Одразу лінки на фото:
Фото Макс
Фото Саша (в процесі)
Фото Сергій
Мною відсканована мапа (в процесі)
Наш маршрут (в процесі)
Старт був у Чернівцях, кожен добирався як хотів, я з Рівного їхав через Тернопіль, заодно і відвідав це файне місто.
В Чернівцях нас чекав бус який довіз нас до Сучави. На кордоні проблем не виникло. В Сучаві заїхали на обмінник(долар в леї, курс 3.30), а далі вже на вокзал на потяг до Сінаї(з пересадкою). Коли приїхали то квитків вже не продавали і нас відправили одразу на перон. Сідали в потяг можна сказати "на ходу", але приємно, що квитки можна взяти одразу в вагоні, а не як у нас, все через "лапу".
Що таке плацкарт в європі видно не знають, 6 годин сидіння до наступної пересадки особисто мені були мукою, добре що хоч кондиціонери працюють. Збоку 2 румуни на підпитку всю дорогу тарабанили про політику, америку, тероризм, медицину, ..., виспатись не вийшло.
В Сінаю прибули вже ввечері, часу вистачило лише щоб дістатись до кемпінгу, якого як виявилось вже немає :), тому зупинились просто на місці його розташування в минулому.
Зранку сніданок і на черзі 2 замки. Мені вся ця архітектура не дуже цікава, я чекав гір. В Сінаї я собі придбав мапу нашого походу, тому мені було чим себе зайняти, вивчаючи наш маршрут і його околиці на мапі.
Не знаю з чого в них роблять папір, але мапа почала розлазитись вже в перший день, при чому вона була бережно запакована в файлик. Треба одразу "закатувати в скотч" :).
Інші учасники тим часом фоткали всю цю "красу" :)
Далі почався власне масив Бучеджь, на який в нас було відведено 3 дні.
Маркування маршрутів в них на висоті, воно почалося ще в місті, мітки стоять часто, пропустити чи звернути не туди досить важко. Саме маркування відрязняється як по кольору(червоні, сині, ...) так і по фігурі (лінія, трикутник, круг). Є зимові і літні маркування. Якщо дерев немає, то по маршруту стоять досить високі стовпці із залізною пластиною-міткою нагорі.
Самі гори мені дуже сподобались, стрімкі, скелясті, масштабні, і не скажеш, що це Карпати.
В складних ділянках натягнуті троси.
Власне через це ми в одній точці розбились на 2 групи, одна група пішла на спуск по тросам, інша на спуск де вони відсутні, а зустрілись пізніше біля будиночку рятівників. Як виявилось потім, не факт, що спуск з тросами був складніший, потрібно пройти обидва щоб дати об'єктивну оцінку, от і є причина щоб приїхати сюди ще раз :)
Яскраві колиби для ночівлі
Потрібно сказати, що з водою і дровами там досить скрутно, води можна було набрати лише в Сінаї, далі по маршруту вода була лише в готелях/притулках. Всі струмки пересохші. На 2-ий день воду на вечерю і сніданок ми тарабанили від будиночка рятівників, та й то вона була технічна, так пити не можна, потрібно кип'ятити. Вода з'явилася вже знизу, в річках.
На стоянку в останній день гір якраз і стали біля будинку рятівників. Умови просто на висоті, альтанка, плита на дровах, річка під боком(нарешті можна скупатись), купа дров.
Далі почалась частина маршруту цивілізацією, замки, міста і т.д. Мені спускатись не хотілось, я б ще походив горами і пропустив всю цю архітектурну нудьгу. Хоча інколи архітектура таки вражала :)
В Ришнові в ресторанчику власник закладу на халяву налив нам місцеву палінку(сливова горілка), було видно, що домашня, оскільки наливав із пластикового 5-ти літрового бутля, питущим рекомендую спробувати.
Ще дуже смачні коврижки, я по дорозі їх весь час топтав, їх тут продають найрізноманітніші, і всі свіженькі і смачненькі.
Загалом переїзди між містами втомлюють, особливо коли місць для сидіння немає :(
Тому в майбутньому я б відвідав лише гори.
