Прогулянка до Шипоту.. або Training days

На минулі вихідні (27-28 червня 2009) прогулялись з Марічкою до водоспаду Шипіт.. на два дні. Розповім коротко як то було. Мапу частково злямзив звідси. Фото звіт - тут.

А давай підемо короткою цікавою дорогою.. ;)
Зі Львова електричкою до Воловця - 3 чи 3,5 години, в основному мальовничими краєвидами. Далі запитали у місцевих шлях до закинутої сироварні - початок туристичних маршрутів.. до неї веде доволі не крута, приємна і чесно кажучи нуднувата дорога.. яка обходить гору з хрестом, що височіє над Воловцем і цікавий хребет.. за давнім правилом нічого не обходити - спускаємось з одного рукава нецікавого хребта попід городи донизу і починаємо підніматись по схилу гори Ціцька. Підйом видався доволі цікавим.. спочатку я трішки не туди завів і довелось пензлювати неходженим молодняком (паскудні кущі по пояс, кропива і дика малина).. цей відрізок компенсувала багата фауна - з під ніг вискакували ящірки, а одного разу навіть заєць... але другий раз я краще обійду, ґґ. Так як це початок маршруту - то всі там ходять як хочуть і чіткої дороги на гору немає тре старанно шукати. Всі дороги ведуть на хребет - доведено, якщо просто лізти лісом вгору то скоро (або як вийде) дійдеш до стежки на хребті (поки дійшли почув про себе багато цікавого :) ). Ціцька зустріла новим видами фауни, табуном польських туристів (якщо йде зграя народу і всі з палками - 100%, що то пшеки) і недружніми осами, які чомусь сіли на ногу і почали її кусати (може на гніздо наступив?).. Довелось погратись в доктора Хауса (поставити діагноз і призначити лікування) і в гарненьку медсестру - лікування допомогло, укуси одразу перестали турбувати - тільки слід залишився. Кому треба буде - метод лікування: закусити рану, щоб отрута надалі не розповсюджувалась, а далі як в анекдоті.. думаю при укусі змії, має також допомогти.. от в Горганах і перевіримо.. Не все на горі з такою приємною назвою виявилось таким поганим, пригоду з осами вдало компенсували кущі чорниці - ще не сезон, але наїстись можна :).

Нам не страшні зливи й спека..
Далі підйом на Темнатик (гору з хрестом). При підйомі зустрів новий вид перешкод - кущі крізь які йдеш як між стінами - таких купа є навіть під Рівним, наприклад у Колоденьському ліску - але там крізь них ніхто не ходить... Вийшли - краєвиди просто чудові. Особливо не сподобалась та частина неба з якої сунула здоровенна чорна хмарина, а під неї все в тумані.. там нас накрив перший дощ... на щастя за пів години він скінчився - обід і далі в дорогу. До метеостанції веде череда безіменних вершин, між останньою вершиною і г.Плай (де стоїть метеостанція) доволі широке плато, красу доповнювали хмаринки-баранці які йшли так низько, що то плато їм доводилось переповзати, на скільки я зрозумів нічого та краса хорошого не віщує - так як за ними почалась потужна злива, під час якої «баранці» періодично «бігали» туди-сюди.. гриміло і блискало дуже круто - дощ зарядив на пів ночі. Перспективи вимальовувались доволі не райдужні. Повертатись - мінімум пару годин, піти до закинутої сироварні, ближче і дорога легша - але ми там не були.. а шукати в темряві під дощем місце для намету, не дуже приємно.. Все таки пішли у напрямку закинутої сироварні.. по дорозі помітили не погану галявину метрів на 200 нижче стежки. Думав оминати (якби там нічого вартого не виявилося то підніматись назад чорницями – завдання не з легких), але трохи далі вниз пішла заросла дорога\рівчак\стежка – все таки ходити по ній можна. Спустились – з купи місцин було тільки одна де можна було поставити намета (всюди корчами трава, каміння і крутий нахил). Намет поставив, Марічку і речі сховав, а далі почалась крута розвага – забий кілок у каміння. Змерз, змок, позабивав. Дуже нас виручив чай з термоса. Там ми його допили.. квас закінчився перед плато (мали того ж дня дійти до Шипота) – збирав воду з намету, просто виставляв миску на дощ – от такі розваги, дощ, холод а в тебе вуста запечені від спраги…

