. Медвежек - г. Поленські - р. Бистриця - г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч

По традиції маршрут сперли, цього разу звідси. (:

Словом нас знову чекає подорож!!

Похід у Карпати, "Вершини України"

[ Фото тут ]

Як писали раніше, шукали людей для походу у Карпати. Крім того, що нікого не вдалося знайти так ще одна людина відмовилася їхати(прочитавши, що потрібно із собою мати для походу тут) і нас лишилося троє. А тому вирішили їхати самі по собі, без усіляких гідів. Отож коротко про все по-порядку.

План походу узяли із того ж сайту через який мали їхати:
Дземброня – гора “Вухатий камінь” - гора Чорногора – озеро Бребенескул - озеро Несамовите - гора Говерла - гора Петрос - Ясіня(замість Козьмещик). (щиро дякуємо за маршрут :)
На карті це виглядає приблизно так.

Перші кроки давалися важко, але потім знайшли свій темп і усе пішло "як по горах"(масло ми з"їли ще на підході до гір :), або майже так. За перший день добралися до підніжжя Чорногори, вона ж Піп Іван, та підніматися вже не стали. На підході є чудова місцина для намету поруч із струмком. Одразу пожалкували, що не взяли сухого спирту для розпалу, дрова були не зовсім сухі і горіти не хотіли. Врятував нас поліетиленовий пакет(згадалося дитинство і те як ходили із запаленими пакетами і капали палаючими краплями на лопухи, досвід дитинства згодився у скрутний час :). Зварили їсти, виспалися і зранку із новими силами збігали на Чорногору. Усі речі лишили в наметі щоби було швидше. Коли повернулися із гори і склали намет буле вже перша година дня.

Далі цього дня скорили г.Дземброня, та г.Бребенескул(із тих, назви яких запам"ятали). Помилувалися озером Бребенескул. Постояли подумали чи варто ставати на ночівлю біля озера Бребенескул чи йти далі до озера Несамовите. Час був не дуже пізній отож пішли далі. По ходу мали ще вийти на гору Ребра, але сили були вже не ті і стали сперечатися чи піти підніжжям чи все-таки піднятися на гору. Двоє було за обхід гори підніжжям, а один за те щоби зійти на гору. Саме кумедне було те що за г.Ребру ми прийняли г.Говерлу і потім коли ми все-таки зрозуміли що то не Ребра, а Говерла, то довго сміялися зі слів того хто хотів на неї дертися: "ви мене біля підніжжя зачекайте, а я хутко зганяю нагору і назад і підемо далі до Говерли". Отож того дня ми таки сходили на г.Ребру(дякувати вона була не така висока) і вийшли до мальовничого озера Несамовите. Нас запевняли, що дров біля Несамовитого немає але RredCat їх усе-таки знайшов, вистачило їх і на вечерю і сніданок зварити, та ще й для наших сусідів у яких були негаразди із примусом.



Ранок. Сил немає, але є чудодійне озеро Несамовите. Вода льодяна(майже) але скупатися таки наважилися. Скажу чесно після купання у тому озері я немов знову народився, всю втому наче рукою знаяло, такий собі карпатський редбул(некарпатського я правда не куштував). Того дня на Говерлу підніматися не думали, розповіді знайомих про те що підніматися на неї довго і важко трохи лякали. Але не так сталося як гадалося. На горі Брескул, що перед Говерлою пообідали і вирішили таки піднятися на найвищу вершину України. Вкрутили банку енерджайзеру у вигляді згущеного молока і пішли підкоряти високий камінь. Всі також казали, що ні в якому разі не піднімайтесь на гору із наплечниками, може і не варто але все таки цікаво чому? Вирішили дізнатися скільки часу все-таки займає підйом на говерлу із наплечниками за спиною(підйом зі сторони г.Брескул). Під час підняття запитувалися у тих хто сходив скільки часу підніматися: "ну десь годину якщо із перепочинками без наплечника". Скажу так, слухайтесь своїх сил, а не чужих слів. Ми туди піднялися із наплечниками за спиною за 24 хвилини(останній). В середньому ще менше. Так що не треба лякати людей. Мабуть коли б ми на неї піднімалися як на Ребру то вийшло б ще швидше :). Перепочили, помилувалися краєвидами, поспілкувалися із іншими туристами та стали спускатися до підніжжя. Спуск зі сторони Петроса пологіший тому проблем не було.

