Плануємо новий похід у Горгани

Отож, плануємо новий похід у Карпати. У планах добити похід, який не завершили минулого разу, тобто знову у Горгани :).

Кліп для заманювання:

Орієнтовна дата з 6 по 20 липня 2009. Орієнтовний маршрут:

г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч - "якщо дісталися геть сюди, то додому :)"

Приблизна мапа від с.Максимець до с.Осмолода(далі буде)

Всіх бажаючих запрошуємо приєднатися, тільки застереження, жпс не використовуємо, виходимо на всі підряд "горбаки" котрі є під боком, використовуємо лише мапи і відчуття коротшої дороги яке ще нас ніколи не виводило куди потрібно. Із недоліків цього правила, можливо проходити із нами 3 дні незапланованим маршрутом та хащами де ледве пролізеш. В результаті вийти не там де мали і проходити ще декілька днів доки зрозуміємо де ми є :). Плюси: маса фану і незабутні враження, що залишаться із вами(якщо ми виберемося) на все життя. Насправді не все так страшно і навіть дуже весело.

Ще одне уточнення:

"найтяжчі наркотичні засоби, що будуть вживатись у поході - чай мате від ттп.. отож з любителями дійти до першого тіньочка і там нализатись до андроїдного стану (коли зелені роботики бігають) - нам не подорозі!"

Наразі нас назбиралося вже аж n(кількість змінна) тіл :), і будемо раді додатковим, котрі хочуть походити Карпатами і не хочуть викидати гривні на гадів гідів :).
На кінець, якщо наважилися, то відпустку краще взяти на тиждень довшу, а то хто зна коли повернемось :D

Поки, що приєдналися наступні:

Apollon, RredCat, 0m3r, ttp, 4umak, 7k7k, ekevart, SaHay, XelNaga, Малинка, Мелкий, Оля

PS: Так от, не забувєм брати щось на голову (блейзер як мінімум), так як згоріти можна не гірше чим на морі + хустку на шию. Має бути щось легке із довгим рукавом, бо руки згорять до костомах, але щоб не спаритись в тому. Легка куртка обов'язково - щоб швидко сохла. Якщо в кого є лижні палки - рекомендую прихопити, польскі туристи без них навіть до вітру не ходять. І (дівчата не читайте) варто відати перевагу сімейникам перед всякими стірнгами і стирптизними труселями, щоб нічого не натерти і тіло "дихало"..

Подорож Горганами.

Ну що ж друзі, я виклав фото, які можна переглянути за цим посиланням. Враження неперевершені, слова бідні.. а Чорногора для пенсіонерів!!

Перша подорож Горганами

Отже, моя розповідь про то все. Дістало писати багато(як і тим хто це все читає дістає багато читати) тому коротко.

Весь запланований маршрут пройти не вдалося, чому читайте нижче. Отож встигли пройти такими вершинами/місцинами:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - с.Бистриця - г. Медвежек - повернення

Добралися до початкової точки без проблем і досить швидко. В с.Татарів прикупили печива і хліба та розпочали подорож.

День 1.
До г.Гребня(так на мапі, на сайті Гребля) була одразу під боком. Під час початку руху одразу відчутна різниця між Чорногірським хребтом та Горганами. г. Хом"як проходили три рази. Йдемо, дивимось по мапі, "так, це точно вже Хом"як", пройшли. Трохи далі, "ні це Хом"як, все сходиться". Пройшли гору, пройшли ще урвище, підійшли до підніжжя гори, як ми гадали, Синяк. І от зустрілі подорожні нас радують, що це не Синяк, а Хом"як. Ну скорили його "втретє" і надійно. Доречі підніматися на Хом"як було найгірше(імхо), через те що і підйом крутий, і дертися крізь хащі треба, а наплечник заважає тому.
В той день більше нікуди не ходили, спустилися до підніжжя і розбили намет.