День другий.
Другий день почав з крутої зарядки – спустився з від місця стоянки до самого низу де тік якийсь потічок (між горами завжди щось тече). Йшов у напрямку яру який розтинав наш схил, думав може по ньому вода тече і не тре буде спускатись до самого низу, дзуськи. Вода в ньому почалась метрів за 10 від потоку в долині.. напився, вмився – клас! Набрав води, випензлював нагору.. не дуже класно лісом дертись крутим схилом.. Сніданок.. і дорога до метеостанції.. за нею - Великий Верх. Там сходяться три маршрути наш, від Шипоту і з Боржавського хребта – народу купа, що приємно на відміну від Чорногори – все наші.. чи майже наші (російськомовні наші :) ), а то чесно кажучи діяли мені на нерви табуни поляків навколо Говерли, але це інша історія.. Спуск до Шипоту через Гимбу, по дорозі милувались планеристами-екстрималами, гарно. Чесно кажучи подякував Богу, що ми звідти не піднімались – крутий спуск схилом блідо-червоних метеликів (там тих комах було незчисленно), потім крутий спуск лісом.. і то все доволі довго (як не як, Великий Верх найвища гора в тій місцині і дорога з Шипоту веде фактично на неї напряму). Шипіт – чесно кажучи справив враження роздутості.. туристів незміряно, доріжки, місця для мангалів.. але раз побачити його варто. Далі рвонули у сторону с.Подобовця. По дорозі нам дуже пощастило, коло самого Шипоту стоїть буржуйський готельчик і ми вже за ним спитали у пари яка йшла нам на зустріч – «Чим можна доїхати до Воловця?». Вони порекомендували звернутись до господаря готельчику. Він якраз мав їхати до Воловця, завезти постояльця туди ж на поїзд. В мене склалось стійке враження, що якби нас не привели постояльці – були б ми послані смачно і далеко. Хлопака з тої парочки заслуговує пару слів окремо, чесно кажучи спочатку він справив враження сектанта, та коли він не почав парити мізки, а надалі продовжив розмову в тому ж стилі виявився доволі цікавим, навіть відомим – от що вдалось нагуглити.
Пару слів про господаря.. склалось враження, що ми йому не сподобались… Не хочу бути невдячним, як тільки ми зайшли в готельчик почався потужний дощ і навряд би ми чим небудь іншим добралися.. хоча я йому матеріально непогано віддячив, тож можу відізватись про нього зле, ґґ (от такий я чорний, поганий і невдячний) – поки поїдемо чекали хвилин 20-30, при тому дядько хвилин 10 коло нас на веранді розглядав дощ, турбувався щоб я наплічником не порозбивав вазони (не передбачено там козацького зросту), хоча його постоялець сидів на наплічнику ще до того як ми прийшли… і умудрився привезти нас за дві хвилини після відправлення електрички (ми по дорозі не кіпушували, так як не знали точного часу відправки)… по дорозі назад він гикав.. Тут нам пощастило вдруге, були квитки на швидкий поїзд на Київ (що йшов через ~30хв. і яким їхав його постоялець).. не найкращі, але були.. Пару поганих слів заслуговує укр. залізниця… швидкий поїзд їхав довше чим електричка, бо пропускав зустрічну електричку!!.. отож ми на якійсь безіменній станції стовбичили навіть дверей не відкривали.. і ще нас потішив розклад прибуття.. точніше його написання.. згідно нього ми проїзжали через «Стрій» (хто не знає, містечко зветься Стрий) і коли вони грамоту вивчать?