Далі знову кумедна історія. Стежку було явно видно, туристи по ній ходили, але "комусь" стрельнуло у макітру, що то зовсім не наша стежка(ну у котяри якщо він когось кудись не заведе, то це невдалий день). Вибиралися ми на стежку такими хащами що (цензура)... Тарас як завжди у своєму репертуарі. Отож до Петроса через цю "заминку" ми дійти не встигли, а тому заночували між Говерлою та Петросом. Місцина для ночівля було просто супер, певно якась туристична стоянка. Вогнище до нас вже хтось палив і воно не встигло згаснути, місце для намету було вже обкопане від дощу, лишилося тільки зварити їсти і виспатися :). Тієї ночі спали ми не довго, чай "Мате" виправдовує своє ім"я. Після того як ми його напилися, то пів ночі у наметі теревенили(діє він не на всіх тому наші теревені декого дістали :), спати зовсім не хотілося, ми вже подумали може то зганяти на Петрос.

Ранок. Дивно але роси не було, намет сухий(він свою мокроту потім наверстав), ляпота. Поснідали і рушили на Петрос. Дертися на Петрос зі сторони Говерли було найтяжче із усіх(наплечники то у нас із собою, ми без наплечників не піднімаємся, майже :). Apollon(Костя) все-таки лишив наплечник знизу і видерся нагору без нього. Я і RredCat дерлися із наплечниками. На нашій мапі вихід на Петрос лише один і ми не думали що із іншої сторони є спуск. Видерлися, сидимо, добирається до нас Костя і хвалиться, що він собі без лишніх проблем легко видерся, а ви такі сякі дерлися із наплечниками. Але тут із іншої сторони з"являються люди, і виявляється спуск із іншої сторони таки є, і на багато пологіший. Спускатися було вирішено саме тудою, а наплечник його знизу, прийшов наш час сміятися :)(там вийшла ціла історія але я її пропущу).

Спустилися із Петроса і подалися до залізничної станції(дорогу нам розповіли якісь хлопаки, бо наша мапа далі Петроса нічого не показувала). По дорозі спускалися величезним схилом із травою подібною на чорниці. Коли зійшли нижче то таки виявились чорниці(я ще ніколи не бачив стільки чорниць одразу). Знизу вони вже достигли, а зверху ще ні, отака дивина. В селі купили молока, 1.5 літра випили одразу махом. Потім на вечерю придбали ще і зварили молочне, просто смакота. Вночі почалася сильна гроза, дехто навіть кричав "нас топить, усі назовні", типу там сухіше :).

Зранку відновили сили "кислячком". Складалися в дощ, йшли до станції також в дощ. Прийшли абсолютно мокрі. Перевдяглися у сухе і подалися додому. Тут і казці кінець, а хто слухав той поїде у Карпати.

Із погодою нам пощастило, на протязі усієї подорожі світило сонце, і лише в останню ніч пішов дощ, навіть дощисько, гриміло так що аж земля тряслася. Потім по дорозі додому(у потязі) люди казали, що навіть дахи у селах позривало, така була негода. Тому ми радісно пораділи, що вже від"їздимо і поспівчували тим хто лишень приїхав.

Для тих хто вагається, їхати чи ні, скажу, на протязі усієї подорожі понад стежкою є позначення для туристів, тому заблукати доволі складно, хіба у вас талант, як у нас :). Туристів також багато, дорогу спитати є у кого. Поки ми подорожували то зустріли і поляків, і білорусів, і навіть чехів. Враження переповнюють. Не вагайтесь :).