суботу, 14 лютого 2015 р.

Похід по Сванетії, Грузія, 14-27 липня 2014

усі фото тут

Почалося все не дуже, приїхали в Київ, дочекалися рейсу, завантажились в літак, нам провели інструкції по техніці безпеки і через 15 хв сказали, що по технічним причинам рейс відкладається на 1 годину(якісь технічні несправності в літаку). На щастя відміни рейсу не відбулося, через годину нас пересадили в літак іншого рейсу і ми вилетіли.


Похід був комерційний з ExtremeGuide і по прильоту нас вже чекав наш гід Юра з автівкою на Местію, яка є столицею Сванетії. Туди ми дістались десь вночі, і одразу вляглися спати.

Наступного дня просто гуляли по Местії.



Сама Местія досить невеличка, і часу треба небагато, щоб обійти все місто. Прямо в центрі міста біжить газована мінеральна вода.

Мінеральна газована вода в центрі Местії, в панамці наш гід Юра


Також Юра зробив закупки продуктів на першу частину походу(друга частина, це сходження на г.Лайла, але про це пізніше), а я сходив по бензин до пальника :).

Наступного дня зберегли собі майже день ходу, оскільки там де ми мали йти пішки вже зробили дорогу, тому майже всю цю частину проїхали машиною. Далі до "дикої природи" лишилось пройти небагато :)

Попереду майорить красень Тетнульд

В цей же день ми підійшли до льодовика Адіші, подивитись на нього ближче ходили вже наступного дня.


А лід як час, тане під променями сонця і назад вже не повернеться.

Люблю ось такі контрасти квітів і льоду

Ахілесова п'ята цього льодовика
Із цікавого далі була переправа через річку, яку більшість туристів переходять на конях, нам це довелося зробити на своїх двох під мудрим керівництвом Юри :). Вода логічно льодяна, потік досить сильний, рівень води десь по пояс, одного точно змиє тому ми йшли 2-ма групками. Перша група(куди увійшли всі "тяжі") пройшла не скажу, що просто але доволі швидко. В нашій групі лишився Сіма, на якого прийшовся весь удар потоку води і легкі як на цей потік води я і Оля, котрі мали б притискати Сіму до землі але самі ледь трималися на ногах :), тому нам перехід дався тяжко. Особисто я думав, що там нас і змиє, ми ледь дошкребли до берегу.

Там же Роман випадково втопив Катрусині мешти(кросівки) перекидаючи їх Олі, аби вона не мочила свої боти.

Роман "топить" кросівки :)
За річкою перевал, а за перевалом надзвичайні краєвиди на засніжені вершини Кавказьких гір.



По маршруту далі знайшли парасолю якогось горе туриста :). Забрав собі як сувенір, тепер йдучи під дощем можна казати: "А знаєш звідкіля ця парасолька?" ЇЇ ж брав на Лайлу, але дурна голова забула її дістати із наплечника для фото.

Знайдена парасолька
Також хочеться відмітити "рододендронолазіння", стежка, як завжди буває, кудись поділась, іншого виходу не було як піти навпростець.

Навпростець рододендронами
Нижче до них додалися ще хащі лісу. Йти можливо було лише задом, тримаючись за рододендрони.

Ділянка де можна стояти і не триматись за рододендрон :)

Після завершення першої частини походу дорвалися до місцевої кухні

Хачапурі по Аджарськи
Манти
Чача :)
Друга частина, Лайла, наш маленький рекорд висоти, 4000 кроків до вершини і нереальні краєвиди :)

Молочні поля по дорозі на гору
Маштаб краще сприймається у порівнянні
На вершині г.Лайла, на фоні Ельбрус і красуня Ушба
Заради ось таких краєвидів сюди і йдуть





усі фото тут


4 коментарі:

Віктор сказав...

Файний допис і фотографії просто неймовірної краси!

Unknown сказав...

Красота-то какая, ЛЕПОТА! Здорово!
PS Теперь о "подвиге" Романа узнает весь мир :)Звезда инета! :))

matera.ttp сказав...

насправді це не той похід з Романом :)

Unknown сказав...

мне кажется, что это не уменьшает его звездность ;)