PS: тепер я знаю що таке траверс – це похід до точки оминаючи всі вершини і складні шматки дороги, нам таке слово запамятовувати не потрібно ;).
PSS: в українських берцах вкінці шляху умудрилось щось відійти.. і фактично я по дорзі додому відтер собі шамат шкіри 1см на півтора - хотів додати фотку, та передумав.. Ще хто передумає в Горнани йти .. хе хе..
PSSS: Тренувальні дні - бо я консервів ніс на тиждень :), для розминки.
PSSSS: Фотка заманка.. ;)

Плануємо новий похід у Горгани

Отож, плануємо новий похід у Карпати. У планах добити похід, який не завершили минулого разу, тобто знову у Горгани :).

Кліп для заманювання:

Орієнтовна дата з 6 по 20 липня 2009. Орієнтовний маршрут:

г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч - "якщо дісталися геть сюди, то додому :)"

Приблизна мапа від с.Максимець до с.Осмолода(далі буде)

Всіх бажаючих запрошуємо приєднатися, тільки застереження, жпс не використовуємо, виходимо на всі підряд "горбаки" котрі є під боком, використовуємо лише мапи і відчуття коротшої дороги яке ще нас ніколи не виводило куди потрібно. Із недоліків цього правила, можливо проходити із нами 3 дні незапланованим маршрутом та хащами де ледве пролізеш. В результаті вийти не там де мали і проходити ще декілька днів доки зрозуміємо де ми є :). Плюси: маса фану і незабутні враження, що залишаться із вами(якщо ми виберемося) на все життя. Насправді не все так страшно і навіть дуже весело.

Ще одне уточнення:

"найтяжчі наркотичні засоби, що будуть вживатись у поході - чай мате від ттп.. отож з любителями дійти до першого тіньочка і там нализатись до андроїдного стану (коли зелені роботики бігають) - нам не подорозі!"

Наразі нас назбиралося вже аж n(кількість змінна) тіл :), і будемо раді додатковим, котрі хочуть походити Карпатами і не хочуть викидати гривні на гадів гідів :).
На кінець, якщо наважилися, то відпустку краще взяти на тиждень довшу, а то хто зна коли повернемось :D

Поки, що приєдналися наступні:

Apollon, RredCat, 0m3r, ttp, 4umak, 7k7k, ekevart, SaHay, XelNaga, Малинка, Мелкий, Оля

PS: Так от, не забувєм брати щось на голову (блейзер як мінімум), так як згоріти можна не гірше чим на морі + хустку на шию. Має бути щось легке із довгим рукавом, бо руки згорять до костомах, але щоб не спаритись в тому. Легка куртка обов'язково - щоб швидко сохла. Якщо в кого є лижні палки - рекомендую прихопити, польскі туристи без них навіть до вітру не ходять. І (дівчата не читайте) варто відати перевагу сімейникам перед всякими стірнгами і стирптизними труселями, щоб нічого не натерти і тіло "дихало"..

Подорож Горганами.

Ну що ж друзі, я виклав фото, які можна переглянути за цим посиланням. Враження неперевершені, слова бідні.. а Чорногора для пенсіонерів!!

Перша подорож Горганами

Отже, моя розповідь про то все. Дістало писати багато(як і тим хто це все читає дістає багато читати) тому коротко.

Весь запланований маршрут пройти не вдалося, чому читайте нижче. Отож встигли пройти такими вершинами/місцинами:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - с.Бистриця - г. Медвежек - повернення

Добралися до початкової точки без проблем і досить швидко. В с.Татарів прикупили печива і хліба та розпочали подорож.