День 2.
Ранок, сніданок, і в подорож до г.Синяк. По дорозі нагору обігнали ще одну делегацію туристів. Любимо із наплечниками обганяти когось хто без них :). Одразу із Синяка направилися до г.Малий Горган. Там також перекинулися словом із хлопаками, що обігнали нас(поки котяра їв чорниці). Розповіли про план нашого маршруту, і вони із нами погодилися, що від Татарова до р.Зубрівка за день ним тільки справжня "коняка" дійде. В післямові, я ще згадаю "публікаторів-провідників" цього маршруту.

І от почалося саме цікаве. На Малому Горгані звернули не в ту сторону(точніше не побачили короткої стежини). Спустилися, розвилка, тут таки повернули правильно. Вийшли на галявину, спитали гуцула куди йти далі, він вказав нам правильний шлях, поглузував "сидів і дивився куди ви звернете, сиділи ви довго(ми просто там перекусити подумали :), відвирнувся а вас вже немає, я цією стежиною(та що коротка) на спір за 3 хв. збігав(от хто дійсно може пройти цей маршрут і вкластися у відведений час)"
Придбали у них(гуцулів) молока, випили кислячку і почимчикували вказаною стежино.

Отож обхід "Бабиного Погару":
Не знаю в який час ми звернули не туди, але нам вже судилося у цій подорожі ходити не туди, і повертатися назад. Прийшли до місця де стежка невнятно розходилася надвоє. Пішли вниз, добре поблукали і вирішили повернутися на початкову позицію. Піщли вже іншою. Знову дійшли до місця де стежина невнятно розходиться(точніше взагалі пропадає). І почався мега спуск градусів на 80(90 це вільне падіння), не дуже чемними хащами. Потім почався досить густенький сосняк, із наплечником не усюди протиснешся. Головне що сонце вже майже зайшло, і вимальовувалася картина ночівлі посеред лісу. На щастя ми таки вийшли на шлях. Вже було зовсім темно. Знайшли доволі гарну місцину для стоянки і спати, доречі поряд річка.

День 3
Вранці сповнені радості визначили приблизне місце положення і пішли швидким кроком далі. Шлях йшов вздовж річки, і по нашим підрахункам яка б то річка не була нам потрібно йти за течією. Повторю, що ми мали вийти в долину річки Зубрівка(Довбушанка по їхньому), і це був лише перший запланований маршрутом день :). По дорозі зустріли двох гуцулів, що шукали коней, спитали їх як вийти до Зубрівки, вони сказали так і йти, як ідемо. Трохи далі спитали ще у одного гуцула, і він нас сильно "радує", ми вже пів дня йдемо долиною тієї самої річки Довбушанка(ми звичийно не повірили). Чухаючи потилиці думаємо куди ж ми все-таки вийшли. Котяра пійшов питати ще одних пастухів, приходить і впевнено каже де ми знаходимося і куди нам треба йти(гордо тицяючи у мапу), далі йде діалог:
- тут то тут, але щось у твоїх планах річка не в ту сторону біжить :)
- Мля!!!
І от ми нарешті доперли куди ми потрапили. В нашу макітру навіть не промайнула думка, що тими хащами ми добралися аж сюди. Йти потрібно було проти течії річки і виходили ми в потрібну точку із протилежної сторони, ніж мали б із нашого початкового маршруту. І от решту половину дня ми поверталися до нашой початкової точки(ночівлі), і корисно пройшли після неї десь пів кілометра. Далі розпочався дощ, і підніматися на г.Довбушанку не стали, та й вечоріло вже. Так довго я мабуть за все життя не спав.

День 4
Далі вже все йшло по плану. Зійшли на г.Довбушанку, далі г.Ведмежик. Спуском знову скінчилася стежина, і знову йшли "просто так". Зійшли в долину і там зночували. Знову біля річки.