Фото Макс
Фото Саша (в процесі)
Фото Сергій
Мною відсканована мапа (в процесі)
Наш маршрут (в процесі)
Старт був у Чернівцях, кожен добирався як хотів, я з Рівного їхав через Тернопіль, заодно і відвідав це файне місто.
 |
| Озеро в Тернополі |
В Чернівцях нас чекав бус який довіз нас до Сучави. На кордоні проблем не виникло. В Сучаві заїхали на обмінник(долар в леї, курс 3.30), а далі вже на вокзал на потяг до Сінаї(з пересадкою). Коли приїхали то квитків вже не продавали і нас відправили одразу на перон. Сідали в потяг можна сказати "на ходу", але приємно, що квитки можна взяти одразу в вагоні, а не як у нас, все через "лапу".
Що таке плацкарт в європі видно не знають, 6 годин сидіння до наступної пересадки особисто мені були мукою, добре що хоч кондиціонери працюють. Збоку 2 румуни на підпитку всю дорогу тарабанили про політику, америку, тероризм, медицину, ..., виспатись не вийшло.
В Сінаю прибули вже ввечері, часу вистачило лише щоб дістатись до кемпінгу, якого як виявилось вже немає :), тому зупинились просто на місці його розташування в минулому.
Зранку сніданок і на черзі 2 замки. Мені вся ця архітектура не дуже цікава, я чекав гір. В Сінаї я собі придбав мапу нашого походу, тому мені було чим себе зайняти, вивчаючи наш маршрут і його околиці на мапі.
Не знаю з чого в них роблять папір, але мапа почала розлазитись вже в перший день, при чому вона була бережно запакована в файлик. Треба одразу "закатувати в скотч" :).
Інші учасники тим часом фоткали всю цю "красу" :)
Далі почався власне масив Бучеджь, на який в нас було відведено 3 дні.
Маркування маршрутів в них на висоті, воно почалося ще в місті, мітки стоять часто, пропустити чи звернути не туди досить важко. Саме маркування відрязняється як по кольору(червоні, сині, ...) так і по фігурі (лінія, трикутник, круг). Є зимові і літні маркування. Якщо дерев немає, то по маршруту стоять досить високі стовпці із залізною пластиною-міткою нагорі.
Самі гори мені дуже сподобались, стрімкі, скелясті, масштабні, і не скажеш, що це Карпати.
В складних ділянках натягнуті троси.
Власне через це ми в одній точці розбились на 2 групи, одна група пішла на спуск по тросам, інша на спуск де вони відсутні, а зустрілись пізніше біля будиночку рятівників. Як виявилось потім, не факт, що спуск з тросами був складніший, потрібно пройти обидва щоб дати об'єктивну оцінку, от і є причина щоб приїхати сюди ще раз :)
Яскраві колиби для ночівлі
Потрібно сказати, що з водою і дровами там досить скрутно, води можна було набрати лише в Сінаї, далі по маршруту вода була лише в готелях/притулках. Всі струмки пересохші. На 2-ий день воду на вечерю і сніданок ми тарабанили від будиночка рятівників, та й то вона була технічна, так пити не можна, потрібно кип'ятити. Вода з'явилася вже знизу, в річках.
На стоянку в останній день гір якраз і стали біля будинку рятівників. Умови просто на висоті, альтанка, плита на дровах, річка під боком(нарешті можна скупатись), купа дров.
Далі почалась частина маршруту цивілізацією, замки, міста і т.д. Мені спускатись не хотілось, я б ще походив горами і пропустив всю цю архітектурну нудьгу. Хоча інколи архітектура таки вражала :)
В Ришнові в ресторанчику власник закладу на халяву налив нам місцеву палінку(сливова горілка), було видно, що домашня, оскільки наливав із пластикового 5-ти літрового бутля, питущим рекомендую спробувати.
 |
| Palinka |
Ще дуже смачні коврижки, я по дорозі їх весь час топтав, їх тут продають найрізноманітніші, і всі свіженькі і смачненькі.
Загалом переїзди між містами втомлюють, особливо коли місць для сидіння немає :(
Тому в майбутньому я б відвідав лише гори.
Немає коментарів:
Дописати коментар