День 1.
До г.Гребня(так на мапі, на сайті Гребля) була одразу під боком. Під час початку руху одразу відчутна різниця між Чорногірським хребтом та Горганами. г. Хом"як проходили три рази. Йдемо, дивимось по мапі, "так, це точно вже Хом"як", пройшли. Трохи далі, "ні це Хом"як, все сходиться". Пройшли гору, пройшли ще урвище, підійшли до підніжжя гори, як ми гадали, Синяк. І от зустрілі подорожні нас радують, що це не Синяк, а Хом"як. Ну скорили його "втретє" і надійно. Доречі підніматися на Хом"як було найгірше(імхо), через те що і підйом крутий, і дертися крізь хащі треба, а наплечник заважає тому.
В той день більше нікуди не ходили, спустилися до підніжжя і розбили намет.

День 2.
Ранок, сніданок, і в подорож до г.Синяк. По дорозі нагору обігнали ще одну делегацію туристів. Любимо із наплечниками обганяти когось хто без них :). Одразу із Синяка направилися до г.Малий Горган. Там також перекинулися словом із хлопаками, що обігнали нас(поки котяра їв чорниці). Розповіли про план нашого маршруту, і вони із нами погодилися, що від Татарова до р.Зубрівка за день ним тільки справжня "коняка" дійде. В післямові, я ще згадаю "публікаторів-провідників" цього маршруту.

І от почалося саме цікаве. На Малому Горгані звернули не в ту сторону(точніше не побачили короткої стежини). Спустилися, розвилка, тут таки повернули правильно. Вийшли на галявину, спитали гуцула куди йти далі, він вказав нам правильний шлях, поглузував "сидів і дивився куди ви звернете, сиділи ви довго(ми просто там перекусити подумали :), відвирнувся а вас вже немає, я цією стежиною(та що коротка) на спір за 3 хв. збігав(от хто дійсно може пройти цей маршрут і вкластися у відведений час)"
Придбали у них(гуцулів) молока, випили кислячку і почимчикували вказаною стежино.

Отож обхід "Бабиного Погару":
Не знаю в який час ми звернули не туди, але нам вже судилося у цій подорожі ходити не туди, і повертатися назад. Прийшли до місця де стежка невнятно розходилася надвоє. Пішли вниз, добре поблукали і вирішили повернутися на початкову позицію. Піщли вже іншою. Знову дійшли до місця де стежина невнятно розходиться(точніше взагалі пропадає). І почався мега спуск градусів на 80(90 це вільне падіння), не дуже чемними хащами. Потім почався досить густенький сосняк, із наплечником не усюди протиснешся. Головне що сонце вже майже зайшло, і вимальовувалася картина ночівлі посеред лісу. На щастя ми таки вийшли на шлях. Вже було зовсім темно. Знайшли доволі гарну місцину для стоянки і спати, доречі поряд річка.

День 3
Вранці сповнені радості визначили приблизне місце положення і пішли швидким кроком далі. Шлях йшов вздовж річки, і по нашим підрахункам яка б то річка не була нам потрібно йти за течією. Повторю, що ми мали вийти в долину річки Зубрівка(Довбушанка по їхньому), і це був лише перший запланований маршрутом день :). По дорозі зустріли двох гуцулів, що шукали коней, спитали їх як вийти до Зубрівки, вони сказали так і йти, як ідемо. Трохи далі спитали ще у одного гуцула, і він нас сильно "радує", ми вже пів дня йдемо долиною тієї самої річки Довбушанка(ми звичийно не повірили). Чухаючи потилиці думаємо куди ж ми все-таки вийшли. Котяра пійшов питати ще одних пастухів, приходить і впевнено каже де ми знаходимося і куди нам треба йти(гордо тицяючи у мапу), далі йде діалог:
- тут то тут, але щось у твоїх планах річка не в ту сторону біжить :)
- Мля!!!
І от ми нарешті доперли куди ми потрапили. В нашу макітру навіть не промайнула думка, що тими хащами ми добралися аж сюди. Йти потрібно було проти течії річки і виходили ми в потрібну точку із протилежної сторони, ніж мали б із нашого початкового маршруту. І от решту половину дня ми поверталися до нашой початкової точки(ночівлі), і корисно пройшли після неї десь пів кілометра. Далі розпочався дощ, і підніматися на г.Довбушанку не стали, та й вечоріло вже. Так довго я мабуть за все життя не спав.