День 5
До обіду дійшли до с.Бистриця, що розташувалося вздовж р.Бистриця. Довго мізкували куди ми ще встигнемо сходити, нікуди не виходило піти так щоби вчасно повернутися додому. Тому ми ще піднялися на г.Максимец. Поки піднімалися натрапили на добру галявину ожини. Я таки добре наївся її. Тут таки зустріли змію, RredCat у шортах на неї наступив вважаючи за іржавий провід, а той провід як зашшипить. Пощастило, не вкусила. Спустилися під вечір, і навіть встигли на останню маршрутку на с.Надвірне. Звідтам на Львів і дехто на Рівне.

До відома
Наш шлях проходив через Заповідник Горгани.
"У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичайними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка зустрічаються вовки."

Післямова
Чорногори гарні гори, і по складності подорожі ними, підходять навіть для пенсіонерів. Від Горганів лишилися інші враження. Йти тут досить складніше, але вони того варті. Це "зовсім інші Карпати".

Тепер щодо маршруту і тих хто на тому заробляє. Хотів би запитати у тих хто складав той маршрут, що таке "траверс"? Бо то певно переліт гелікоптером, інакше як то все пройти за назначений термін я не докладу думки. Розмірковуючи, хто може платити за такі подорожі та супровід гіда: ті хто горами ще ніколи не ходив, і боїться почати сам "одразу". Їх фізична підготовка(в загальному) не є такою щоби горами "бігати", а інакше то все в термін не пройти. Якщо його і може хто пройти, то він вже "пошарпаний горами" турист, знає що до чого, і платити за подорожі не збирається. Отож невідомо на кого розраховують ті "туроператори". Люди розраховують на ту подорож, а реально пройти її не зможуть. Потім до мене дійшло. Платити там потрібно за сутки. Отож поводять відведений термін, а далі зсилаються на те що "помало йшли тому не встигли, можемо йти і далі якщо ви не проти проплатити". Але люди ще й на час розраховують, тому йти далі можуть не всі. Непоганий бізнес.
Попередню нашу подорож, що брали із іншого сайту, реально пройти навіть пенсіонеру, гроші там беруть за всю подорож, а не за сутки. Тому перед тим як кудись вирушати у такий спосіб взнавайте усі деталі.

Наступної подорожі думаємо таки добити увесь запланований маршрут.
ЗІЖ коротко знову не вийшло :)

Центральні Горгани.

Алоха народ.
Ми плануєм поїхати наступного тижня в центральні Горагани. Поки двоє людей залізно їдуть, можливо ще +3.. може ще +2..
Маршрут:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - г. Медвежек - г. Поленські - р. Бистриця - г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч

По традиції маршрут сперли, цього разу звідси. (:

Словом нас знову чекає подорож!!

Вершини Карпат. Чорногірський хребет.

От і дошли ручки до фоток з відпустки.
Насолоджуйтесь, фото тут.

Бандерштат.

Матери у Бандерштат їздили (без мене), от тіки гади лінуються звіт написати...

Славське рок фест 2008

Фото тут

І так, розповідь про Славське(і досі цікаво, воно Славське чи Славсько, бо на вокзалі пише Славсько), точніше про нашу подорож по тій місцині.

Із Рівного до місця добиралися потягом Харків-Ужгород(кому цікаво ціна квитка 42 грн). Відправлення із Здолбунова у 02:40 ранку. У Здолбунів прибули десь о 21.30 і від нічого робити байдикували аж до прибуття потягу. Байдикування означає перекладання речей у наплечнику із місця на місце з метою вкласти їх якнайкраще(другорядна мета) та вбити час(головна мета), дуже рекомендую. Сіли у потяг, переспали, прибули.

Потяг запізнився тому коли прибули то була вже десь 9-та година. На місці одразу базарчик, якщо щось забули прикупити то то є спасіння, ми тама придбали набір спецій для глінта. Я був вперше тому походив попитав куди йти та й вирушили.

