Отже, моя розповідь про то все. Дістало писати багато(як і тим хто це все читає дістає багато читати) тому коротко.
Весь запланований маршрут пройти не вдалося, чому читайте нижче. Отож встигли пройти такими вершинами/місцинами:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - с.Бистриця - г. Медвежек - повернення
Добралися до початкової точки без проблем і досить швидко. В с.Татарів прикупили печива і хліба та розпочали подорож.
День 1.
До г.Гребня(так на мапі, на сайті Гребля) була одразу під боком. Під час початку руху одразу відчутна різниця між Чорногірським хребтом та Горганами. г. Хом"як проходили три рази. Йдемо, дивимось по мапі, "так, це точно вже Хом"як", пройшли. Трохи далі, "ні це Хом"як, все сходиться". Пройшли гору, пройшли ще урвище, підійшли до підніжжя гори, як ми гадали, Синяк. І от зустрілі подорожні нас радують, що це не Синяк, а Хом"як. Ну скорили його "втретє" і надійно. Доречі підніматися на Хом"як було найгірше(імхо), через те що і підйом крутий, і дертися крізь хащі треба, а наплечник заважає тому.
В той день більше нікуди не ходили, спустилися до підніжжя і розбили намет.
День 2.
Ранок, сніданок, і в подорож до г.Синяк. По дорозі нагору обігнали ще одну делегацію туристів. Любимо із наплечниками обганяти когось хто без них :). Одразу із Синяка направилися до г.Малий Горган. Там також перекинулися словом із хлопаками, що обігнали нас(поки котяра їв чорниці). Розповіли про план нашого маршруту, і вони із нами погодилися, що від Татарова до р.Зубрівка за день ним тільки справжня "коняка" дійде. В післямові, я ще згадаю "публікаторів-провідників" цього маршруту.
І от почалося саме цікаве. На Малому Горгані звернули не в ту сторону(точніше не побачили короткої стежини). Спустилися, розвилка, тут таки повернули правильно. Вийшли на галявину, спитали гуцула куди йти далі, він вказав нам правильний шлях, поглузував "сидів і дивився куди ви звернете, сиділи ви довго(ми просто там перекусити подумали :), відвирнувся а вас вже немає, я цією стежиною(та що коротка) на спір за 3 хв. збігав(от хто дійсно може пройти цей маршрут і вкластися у відведений час)"
Придбали у них(гуцулів) молока, випили кислячку і почимчикували вказаною стежино.
Отож обхід "Бабиного Погару":
Не знаю в який час ми звернули не туди, але нам вже судилося у цій подорожі ходити не туди, і повертатися назад. Прийшли до місця де стежка невнятно розходилася надвоє. Пішли вниз, добре поблукали і вирішили повернутися на початкову позицію. Піщли вже іншою. Знову дійшли до місця де стежина невнятно розходиться(точніше взагалі пропадає). І почався мега спуск градусів на 80(90 це вільне падіння), не дуже чемними хащами. Потім почався досить густенький сосняк, із наплечником не усюди протиснешся. Головне що сонце вже майже зайшло, і вимальовувалася картина ночівлі посеред лісу. На щастя ми таки вийшли на шлях. Вже було зовсім темно. Знайшли доволі гарну місцину для стоянки і спати, доречі поряд річка.
День 3
Вранці сповнені радості визначили приблизне місце положення і пішли швидким кроком далі. Шлях йшов вздовж річки, і по нашим підрахункам яка б то річка не була нам потрібно йти за течією. Повторю, що ми мали вийти в долину річки Зубрівка(Довбушанка по їхньому), і це був лише перший запланований маршрутом день :). По дорозі зустріли двох гуцулів, що шукали коней, спитали їх як вийти до Зубрівки, вони сказали так і йти, як ідемо. Трохи далі спитали ще у одного гуцула, і він нас сильно "радує", ми вже пів дня йдемо долиною тієї самої річки Довбушанка(ми звичийно не повірили). Чухаючи потилиці думаємо куди ж ми все-таки вийшли. Котяра пійшов питати ще одних пастухів, приходить і впевнено каже де ми знаходимося і куди нам треба йти(гордо тицяючи у мапу), далі йде діалог:
- тут то тут, але щось у твоїх планах річка не в ту сторону біжить :)
- Мля!!!
І от ми нарешті доперли куди ми потрапили. В нашу макітру навіть не промайнула думка, що тими хащами ми добралися аж сюди. Йти потрібно було проти течії річки і виходили ми в потрібну точку із протилежної сторони, ніж мали б із нашого початкового маршруту. І от решту половину дня ми поверталися до нашой початкової точки(ночівлі), і корисно пройшли після неї десь пів кілометра. Далі розпочався дощ, і підніматися на г.Довбушанку не стали, та й вечоріло вже. Так довго я мабуть за все життя не спав.
День 4
Далі вже все йшло по плану. Зійшли на г.Довбушанку, далі г.Ведмежик. Спуском знову скінчилася стежина, і знову йшли "просто так". Зійшли в долину і там зночували. Знову біля річки.
День 5
До обіду дійшли до с.Бистриця, що розташувалося вздовж р.Бистриця. Довго мізкували куди ми ще встигнемо сходити, нікуди не виходило піти так щоби вчасно повернутися додому. Тому ми ще піднялися на г.Максимец. Поки піднімалися натрапили на добру галявину ожини. Я таки добре наївся її. Тут таки зустріли змію, RredCat у шортах на неї наступив вважаючи за іржавий провід, а той провід як зашшипить. Пощастило, не вкусила. Спустилися під вечір, і навіть встигли на останню маршрутку на с.Надвірне. Звідтам на Львів і дехто на Рівне.
До відома
Наш шлях проходив через Заповідник Горгани.
"У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичайними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка зустрічаються вовки."
Післямова
Чорногори гарні гори, і по складності подорожі ними, підходять навіть для пенсіонерів. Від Горганів лишилися інші враження. Йти тут досить складніше, але вони того варті. Це "зовсім інші Карпати".
Тепер щодо маршруту і тих хто на тому заробляє. Хотів би запитати у тих хто складав той маршрут, що таке "траверс"? Бо то певно переліт гелікоптером, інакше як то все пройти за назначений термін я не докладу думки. Розмірковуючи, хто може платити за такі подорожі та супровід гіда: ті хто горами ще ніколи не ходив, і боїться почати сам "одразу". Їх фізична підготовка(в загальному) не є такою щоби горами "бігати", а інакше то все в термін не пройти. Якщо його і може хто пройти, то він вже "пошарпаний горами" турист, знає що до чого, і платити за подорожі не збирається. Отож невідомо на кого розраховують ті "туроператори". Люди розраховують на ту подорож, а реально пройти її не зможуть. Потім до мене дійшло. Платити там потрібно за сутки. Отож поводять відведений термін, а далі зсилаються на те що "помало йшли тому не встигли, можемо йти і далі якщо ви не проти проплатити". Але люди ще й на час розраховують, тому йти далі можуть не всі. Непоганий бізнес.
Попередню нашу подорож, що брали із іншого сайту, реально пройти навіть пенсіонеру, гроші там беруть за всю подорож, а не за сутки. Тому перед тим як кудись вирушати у такий спосіб взнавайте усі деталі.
Наступної подорожі думаємо таки добити увесь запланований маршрут.
ЗІЖ коротко знову не вийшло :)