День 4
Далі вже все йшло по плану. Зійшли на г.Довбушанку, далі г.Ведмежик. Спуском знову скінчилася стежина, і знову йшли "просто так". Зійшли в долину і там зночували. Знову біля річки.

День 5
До обіду дійшли до с.Бистриця, що розташувалося вздовж р.Бистриця. Довго мізкували куди ми ще встигнемо сходити, нікуди не виходило піти так щоби вчасно повернутися додому. Тому ми ще піднялися на г.Максимец. Поки піднімалися натрапили на добру галявину ожини. Я таки добре наївся її. Тут таки зустріли змію, RredCat у шортах на неї наступив вважаючи за іржавий провід, а той провід як зашшипить. Пощастило, не вкусила. Спустилися під вечір, і навіть встигли на останню маршрутку на с.Надвірне. Звідтам на Львів і дехто на Рівне.

До відома
Наш шлях проходив через Заповідник Горгани.
"У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. Фауна ссавців представлена 47 видами. Звичайними в заповіднику є олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка звичайна. З хижаків водяться ведмідь бурий, рись звичайна, лисиця, видра річкова, норка європейська, тхір звичайний, два види куниць, зрідка зустрічаються вовки."

Післямова
Чорногори гарні гори, і по складності подорожі ними, підходять навіть для пенсіонерів. Від Горганів лишилися інші враження. Йти тут досить складніше, але вони того варті. Це "зовсім інші Карпати".

Тепер щодо маршруту і тих хто на тому заробляє. Хотів би запитати у тих хто складав той маршрут, що таке "траверс"? Бо то певно переліт гелікоптером, інакше як то все пройти за назначений термін я не докладу думки. Розмірковуючи, хто може платити за такі подорожі та супровід гіда: ті хто горами ще ніколи не ходив, і боїться почати сам "одразу". Їх фізична підготовка(в загальному) не є такою щоби горами "бігати", а інакше то все в термін не пройти. Якщо його і може хто пройти, то він вже "пошарпаний горами" турист, знає що до чого, і платити за подорожі не збирається. Отож невідомо на кого розраховують ті "туроператори". Люди розраховують на ту подорож, а реально пройти її не зможуть. Потім до мене дійшло. Платити там потрібно за сутки. Отож поводять відведений термін, а далі зсилаються на те що "помало йшли тому не встигли, можемо йти і далі якщо ви не проти проплатити". Але люди ще й на час розраховують, тому йти далі можуть не всі. Непоганий бізнес.
Попередню нашу подорож, що брали із іншого сайту, реально пройти навіть пенсіонеру, гроші там беруть за всю подорож, а не за сутки. Тому перед тим як кудись вирушати у такий спосіб взнавайте усі деталі.

Наступної подорожі думаємо таки добити увесь запланований маршрут.
ЗІЖ коротко знову не вийшло :)

Центральні Горгани.

Алоха народ.
Ми плануєм поїхати наступного тижня в центральні Горагани. Поки двоє людей залізно їдуть, можливо ще +3.. може ще +2..
Маршрут:
с. Татарів - г. Гребля - г. Хом’як - г. Синяк - г. Малий Горган - р. Зубрінка - г. Добошанка - г. Медвежек - г. Поленські - р. Бистриця - г. Maксимець - г. Гавр - г. Короткан - полонина Боярин - г. Сивула - г. Лопушна - г. Ігровець - г. Висока - с. Осмолода - хр. Аршица - р. Свіч

По традиції маршрут сперли, цього разу звідси. (:

Словом нас знову чекає подорож!!

Вершини Карпат. Чорногірський хребет.

От і дошли ручки до фоток з відпустки.
Насолоджуйтесь, фото тут.

Бандерштат.

Матери у Бандерштат їздили (без мене), от тіки гади лінуються звіт написати...