Із погодою ви думаю знаєте, дощ-дощ-дощ. Отож прибули, старе місце під наметове містечко затопило і організатори виділили інше(потім його також затопило, бо наметів я там не бачив коли ми звідтам вирушали). Отож походили, знайши гарне місце під намета(в нашому баченні гарного місця) і вперед до справи. Зранку прибули не усі, котяра із своїми матерами прибув лише о 17:00, отож поки їх не було, то ми: розклалися, перекусили(ніщо не замінить сала із часничком), погуляли, огледілися, поспали, пораділи, покричали із усіма коли на декілька секунд з"являлося Сонечко(як воно виходило, то були справжні овації на його честь). Увесь час із малими перервами йшов дощ. Ну про погоду знали, отож прихопили плащі, а хто не прикупив то прикупив їх на місцевому ринку. На рахунок плащів, ми ще їх купували по 6 грн, потім чув вони були вже по 18 грн :), спекуляція. Я вам скажу що так можна можна непогано заробити, дивишся найближчі фести, прогноз погоди, і по ходу або з капелюхами туди(якщо сонячно), або із плащами і чоботями(якщо дощ).

Прибув RredCat, глянув оком професіонала(ви знаєте Сусаніна, він носить своє ім"я не по праву), і сказав - "Тут нам не плавати, хвилі малі". Із нашого теперішнього місця було видно горбак на якому вже примостилося декілька наметів, було вирішено податися до них.

Спочатку пішли у розвідку, типу щоби на місці усе вияснити. Дерлися шляхами битими, грязюками в"язкими, аж тут поворот наліво, ну прямо до тих наметів(їх правда не було видно). Ну але я посаду "провідника" у того хто займає її по праву переймати не буду. Тому подерлися вище, пройшли лишніх сотень метрів цілющими ваннами і все-таки спустилися назад із думкою, що ми йшли найкоротшим шляхом(як завжди). Зорієнтувалися, лишили на ніби гарних місцях плащі, щоби не зайняли місця якісь матери, і пішли по речі.

Забрали речі, прибули на облюбоване місце, вже розклали намети і тут виходить "дуже вихована" тітонька із будинку нижче і "дуже чемно" попросила нас забратися звідси геть(ото перебралися), це типу її шмат землі і ми його геть затопчемо. А там як: іде схил, по схилу йде дорога і от то типу її шмат шляху. Була думка домовитися, але так як вона попросла нас "чемно" то бажання платити їй мані у нас відпало. Ну перебралися далі по шляху, де її "влада" вже не діє. Пізніше підійшов її чоловік, обматюкав її і вирішив домовитися із нами. Але він забагато хотів, а хто багато хоче той мало отримає, а точніше взагалі нічого. Отож перенесли намети(дякувати що не радянські, і перенести можна без проблем). Місця ніби зовсім мало, намет немає де ставити, вже й інші збоку стоять, ну все ж якось примостилися. І що б ви думали. "Мало місця? Та ви тут жируєте." Біля нас ще так мостилися люди, що аж дивно було як там можна намет поставити. На ділянці тієї тітоньки було ціле наметове містечко, і дуже сумніваюсь, що вони із них узяли хоч копійку, хіба навпаки.

Отож ляпота, сцена перед нами, музики чути. Я до сцени не ходив тому, що там коїлося можна побачити тут, або запитати про деталі у rredcat-a бо він там трохи борсався у перший день.

Наступного ранку, хоч і негода але все-таки цікаво було сходити на Тростян(гора). Отож розвели багаття(ледь-ледь), зварили каші, попоїли і в путь скоряти іще одну вершину. За багаття доречі нам були дуже вдячні всі наші сусіди(цього разу сухого спирту ми все ж узяли, досвід із карпат). Дорога на вершину була ще більш-менш. Схили просто всипані чорницями, отож ми трохи ними поласували. Десь насередині нас накрила гроза(я то думаю чого звідтам усі спускалися і ніхто не піднімався, місцеві негоду відчувають мабуть). Доки добралися до вершини то за туманом вже майже нічого не було видно. На вершині крім нас признаки життя ще показував величезний собацюра, при чому за туманом не було видно чи він прив"язаний чи ні, отож зробили кислі обличчя і з думкою що він при"вязаний пройшли повз нього. Але сходили ми туди не дарма, біля однієї із хатинок "позичили" оберемок сухих дрів, бо наші місцеві, що біля наметів геть мокрі.

Посиділи біля хатин, потеревенили, поки йти то вже й розвиднілося, отож краєвидом із Тростяна ми все ж насолодилися, та й доки піднімаєшся на гору то краєвиди огого, дивився б і дивився. Назад спускалися стежкою яку по дорозі нагору не знайшли.



Так, гроза добре налила доки ми були нагорі, тому назад тим самим шляхом повернутися не вдалося, і ми йшли рейками. Одного із наших згубили, чи він сам десі дременув, мабуть дався в знаки його псевдоплащ-накидка, тільки голову і прикривала і він увесь промок. Потім стало зрозуміло чому він так дременув, він же узяв 2л вина, то поки ми дійшли то 1-шу літру він вже кінчав. Ну добре хоч літру лишив нам. Дощ розійшовся зовсім, думки піти до сцени навіть не виникало, хоча так прогулятися ми все ж ходили. Із літри вина, що лишилася зварили глінт(ось де він пригодився по справжньому, той сухий спирт). Дві таблетки сухого спирту і глінт готовий. Зігрілися, тепле вино і без спецій добре, але коли воно ще й зі спеціями, ммм, ляпота. Дехто залігся спати, а дехто подався ще по вино на глінт(і я в тому числі). Народу у другу ніч біля сцени було мабуть найбільше, враховуючи скільки грязних опецьків ходило зранку до струмка відпирати своє добро(себто одяг). Ну прогулятися вночі було і цікаво і корисно. Отож взяли ще вина, трохи міцнішого, та й приготували ще літру глінта. Спати було просто чудово. Ви ж знаєте що у дощ добре спиться, але коли той дощ іде усі три дні підряд, то просто як колискова, та ще й після тепленького винця.

Зранку все те ж. Пригодилися дрівця, що прихопили на Тростяні проте згоріли вони досить швидко, а якщо врахувати що весь час ми стояли над багаттям із плащами, щоби дощ не замочив, то вогню майже і не було, ну хоч жар лишився і із горем пополам багаття таки розвели і каші з чаєм зварили. Пізніше біля багаття знову грілося багато вдячних обличь(ну дехто не грівся а прямо біля нашого чаю сушив намоклі коноплі). На потяг на 12:00 якраз устигли.

Вже перед вокзалом прикупили сувенірчиків, змійки, чашки, липучки на холодильник(із написом славське рок). Настрій тільки позитивний.

Сайт фесту
Фотки багнюки
Обговорення, враження, зауваження
Можна і прямо тут обмінятися враженнями :)

ЗІЖ Реєстрація коштувала 25 грн на три дні, і 10 грн на день. При реєстрації видавали диск(маю диск і маю ріпи із нього, кому цікаво, звертайтесь).

На диску наступне:
01. Віктор Морозов - Oh, my dear Ukraine
02. Farben Lehre - Miasto konca wieku
03. The Ukrainians - Хай живе
04. Мертвий півень - Старенький харлей
05. Mamasweed - Make me feel alive
06. 100 C - Sun against panic
07. Giri - Shadow of a doubt
08. Файно - Сонце в калюжах
09. La Skarnemurta - Adresso non so
10. Green Silence - Rio-de-Janeiro
11. Koniec Swiata - Kabaret przy glownej ulicy
12. Гурт Каті Гапочки - Крила
13. Direc-T - Yaretik
14. Пропала грамота - Місяць
15. PoliКарп - Ой заграли скріпки і цимбали
16. Очеретяний Кіт - 10 років
17. Chiliбомберс - Чики-пики
18. Animals'Session - Girl named Sun
19. Outstars - Friend
20. Чече - Журба